Популярність цієї теплолюбної культури зростає з кожним роком. У Китаї батат називають плодом довголіття. А справжньою його батьківщиною вважаються тропіки Центральної Америки та Мексики. Одна з версій, яка пояснює появу батату в Європі, стверджує, що насправді замість справжньої картоплі Колумб у 1493 році привіз з Америки бульби батату. А от звичний для нас традиційний овоч з’явився значно пізніше.
Батат, який ще називають солодкою картоплею, вирощують на земній кулі у величезних кількостях. Він набагато корисніший за картоплю, тому що містить значно більше кальцію, заліза та інших важливих речовин. Кількість крохмалю та цукру в його бульбах перевищує аналогічні показники картоплі у три рази, а калорійність – у півтора. Білки, яких у бататі також набагато більше, мають ще й більшу цінність, оскільки утворюють легкозасвоювані білкові форми. А от у бульбах картоплі білки знаходяться у формі амідів – важких для організму сполук.
Що стосується смакових якостей батату, то й тут він опинився на належному рівні. Його використовують для приготування перших і других страв. Надзвичайно смачні печені бульби батату, варені або смажені. Їх цілком можна вживати без будь-яких харчових добавок (солі, цукру, масла). Використовують батат і як гарнір до м’ясних страв, і як дієтичний продукт. З висушених бульб готують борошно, що за смаком нагадує суху м’якоть кокосового горіха. Крім того, батат – відмінне джерело для отримання крохмалю.
До сьогодні збереглася легенда про те, що іспанська принцеса Катерина Арагонська привезла у своєму посагу королю Генріху VIII невідомий на той час в Англії дивовижний овоч – батат. І хоча їхній шлюб виявився недовговічним, король так уподобав страви з батату, що хотів навіть вирощувати його у себе на батьківщині. На жаль, кліматичні особливості туманного Альбіону на сприяли втіленню його мрії в життя.
Попри деяку зовнішню схожість, батат і картопля – абсолютно різні культури. Батат (лат. Ipomoea batatas, родина Берізкові) – це трав’яниста, ліаноподібна рослина. Стебла його в’ються або стеляться по землі (до 5 м), висота куща сягає 15–18 см.
У тропічному кліматі батат належить до багаторічних рослин, у більш суворих умовах він є однорічною культурою. Найбільшим попитом користується у Китаї, де його вирощують у промислових об’ємах (понад 80% світового виробництва), Індії, та далекосхідних країнах. Зустрічається лише в окультуреній формі.
Споживають не лише бульби батату, що є розрослими бічними коренями рослини, але також молоді паростки і насіння. Верхня, надземна частина – цінний корм для худоби, що за поживними якостями не поступається конюшині чи люцерні. В Японії навіть виведений спеціальний сорт батату, який замість бульбоутворення активно нарощує вегетативну зелену масу.
Розмноження посадкового матеріалу та агротехніка батату не є складними навіть для городника-початківця. Вирощують цю рослину з живців попередньо пророщених бульб (найбільш прийнятний спосіб для нашої кліматичної зони). Для цього бульби батату поміщають у ящики із землею, наполовину зануривши їх у ґрунт. Або ж можна використовувати звичайні слоїки з водою. Якщо посадкового матеріалу мало, кожну бульбу перед посадкою розрізають навпіл.
Важливо враховувати деякі особливості цієї рослини: батат абсолютно не переносить затінення, любить тепло і вологу. Тому майбутню розсаду слід розташовувати у світлому і теплому місці (+18…25°С). Ящики можна розмістити у теплиці під плівкою, а слоїки – на сонячному підвіконні.
Здатність до розмноження у батату надзвичайно висока. З кожної посадженої частини бульби через місяць-півтора виростає від 15 до 20 проростків, які вже можна зрізати й садити у тепличний ґрунт (або в окремі горщики). Такий «урожай» проростків на одній бульбі можна знімати від 5 до 7 разів.
Для посадки зрізають проростки з двома-трьома очками. Вони дуже швидко і легко вкорінюються, і через місяць їх вже пересаджують на постійне місце у відкритий ґрунт. Розміщують розсаду кількістю від 2 до 7 шт. на 1 м2. Перед саджанням землю на грядках перекопують не глибше, ніж на 15–20 см. Це сприятиме утворенню більшого врожаю.
Догляд за розсадою традиційний: розпушування ґрунту та видалення бур’янів. На початку бажано регулярно здійснювати полив грядок. Хоча ця рослина досить посухостійка, але достатня кількість вологи допоможе істотно підвищити її врожайність. За 20–30 днів до збору врожаю полив припиняють. Батат не пошкоджується колорадським жуком чи іншими шкідниками, не схильний він і до різних захворювань, а його врожайність набагато перевищує врожайність картоплі.
Серед недоліків цієї культури можна вказати хіба що на підвищені вимоги до умов її зберігання (особливо взимку). Звичайно, існують сорти батату, яким притаманна непогана лежкість. Та зазвичай для зберігання урожаю бульбокоренів необхідне спеціальне, добре вентильоване приміщення (сховище), де постійно підтримується температура +10…12° С.
Практикується також спосіб зимового зберігання бульб батату, попередньо оброблених вапном, у земляних траншеях. У цьому разі всі бульби повинні бути дезінфіковані вапняним молоком, а потім ретельно висушені, після чого їх закладають у сухі траншеї, пересипаючи шарами землі.
Культивування батату здатне значно урізноманітнити та покращити наше меню. До того ж рослину використовують як у традиційній медицині (лікування цукрового діабету), так і в народній (серцево-судинні, захворювання шлунково-кишкового тракту, порушення роботи нервової системи та ін.). Це загальновідомий вітамінний і загальнозміцнюючий засіб. Тому вирощування батату, як надзвичайно перспективної культури, що має безліч корисних якостей, заслуговує на увагу з боку вітчизняних овочівників.
Поділитись в соцмережах:
