Бактеріоз винограду або хвороба Пірса

Бактеріоз винограду або хвороба Пірса (Pierce disease) – одне з найнебезпечніших карантинних захворювань цієї культури, збудником якого є аеробна, грамнегативна, патогенна паличкова бактерія Xylella fastidiosa з класу Gammaproteo bacteria.

Окрім винограду, фітопатоген Xylella fastidiosa спричинює бактеріоз у понад 700 видів  рослин, серед яких є чимало важливих сільськогосподорських культур. Багато з цих видів є безсимптомними носіями хвороби Пірса, що ускладнює ситуацію з протидії інфікуванню.

Серед культур, на яких може паразитувати Xylella fastidiosa, знаходяться насамперед слива, персик, абрикоса, алича, вишня, черешня, груша, волоський горіх, шовковиця, мигдаль, олива, кавове дерево, соняшник та авокадо, а з чагарників – шипшина, ожина й бузок. Хвороба Пірса здатна розвиватись і на цитрусових культурах та на значній частині декоративних і дикорослих видів, зокрема вона вражає ясен, клен, платан і дуб.

Уперше бактеріоз винограду був зафіксований на території США (штат Каліфорнія) у 1884 році. На цей час хвороба Пірса поширилась у країнах Північної (США, Канада, Мексика) та Південної Америки (Аргентина, Бразилія, Коста-Ріка, Венесуела, Парагвай). В Азії виноградний бактеріоз зареєстровано на Тайвані, в Ірані та в Індії.

В Європі патоген вже виявлений у Франції, Італії та Іспанії. На території України поки що він відсутній. Але в разі потрапляння збудника до країни, особливо в умовах теплої й вологої зими, що часто спостерігається у південних та західних регіонах, він здатен легко акліматизуватися.

Численність бактерій Xylella fastidiosa суттєво зменшується під впливом низьких температур. Критичним для них є мороз від –10ºС і нижче. Тому активний розвиток бактеріозу спостерігається у країнах з теплим кліматом, де не буває суворих зим.

Деякі види рослин, уражені Xylella fastidiosa, не мають видимих ознак захворювання, але є латентними носіями інфекції. Від них збудник бактеріозу може потрапляти на більш сприйнятливі культури та спричинювати в них хворобу Пірса з усіма властивими їй симптомами.

Серед рослин родини Виноградові (Vitаceae) відносну стійкість до бактеріозу має лише вид Vitis rotundifolia. Існують і деякі сорти винограду, що не інфікуються Xylella fastidiosa, зокрема «Johanniter» (Йоханітер), «Leon Millot» (Леон Мійо), «Blanc du Bois» (Блан дю Буа), відносно стійкий «Norton» (Нортон) тощо.

За оцінками університету Девіса (штат Каліфорнія), американські виноградарі щороку витрачають на дослідження та протидію хворобі Пірса близько 104 мільйонів доларів. На жаль, якихось значних результатів вони поки що не досягли.

• Опис перебігу бактеріозу винограду

Фітопатоген Xylella fastidiosa розмножується виключно всередині судин ксилеми. Він вражає провідні тканини, що забезпечують надходження поживних речовин і води до рослинних клітин. Внаслідок цього порушуються усі фізіологічні процеси: всередині судинної системи стебел, коренів, листків відбувається скупчення бактерій і збирається камедь, яка закупорює судини і перешкоджає внутрішній циркуляції.

На початковій стадії хвороби такі перешкоди в транспортуванні води і мінеральних речовин призводять до висихання окремих пагонів. Згодом захворювання охоплює всю рослину, і за 1–3 роки вона зрештою гине.

Серед представників фауни головними носіями збудника виноградного бактеріозу є різні види цикадок (родина Cicadellidae), найбільш шкодочинною серед яких вважається цикадка Draeculacephala Minerva. Вона живиться рослинним соком, і під час прокушування рослинної тканини патоген з її слини потрапляє всередину кормового об’єкта.

• Ознаки захворювання винограду на бактеріоз

Перші ознаки хвороби Пірса на виноградній лозі мають вигляд коричневих плям з жовтуватою або червонуватою облямівкою. Уражені бактеріозом листки жовтіють, деформуються та поступово всихають від країв до центральної жилки. Ушкодження на поверхні листя нагадують опік. Незабаром листки опадають, а на лозі від них лишаються самі черешки.

Інфіковані бактеріозом рослини винограду відстають у розвитку, зростання пагонів уповільнюється, а міжвузля виглядають укороченими. Внаслідок зневоднення квіти та зав’язь обсипаються, спостерігається часткове усихання гребеня виноградного грона.

На уражених стеблах протягом літа з’являються світло-жовті або коричневі плями неправильної форми, які з наближенням осені набувають чорного забарвлення.

Нерідко хвороба Пірса вражає і персик. За таких обставин перші симптоми бактеріозу спостерігаються на дереві вже з початком весни, під час формування листя і квіток. Попри наявність захворювання, обсипаються вони трохи пізніше, ніж на здорових деревах.

Молоді пагони інфікованого персика набувають яскраво-зеленого забарвлення, спостерігається затримка їхнього розвитку. А бічні гілки на хворих деревах зазвичай ростуть у горизонтальному напрямку або звисають.

Якщо не вжити ніяких заходів, то протягом наступних 3–5 років персикове дерево значно втратить свою врожайність. До того ж, хвороба Пірса легко поширюється разом з інфікованим садовим матеріалом.

• Карантинні заходи

Імпортування в Україну саджанців, сіянців, живців та матеріалу для щеплення з тих країн, де виявлені осередки зараження рослин хворобою Пірса, суворо заборонено.

У разі знаходження ознак бактеріозу на рослинах вантаж негайно повертається постачальнику, а за неможливості здійснити повернення вся продукція вилучається і знищується.

На території країни, де сталося ураження культур бактеріозом (хворобою Пірса), запроваджується карантинний режим і здійснюються невідкладні заходи, спрямовані на локалізацію та ліквідацію осередків зараження.