Мало хто знає, що відомий у всьому світі женьшень, цінність якого вимірюють золотом, має достойного конкурента з не менш вражаючими цілющими властивостями та надзвичайною лікувальною дією. Називається ця рослина елеутерокок колючий (лат. Eleutherocóccus senticósus, родина Аралієві). Вона має вигляд високого (3–5 м) колючого чагарника з малочисленними гілками та поверхневою, але досить розгалудженою кореневою системою. Відомі також й інші назви елеутерокока: акантопанакс колючий, сибірський женьшень, гострий перець, чортів кущ та ін.
Батьківщина цієї рослини – Далекий Схід, де елеутерокок можна зустріти у вигляді поодиноких кущів, або великих, обсіяних гострими колючками чагарникових заростей. Загнуті вниз шипи рослини розташовуються на всіх надземних частинах елеутерококу, за вийнятком листя та квітів. Їх уколи дуже болючі і можуть викликати сильні запальні процеси під шкірою. П’ятипале листя елеутерококу відрізняється високою декоративністю. Як і пагонам, йому притаманний гострий специфічний запах.
Як лікувальну сировину, листя рослини заготовляють до настання фази цвітіння (перша половина липня), коли в них накопичується максимальна кількість корисних речовин. Цвітіння елеутерококу відбувається в другій половині липня – серпні. Його кулясті суцвіття складаються з безлічі дрібних кремових (жіночих) або бузкових (чоловічих) квітів, що мають приємний тонкий аромат.
Дозрівання плодів завершується наприкінці вересня – у жовтні. Це чорні блискучі кулясті ягоди невеликого розміру (0,7–1,0 см), всередині яких знаходяться п’ять насінин, що мають форму півмісяця. М’якуш ягід соковитий та гострий на смак, до того ж він має дуже приємний свіжий аромат, тому плоди можна використовувати як спецію в м’ясних і рибних стравах, а також для консервації. Вони не обсипаються і зберігаються на гілках тривалий час, прикрашаючи блискучими шаровидними гронами вже безлисті рослини. Плодоношення елеутерококу відбувається один раз на два роки.
Елеутерокок здавна відомий своїми адаптогенними властивостями, що стимулюють роботу центральної нервової системи, і широко використовується як у народній, так і в традиційній медицині Японії, Кореї, Китаю для відновлення енергії і життєвих сил.
На відміну від женьшеню, лікувальні властивості притаманні не лише корінню елеутерококу, але також і його листю та стеблам. Проте офіційна медицина використовує лише коріння і кореневище елеутерококу, які містять глікозиди (вісім речовин елеутерозидів), флавоноїди, похідні кумарину, ефірні масла, вітаміни (А, D, Е, С, В), мінеральні елементи, рослинний віск, крохмаль, смоли й інші цінні речовини.
Препарати на основі елеутерококу підвищують розумову та фізичну активність, стійкість організму до несприятливих умов, підсилюють гостроту зору і слух, допомагають при лікуванні депресії і неврастенії, покращують обмін речовин і підвищують апетит.
Заготівлю коренів та кореневищ здійснюють пізньої осені. Для цього використовують рослини не молодше 6–7 років. Важливо також пам’ятати, що під час збору сировини не можна залишати менше, ніж 20% кореневої системи, щоб не спричинити загибель усієї рослини. Повторну заготівлю сировини на тому ж місці можна проводити тільки через 7 років.
Зібрані корені акуратно відчищають від землі, подрібнюють і висушують або в темному приміщенні з хорошою вентиляцією, бо в сушарках (за температури +70…80 ° С). Зберігають готову сировину виключно в полотняних мішечках або паперових пакетах.
Елеутерокок не належить до токсичних рослин, проте в разі його вживання слід дотримуватися деяких обмежень. Рекомендується приймати його в першій половині дня, щоб не викликати безсоння. Людям, що страждають від гіпертонії, вагітним, дітям, при інфаркті міокарда, гострих інфекційних захворюваннях, а також у разі легкої збудливості чи індивідуального несприйняття (виникнення алергічних реакцій) вживання елеутерококу протипоказане.
Завдяки своїм цінним лікувальним властивостям ця рослина привернула увагу не лише фармацевтів, а й садівників-аматорів. У другій половині ХХ століття властивості й хімічний склад елеутерококу були вивчені більш детально, і його стали вирощувати в середніх широтах Європи як джерело лікарської сировини. Невибагливість рослини, його тіне- та морозостійкість сприяли поширенню цієї культури на нових територіях.
Елеутерокок може рости та розвиватись на різноманітних типах ґрунтів, але найкращими для нього є пухкі, достатньо зволожені й родючі землі з нейтральною реакцією. Розмножувати елеутерокок можна насінням або вегетативно (кореневими паростками, відсадженнями, поділом куща, зеленими живцями).
Найпростіший спосіб розмноження полягає у використанні прикореневих паростків, які в надлишку утворюються навесні навколо куща. Для цього молоді пагони, що мають вже свою кореневу систему, обережно відокремлюють від рослини-донора і пересаджують на постійне місце.
Ділянку для посадки попередньо перекопують на глибину 25–30 см, ретельно видаляють бур’яни, а потім збагачують органічними добривами (5–7 кг/м2 перегною). Відстань між сусідніми рослинами повинна становити не менше 2 м.
У перші роки життя саджанці потребують достатнього поливу, захисту від прямого сонячного проміння та укривання на час зимових холодів. Подальший догляд полягає у щорічному підживленні рослин і видаленні засохлих або пошкоджених гілок.
Поділитись в соцмережах:
