Білокрилка тютюнова (лат. Bemisia tabaci) – вид дрібних комах з родини Білокрилки (Aleyrodidae), ряд Напівтвердокрилі (Hemiptera). Попри свій мініатюрний розмір, належить до небезпечних шкідників сільськогосподарських культур, оскільки їй властиві поліфагія (багатоїдність), неабияка плодючість, висока життєздатність та стійкість до дії пестицидів.
Об’єктами живлення тютюнової білокрилки є понад 600 видів рослин, серед яких ягідні, овочеві та баштанні культури.
Її кормовою базою можуть бути картопля, соя, горох, квасоля, капуста, огірки, томати, дині, арахіс та чимало інших гомподарсько важливих культур. Шкодить тютюнова білокрилка також декоративним і лікарським рослинам, деревним насадженням, кормовим травам, зокрема, люцерні, виці й конюшині. Ця комаха здатна паразитувати на малині, ожині, груші, сливі, шовковиці, шипшині та інших плодових деревах і чагарниках.
Уперше білокрилку тютюнову зареєстровано на території Греції у 1889 році. Ентомологи визначили її як шкідника тютюну. Та невдовзі, завдяки своїм надзвичайним адаптаційним здібностям та високому рівню пристосованості, шкідник поширився по всьому світу, за винятком Антарктиди, через що отримав чимало місцевих назв (наприклад, англійську – Sweetpotato whitefly, німецьку – Tabakmottenschildlaus, португальську – Mosca branca тощо).
В Україні тютюнову білокрилку вперше виявлено в 2007 році. Комаху знайшли неподалік Івано-Франківська, у теплиці, що належить приватному підприємцю. Згодом її було помічено ще в кількох теплицях на території Львівської області. Тоді, завдяки своєчасному проведенню карантинних заходів, вдалося знищити шкідника й перешкодити його подальшому поширенню.
Проте вже в 2014 році тютюнову білокрилку зареєстровано в Херсонській області, на площі 0,5 га, а через рік в теплицях регіону площа зараження шкідником досягла 0,15 га. Невдовзі комаху виявили в Полтавській області, на площі 1,6 га. Крім того, білокрилка поширилась і на території Криму (подальший моніторинг присутності шкідника на півострові став неможливим через окупацію цієї території російськими військами).
В Україні білокрилку тютюнову занесено до списку А-1 Переліку регульованих шкідливих організмів України, як карантинний об’єкт.
Шкодочинність білокрилки тютюнової
Найбільших збитків аграріям завдають личинки та дорослі особини білокрилки, які живляться рослинним соком, висмоктуючи його з листя. Внаслідок нанесених пошкоджень, на поверхні листків з’являються жовті цятки, які за неконтрольованого зростання чисельності колонії зливаються та утворюють суцільні осередки. Листя жовтіє і передчасно опадає.
Масовому розвитку тютюнової білокрилки сприяє підвищений рівень вологості та висока температура повітря. Саме такі умови забезпечуються під час вирощування культур у закритому ґрунті. Тому найбільш небезпечною білокрилка Bemisia tabaci є для рослин у парниках, теплицях та оранжереях, де вона здатна за короткий час знищити більшість культивованих видів.
Як і попелиця, тютюнова білокрилка в процесі своєї життєдіяльності утворює допоміжний продукт – падь (медвяну росу). Ця солодкувата, липка рідина приваблює інших комах-шкідників, а також стає живильним середовищем, у якому розмножуються збудники ряду захворювань, зокрема сажисті гриби. До того ж, такі виділення розтікаються і вкривають тошким шаром значну частину листкової поверхні, що погіршує перебіг фотосинтезу.
Збудників різних рослинних хвороб переносить і сама комаха. Згідно з дослідженнями, тютюнова білокрилка поширює понад 100 видів різноманітих вірусів, здатних спричинити втрату врожаю від 20 до 100%. До прикладу, в Індії та Південній Америці внаслідок ураження вірусом жовтої мозаїки, переносником якого є личинки Bemisia tabaci, щороку втрачається близько 80% урожаю машу звичайного, відомого ще як вігна промениста (Vigna radiata), – традиційної для цих регіонів і найбільш поширеної там зернобобової культури.
Щоб оцінити рівень небезпеки тютюнової білокрилки для сільськогосподарських культур, слід зауважити, які суми витрачаються на захист урожаю від цього шкідника. Наприклад, у США в 1981 році лише в одному штаті Каліфорнія для знищення білокрилки було витрачено понад 100 млн доларів.
Опис білокрилки тютюнової
Життєвий цикл тютюнової білокрилки складається з 7 фаз розвитку: яйце, рухлива личинкова стадія, три нерухомі личинкові стадії, стадія псевдокона, або пупарію, і доросла особина.
Імаго тютюнової білокрилки зовні схожі на крихітних білих метеликів. Але насправді шкідник не належить до ряду Лускокрилі або Метелики. Цей вид є одним з представників ряду напівтвердокрилих комах, тобто білокрилка значно ближче споріднена з попелицями, цикадами й клопами, ніж з метеликами.
Довжина дорослої тютюнової білокрилки не перевищує 1,5–2 мм. Тіло в неї жовтувате, а крила вкриті білим восковим нальотом. Ноги та вусики світло-жовті.
У колонії тютюнових білокрилок на одного самця припадає дві самки. Зазвичай комахи оселяються з нижнього боку листків. Визначити присутність імаго легко: якщо рослину легенько струснути, то одразу на всі боки розлетиться рій дрібних білих «метеликів». Невдовзі комахи повернуться назад.
Тривалість життя жіночих особин сягає двох місяців, а життєвий цикл самців обмежується трьома тижнями.
Запліднені самки відкладають яйця по колу з нижнього боку листків. Плодючість жіночої особини становить від 50 до 400 яєць.
Яйце овальне, спочатку білувате, але впродовж 5–7 днів (часу, який проходить до відродження личинок) змінює колір на коричневий. Діаметр яйця сягає 0,2–0,25 мм, тоді як довжина становить приблизно 0,1 мм. Ембріональний розвиток триває від 7 до 9 днів.
Личинки І віку (бродяжки) ведуть рухливий спосіб існування. Впродовж перших кількох годин після відродження вони активно переміщуються за допомогою ніжок лисковою поверхнею (з нижнього боку листків) у пошуках придатних для живлення місць. Тіло в них зеленкувате, дещо сплюснуте, вкрите дрібними щетинками. На цій стадії комахи можуть досягати розмірів до 0,3 мм.
Знайшовши придатне для живлення місце, личинка прикріплюється щетинками до листкової поверхні і починає висмоктувати рослинний сік. Протягом наступних трьох фаз свого розвитку вона залишається на тому самому місці. У неї зникають ноги, і вона тричі линяє.
Досягши старшого віку, личинки вкриваються дрібними шипами і починають активно виробляти білі воскові виділення, які по краях тіла мають вигляд бахроми, що робить личинок схожими на щитівок. Цей восковий наліт відіграє роль захисного панцира, що оберігає шкідників зокрема й від отрутохімікатів.
Наприкінці свого розвитку доросла личинка припиняє живлення і перетворюється на пупарій (псевдококон). Довжина пупарію сягає 1 мм. Він має форму неправильного овалу, забарвлений у жовтий колір і вкритий волосками. Медіальною частиною псевдококон кріпиться до рослини.
Приблизно через 6 днів з пупарію відроджується доросла комаха. На черевці у неї знаходяться спеціальні залози, що виділяють восковий секрет. Перед тим, як злетіти вперше, молоді імаго білокрилки вкривають цими восковими виділеннями свої крила.
Личинки та імаго тютюнової білокрилки активно живляться клітинним соком, який висмоктують з листя рослин. Оскільки комахам для нормальної життєдіяльності потрібна значна кількість амінокислот, то в них переважно переробляються білки, а ось вуглеводи засвоюються лише частково. Як наслідок, в організмі комах накопичується надлишок цукру, який вони виводять назовні у вигляді солодких виділень – паді чи медвяної роси.
Заходи протидії
Рівень життєстійкості тютюнової білокрилки є достатньо високим, тому для успішної боротьби з цим шкідником слід застосовувати комплексний підхід, що об’єднує карантинні, профілактичні, агротехнічні заходи, поєднані з хімічними та біологічними засобами захисту рослин.
Для моніторингу міграції шкідника зручно використовувати пастки. Це дозволить контролювати популяцію тютюнових білокрилок і вчасно вживати заходів щодо їх знищення.
Вид Bemisia tabaci має швидку адаптацію та високу стійкість до впливу інсектицидів. Щоб підвищити ефективність захисних засобів, препарати необхідно час від часу змінювати.
Для протидії білокрилці тютюновій з традиційних ЗЗР найчастіше використовують: «Актеллік», «Актара», «Енжіо», «Каліпсо», «Танрек», «Антикліщ», «Теппекі», «Канонір Дуо», «Фуфанон», «Прованто Максі» тощо. Щоб убезпечитись від можливого потрапляння до організму токсичних речовин, під час обробки рослин цими препаратами слід обов’язково користуватись індивідуальними засобами захисту (спеціальним одягом, окулярами, респіратором, рукавичками).
Останнім часом чимало рослинницьких, зокрема й тепличних господарств все частіше використовують біологічні засоби захисту. З біологічних інсектицидів досить дієвими проти білокрилки є: «Сілкер», «Актофіт», «Бітоксибациллін», «Актоцид», «Біощит», «Bover IM» тощо.
Не менш важливим є й використання всередині приміщень (теплиць, парників, оранжерей) комах-ентомофагів, зокрема певних видів хижих клопів, паразитичних ос, їздців та кліщів.
В умовах закритого ґрунту для біологічного контролю чисельності популяцій білокрилки тютюнової часто залучають хижих клопів виду Macrolophus pygmaeus. Здобиччю цього ентомофага є всі стадії білокрилки, попелиці, трипси, павутинні кліщі та інші шкодочинні комахи.
Ще один захисник рослин, який активно знищує яйця та личинок білокрилки тютюнової – мікроскопічний хижий кліщ Amblyseius swirskii.
Серед спеціалізованих паразитичних їздців, що використовуються для обмеження чисельності тютюнової білокрилки, добре відомий вид Encarsia formosa. Ця хальцидоїдна оса паразитує на німфах і лялечках шкідника. Іншими, не менш ефективними у протидії Bemisia tabaci є паразитичні оси-їздці виду Eretmocerus eremicus.
У протидії білокрилці тютюновій непоганий результат забезпечують і золотоочки, певні види сонечок, а також деякі ентомопатогенні гриби.
Поділитись в соцмережах:
