Гумі (лат. Elaeagnus multiflora) – це японська назва маслинки багатоквіткової. Вид належить до роду Маслинка з родини Маслинкові, представниками якої є також обліпиха (щець), шефердія срібляста, маслинка срібляста, а також інші маловідомі види маслинок (вузьколиста, японська або зонтична, колюча, широколиста тощо).
Рослина має вигляд багаторічного листопадного самозапильного чагарника (іноді дерева), якому притаманні надзвичайно цінні лікувальні властивості та неперевершені смакові якості плодів. Кущ гумі лишається привабливим у всі пори року, але особливо привертає увагу в пору плодоношення своїми яскравими і рясними плодами. Він не потребує обрізки і самостійно набуває красивої, гармонійної форми.
За багатьма показниками гумі перевершує навіть обліпиху: містить багатющий комплекс вітамінів і біологічно активних речовин; плоди в нього значно більші, ніж в обліпихи, вони нагадують вишневі кістянки і легко збираються без спеціальних пристосувань та драбини. Ягоди гумі дуже смачні в будь-якому вигляді, під час транспортування не давляться і не втрачають сік.
Гумі не засмічує сад численною кореневою порослю, не колючий, не вражається хворобами і шкідниками, а також він більш довговічний, ніж обліпиха. До того ж ця культура легко переносить затінення, може навіть рости у повному затінку, проте це дещо вплине на смак її плодів (вони стануть соковитішими, але кислішими), а листя збільшиться.
Батьківщина гумі – Центральний Китай, звідки він поширився на території Японії (зокрема й на Сахалін), Кореї та інших країн Азії. У наш час гумі вирощують у таких країнах Європи як Польща, Україна, Білорусь, а також в Азії та Америці. В оптимальних умовах рослина виростає заввишки до 3–4 м, але в помірному кліматі зазвичай не перевищує 1,5–2 м.
Гумі має доволі високий рівень морозостійкості, та все ж на зимовий період гілки чагарника ховають під опалим листям, а зверху присипають снігом, щоб запобігти обмороженню рослини. Однорічні пагони можуть замерзнути в разі зниження температури до –30°С й нижче, та навесні рослина швидко відновлюється, а з віком її морозостійкість зростає. Ранні весняні заморозки гумі переносить легко, до того ж цвітіння у нього пізнє (у червні), тому врожайність зберігається стабільно високою.
Цвіте гумі на початку літа. В цей час кущі вкриваються ніжно-жовтими зірочками квітів з тонким ароматом, що приваблює бджіл, джмелів та інших комах-запилювачів. Перші ягоди дозрівають наприкінці червня – на початку липня, а основний урожай припадає на середину липня. Стиглі ягоди не обсипаються і цілком можуть триматися на дереві навіть до середини серпня. Для тривалішого зберігання ягоди зривають разом із плодоніжками.
То де ж найкраще посадити такий кущ? Напевне, слід врахувати й побажання самої рослини. Цей чагарник надзвичайно вологолюбний, тому краще обирати вологі та злегка затінені ділянки, або забезпечувати йому регулярне поливання. Можливий ще варіант щеплення живців гумі на підщепу з маслинки вузьколистої. Це дозволить отримати невисоке штамбове дерево з дещо вищою посухостійкістю.
Щоб захистити гумі від лютих зимових морозів і сильних вітрів, краще вибрати невелику улоговину, але не з заболоченим, мокрим чи погано аерованим ґрунтом. Хоч рослина і невибаглива до якості ґрунтів, те все ж надає перевагу некислим і родючим землям.
Щодо освітленості, то вирощувати цю культуру у північніших районах варто на добре освітлених, сонячних ділянках, а в південних – на затінених. Мульчування ґрунту опалим листям, дереном, опилками чи торфом допоможе забезпечити гумі постійну вологість ґрунту навіть під час значної літньої спеки і тривалого посушливого періоду, захистить рослину від перегрівання та попередить розвиток бур’янів.
Коренева система гумі надзвичайно розгалужена, але щільна, компактна. Корені розташовуються неглибоко (5–40 см від поверхні) і мають, як і корені обліпихи, бульбочкові утворення колоній азотофіксуючих бактерій. Як і для обліпихи, скопування навколостовбурного кола є доволі небезпечним для гумі через можливість пошкодження коріння, розташованого близько до поверхні, тому проводити підживлення ґрунту добривами варто до посадки рослини.
Яму для саджанця краще облаштовувати не так глибокою (40–50 см), як широкою (1,5–2 м і навіть більше) і попередньо наповнити її листяним компостом. Відмінні показники росту та врожайності спостерігаються в гумі, якщо удобрити посадкову яму деревним попелом (особливо на кислих торф’яних ґрунтах).
У молодих саджанців гумі коренева система розташована надто близько до поверхні, тому взимку слід подбати про захист її від морозів. Дуже ефективний спосіб – повне вкривання чагарника опалим сухим листям.
У всьому іншому догляд за гумі є досить простим: видалення бур’янів, санітарна обрізка сухих гілок (у віці 15–20 років). Тільки в разі посухи під час цвітіння рослини й утворення на ній плодів не слід забувати про регулярний полив, щоб не сталося осипання зав’язі.
Розмножувати гумі можна відводками, зеленим живцюванням і насінням. Найперспективнішим, певно, є розмноження насінням. На відміну від більшості культур, сіянці гумі зберігають материнські показники і практично всі розвиваються рівномірно.
Наприкінці літа – початку осені дозріле, але не висушене насіння гумі змішують з майже сухим піском (на 1 частину насіння слід узяти 5 частин піску) і висипають у контейнер чи ящик, який до замерзання ґрунту прикопують на глибині 0,5 м, захистивши від пересихання і гризунів, а зверху утеплюють шаром опалого листя.
Напровесні контейнер з сумішшю відкопують і в ящики з родючою землею висівають насіння рівновіддаленими один від одного (на 5–6 см) рядками. Сходи потрібно захистити від прямих сонячних променів, а також від птахів і гризунів.
Впродовж літнього періоду ґрунт у ящику обережно розпушують, поливають і видаляють бур’яни. На зиму сіянці надійно захищають від морозів опалим листям, а зверху присипають землею, снігом. Навесні їх на один рік пересаджуют (перевалкою) на підготовлену грядку рівновіддалено один від одного на 15–25 см для дорощування, оскільки коренева система в рослин ще надто слаба.
Найкраще переносять пересаджування на постійне місце у відкритий ґрунт дворічні сіянці. Урожай можна збирати з чотирирічних рослин. Формування та закріплення сортових ознак відбувається в період від третього до п’ятого плодоношення, тому в перші 8–10 років потрібно забезпечити сіянцям високий агрофон (підживлення, поливання та видалення бур’янів). Пересаджувати кущі в цей період вкрай небажано. Відбір рослин здійснюють за найкращими показниками морозостійкості, а також урожайності та величини ягід.
Поділитись в соцмережах:
