Грушевий галовий кліщ

Грушевий галовий кліщ (Eriophyes pyri) – один з представників роду Eriophyes, родини Eriophyidae, що оселяється у тканинах плодових культур і паразитує на них. Небезпечний шкідник рослин родини Трояндові (Rosaceae). Він пошкоджує бруньки, квіткові бутони, зав’язь дерев і чагарників, внаслідок чого порушується процес фотосинтезу та природне дозрівання плодів, погіршується їх товарний вигляд, знижується поживна цінність.

Головними кормовими об’єктами грушевого галового кліща є: груша звичайна (Pyrus communis), груша верболиста (Pyrus salicifolia), груша уссурійська (Pyrus ussuriensis), груша снігова (Pyrus nivalis), європейська дика груша або груша лісова (Pyrus pyrastes). Шкідник може паразитувати і на яблуні домашній (Malus domestica), айві звичайній (Cydonia oblonga), глоді (Crataegus), горобині звичайній (Sorbus aucuparia), мушмулі (Mespilus), ірзі чи кизильнику (Cononeaster) та інших культурних і дикорослих рослинах.

Внаслідок життєдіяльності Eriophyes pyri (висмоктування ним рослинного соку), на ушкодженому листі кормових рослин утворюються аномальні нарости (гали), а на заселених кліщем пагонах і плодах з’являються патологічні здуття.

• Шкодочинність

Загальна площа грушевих насаджень в Україні становила у 2020 році 13 тисяч га, а середня врожайність культури сягала 12,5 т/га. Проте в разі відсутності своєчасних заходів щодо захисту дерев від галового кліща вихід товарної продукції знижується на 21–28%.

Окрім прямої шкоди, грушевий галовий кліщ створює ще й небезпеку інфікування рослин різними вірусними захворюваннями, зокрема мозаїкою та махровістю, оскільки є поширювачем збудників багатьох хвороб. До того ж, через створені кліщами пошкоджені ділянки всередину рослин легко потрапляють паатогенні віруси, грибні спори, бактерії. Тому в окремих випадках втрати врожаю груш можуть сягати 95%.

Найбільших збитків грушевий кліщ завдає розплідникам і молодим садам. Він спричинює завчасне всихання листків на саджанцях і сіянцях, що негативно відбивається на їх подальшому розвитку. 

• Опис кліща та спосіб його існування

Розмір імаго не перевищує 0,16–0,27 мм, тому помітити без додаткового оптичного пристосування навіть дорослу особину доволі складно. Тіло в грушевого галового кліща видовжене, червоподібне, світло-жовтого, рожевуватого або червонуватого кольору. Має дві пари коротеньких ніжок, спрямованих вперед. Тип ротового апарату – колючосисний.

Життєвий цикл грушевого галового кліща складається з 4 фаз: яйце, німфа першого покоління, німфа другого покоління та доросла особина (імаго).

Живляться кліщі рослинним соком. Ці членистоногі утворюють цілі колонії, що живуть всередині галових наростів.

Розрізняють дві форми самок грушевих галових кліщів – літня (протогінна) та зимова (дейтогінна). Протогінні самки забезпечують розмноження виду протягом вегетативного періоду кормових рослин, тоді як дейтогінні переживають зиму в стані діапаузи. Дейтогінні виживають у несприятливих умовах захованими в опалому листі, у бруньках та в тріщинах кори довкола них. Взимку вони зазвичай скупчуються під першою і другою покривними лусочками (іноді їх кількість на одній бруньці сягає до 150 особин).

З настанням весни, коли середньодобова температура перевищить +10ºС, перезимувалі самки прокидаються і починають активно живитися, внаслідок чого пошкоджують бруньки, а згодом і молоді листочки, на поверхні яких утворюються патогенні нарости.

Напочатку гали забарвлені у світло-зелений колір і мають незначні розміри, але згодом збільшуються і стають темно-коричневими. Розміщуються вони переважно вздовж центральної жилки на поверхні листка, але поступово поширюються на всю листкову пластинку. Уражене листя зрештою темніє і всихає.

Коли бруньки перебувають у фазі зеленого конуса, самки кліща починають відкладати яйця.

Плодючість однієї жіночої особини не перевищує 20–25 яєць. Саме яйце безбарвне, еліптичної форми.

Відроджені з яєць німфи мігрують до основи лусочок та поступово переміщуються до ніжок ще нерозвинених листочків, а згодом проникають у паренхіму листкової пластинки. У місцях їх проникнення утворюються гали з добре помітним вхідним отвором на нижньому боці листка.

Розвиток кліщів першого покоління триває від 30 до 35 днів і завершується одночасно з відцвітанням груші. Життєвий цикл літніх кліщів майже вдвічі коротший і продовжується від 15 до 20 днів. Самки другої генерації з’являються наприкінці червня, а третьої – у першій половині липня. Останнє покоління самок наприкінці липня чи на початку серпня перебирається з галових «домівок» до бруньок, де й зимує.

В Україні грушевий галовий кліщ встигає забезпечити за сезон до 3-х поколінь потомства, тоді як у Грузії продукує до п’яти генерацій.

Поширюється шкідник переважно за допомогою людини – з заселеними кліщами саджанцями, сіянцями та живцями, під час закладання нових грушевих садів.

• Заходи протидії грушевому галовому кліщу

Протидіяти грушевому галовому кліщу досить складно через його прихований спосіб життя: шкідник живе всередині гал, які захищають його від пестицидів. До того ж, кліщ швидко пристосовується до дії отрутохімікатів. Щоб в нього не вироблялася резистентність, слід чергувати препарати з різними активними речовинами.

Хімічну обробку садів та розплідників з використанням колоїдної сірки, акарицидів системної дії чи препаратів-піретроїдів слід проводити навесні. Саме впродовж перших 8–10 днів після розкривання бруньок галові кліщі є надзвичайно вразливими, оскільки не перебувають під захистом покривних лусочок чи галів. Цю особливість слід враховувати під час хімічного обприскування.

У разі значного зараження культури обробляють безпосередньо перед розпусканням бруньок препаратами на основі полісульфіду сірки. Якщо ж кліщів мало, то достатньо просто обрізати гілки з ураженим листям.

Навесні можна використовувати акарициди (наприклад, «Омайт»). Також дерева обприскують системними фосфорорганічними препаратами відразу після розпускання бруньок. 

Досить дієвою є обробка дерев у період потемніння галлів, тобто тоді, коли самки кліщів виходять назовні, щоб перебратися у бруньки для зимівлі. Тоді вони теж стають вразливими до дії отрутохімікатів.

Високоефективними у протидії грушевому галовому кліщу є такі засоби, як «Сіванто Прайм 200», «Данадим», «Оберон Рапід», «Фуфанон» та «Актофіт». 

За сезон бажано провести не менше 2–3 обробок.

Догляд за плодовими культурами передбачає своєчасне поливання рослин, їх удобрення та підживлення, розпушування навколостовбурових зон і систематичне видалення бур’янів.

Вирощування стійких до ураження хворобами та фітофагами сортів груш також сприяє обмеженню шкодочинності грушевого галового кліща.

Зменшити чисельність популяції грушевих галових кліщів допомагають і хижаки-ентомофаги, наприклад, кліщ Typchlodromus pyri з родини Phytoseiidae та окремі види з родини Tydeidae.