Аграріям добре відомо про надзвичайну користь сидератів для землеробства й екології. Проте є серед сидеральних культур така однорічна (багаторічна) трав’яниста рослина, що ідеально виконує захисну й відновлювальну функцію на будь-яких типах ґрунтів і в широкому кліматичному діапазоні. А ще вона вирощується як природний інсектицид і цінна кормова культура, до того ж з неабиякими декоративними якостями.
Це фацелія (лат. Phacelia) – рід рослин з родини Шорстколисті (Boragináceae), батьківщиною яких є Південна та Північна Америка. Там фацелія росте повсюдно – на узбіччях доріг, у полях, на пустищах, поблизу звалищ тощо. Вона настільки невибаглива, що росте навіть у пустельних районах Південної Америки, і після рідкісних зливових дощів перетворює неживий ландшафт на ароматну квітучу оазу.
Розвиток та використання фацелії у Європі
До Європи фацелія потрапила в першій половині ХIХ століття завдяки шотландському біологу та колекціонеру рослин Девіду Дугласу, а перший її науковий опис, автором якого став англійський ботанік Джордж Бентам, з’явилось у 1837 році. Відтоді культура поступово поширювалася по всій території Євразійського континенту і скрізь здобувала широку популярність завдяки своєму аромату, привабливим квітам, неабиякій медодайній продуктивності, а також сидеральним властивостям.
З відомих близько 200 видів цієї рослини в Європі культивують переважно три: фацелію пижмолисту (Phacelia tanacetifolia), фацелію дзвоникову (Phacelia ringens) і фацелію скручену (Phacelia congesta). Усі вони надзвичайно декоративні, а ще дуже шановані бджолярами, оскільки є чудовими медоносами з тривалим періодом квітнення. Взяток з 1 га площі, де росте фацелія, становить до 500 кг меду за сезон і до 20–30 кг високобілкового пилку (вміст протеїну в ньому сягає до 29,6 %).
Мед з фацелії майже прозорий, світлого бурштинового або світло-зеленкуватого кольору, з тонким духмяним ароматом. Йому властивий значний вміст незамінних амінокислот (проліну, лейцину, валіну, фенілаланіну тощо). Фацелієвий мед визнаний цінним, поживним продуктом і вважається одним з кращих медових сортів.
Найбільш поширеною в нас є фацелія пижмолиста (лат. Phacelia tanacetifolia Benth). Її вирощують у садах, на полях, дачних та городніх ділянках як декоративну, компостну, кормову, сидеральну, медоносну рослину. Використовують у якості попередника для будь-яких овочевих культур. Можна сіяти фацелію і як основну, і як проміжну рослину.
Також практикується ранній посів фацелії на грядках, призначених для розсадного вирощування овочів. Коли розсаду починають пересаджувати у відкритий грунт, то лунки роблять прямо серед підрослої фацелії. Вона не пригнічує зростання і розвиток сусідів, але захистить молоді рослини від надмірного сонячного проміння, знижених температур та інших несприятливих факторів.
Стебла та листя зрізаної до початку цвітіння фацелії надалі використовуються для мульчування цих грядок. Така технологія допомагає зберегти і збільшити врожай овочевих культур. А молоді, незагрубілі пагони фацелії стануть цінною кормовою добавкою у раціоні свійських тварин. Не викидаються і більш жорсткі стебла: їх переробляють на силос і вводять, як один з компонентів, у суміші зі злаковими рослинами.
Варто згадати також і про інсектицидні властивості фацелії. На ділянках, де вона росте, і поблизу них значно зменшується кількість, або повністю зникають дротяники, ґрунтова нематода, попелиця, бульбочкові довгоносики та інші шкідливі комахи. Рослина відлякує сарану, а в спільних посівах з горохом помічене суттєве зниження зараження його гороховою зернівкою.
Фацелія, посаджена в міжряддях картоплі або огірків, сприяє їх кращому розвитку шляхом підвищення повітропроникності ґрунту, збагачення його азотом, зниженням рівня кислотності ґрунту, що призводить до зникнення деяких бур’янів (мокриці, кінського щавлю, молочаю, хвоща польового тощо).
Опис рослини, особливості її вирощування
Стебло у фацелії прямостійне, соковите і крихке, заввишки сягає 60–90 см, має до двадцяти бічних пагонів. Квітне рослина дуже рясно. Свої колосоподібні суцвіття небесно-блакитного, глибокого синього або синьо-фіолетового (зрідка білого чи кремового) кольору розкриває поступово, впродовж одного-двох тижнів. Коренева система рослини може проникати вгиб до 20 см. Вона розпушує важкі глинисті землі, збагачує збіднілі, виснажені ґрунти.
Фацелія однаково успішно розвивається і на сонячних ділянках і в тіні. Є холодостійкою рослиною, може витримувати морози до –8°С. Її насіння проростає за температури +4°С. Якщо ґрунт достатньо зволожений, сходи з’являються вже через 7–10 днів після посіву насіння. У посушливих умовах цей період збільшується до 14 днів.
Фацелії властиві швидке зростання та інтенсивне утворення вегетативної маси. До початку фази бутонізації вона продукує на площі 100 м2 до 250–300 кг зелених добрив, які за своєю дією аналогічні внесеним у ґрунт близько 300 кг перегною. Зрізана біомаса швидко розкладається і збагачує ґрунт калієм, азотом і різними корисними органічними речовинами. Для забезпечення інтенсивного розкладання зелених залишків необхідно достатньо вологи, тому в посушливі періоди рекомендуються додаткові поливи або інші способи зволоження біомаси.
У 30–45-денному віці фацелія починає квітнути, і ця фаза триває в рослини півтора місяця й більше. Ароматні суцвіття фацелії приваблюють не лише медоносних комах, а й ентомофагів, які знищують яйця, личинок, лялечок та імаго комах-шкідників (листокруток, брунькоїдів, квіткоїдів тощо). До того ж, присутність у саду або на садово-городній ділянці кількох кущиків фацелії сприяє кращому запиленню сусідніх культур (плодово-ягідних рослин, виноградника), що також важливо для підвищення їхньої врожайності.
Завдяки інтенсивному розвитку рослини, насіння фацелії висівають кілька разів за сезон. Воно легко сходить, тому не потребує попередньої обробки. Достатньо просто розкидати насінини на ґрунтовій поверхні, попередньо змішавши з піском, щоб контролювати рівномірність висіву.
Стійкість фацелії до морозів і холоду дозволяє провести перший посів наприкінці лютого – у березні, а невибагливість до ґрунтів сприяє поширенню її на значних територіях. Важливо пам’ятати, що ділянки під культуру мають бути очищені від бур’янів. Перший посів фацелії (як рослини-попередника основної культури) проводять одразу після сніготанення.
Достатня вологість ґрунту сприяє ранній появі сходів, швидкому розвитку рослини та інтенсивному нарощуванню біомаси. Цвітіння може відбуватися через місяць після посіву. Зрізана зелень частково є добривом (як перегній), а частково – захистом сходів основної культури від несприятливих погодних впливів (як мульча).
У наступних сівозмінах (у квітні – липні) рекомендовано висівати фацелію на попредньо зволожений ґрунт. Зрізати рослини бажано не повністю, а частково. У такому разі фацелія зможе в екстремальних кліматичних ситуаціях захистити такі теплолюбні культури, як баклажани, томати, солодкий перець тощо. Водночас вона виконуватиме функції медоноса, сидерата, фітосанітара та природного інсектициду.
Останній посів фацелії бажано залишати на полі для зимування. Він сприятиме снігозатриманню, перешкоджатиме вимиванню гумусу з верхнього родючого шару та оберігатиме ґрунт від надмірного промерзання. Такий широкий спектр корисних властивостей фацелії свідчить про те, що ця культура є однією з найбільш цінних для сільського господарства, меліорації та екології рослин.
Поділитись в соцмережах:
