Виноград добре відомий нам як цінна сільськогосподарська культура, з якої отримують важливі харчові продукти, лікарські засоби й навіть добрива. Проте, як і решта рослин, він часто уражається небезпечними фітопатогенами, зокрема шкідливими вірусами, які не лише завдають значної шкоди врожаю, а й можуть загрожувати здоров’ю рослин й інколи призводять до їх загибелі.
Одна з найвідоміших та найдавніших хвороб культури – коротковузля винограду (Degenerationem infectiosorum uvas), збудником якої є вірус Grapevine fanleaf virus (GFLV). У європейському виноградарстві коротковузля винограду офіційно визнане не пізніше 1882 року, хоча найімовірніше воно існувало ще з часів започаткування виноробної галузі.
У багатьох країнах світу це захворювання вважається вкрай небезпечним, оскільки розвивається повільно, і перші ознаки ураження хворобою з’являються на рослинах лише через кілька років. Та й засобів лікування від неї до цього часу не існує.
Вірус коротковузля винограду вражає всі культурні форми винограду, а також здатен інфікувати крушину (Frangula) та бирючину (Ligustrum).
Переносниками вірусу GFLV є два види ґрунтових нематод:
- Xiphinema index
та
- Xiphinema italiae.
Окрім нематод, вірус коротковузля винограду поширює і сама людина через недезинфіковані садові інструменти та інвентар, а також разом із зараженими саджанцями, живцями, прищепами тощо.
Форми коротковузля
Інфекційне виродження винограду відбувається за трьома основними формами розвитку хвороби, спричиненими різними штамами вірусу:
- коротковузля;
- жовта мозаїка або інфекційний хлороз листя;
- облямування листкових прожилків.
Визначити інфікованість виноградної лози вірусом GFLV непросто, оскільки подібні симптоми виникають і внаслідок надмірного використання гербіцидів. Та якщо ознаки пошкодження винограду гербіцидами поступово слабшають і зникають вже на другий-третій рік, то рослини, інфіковані вірусом коротковузля, помітно відстають у розвитку порівняно зі здоровою лозою, їхнє листя деформується й жовкне, затримується розпускання бруньок, ягоди дрібнішають, розм’якшуються і втрачають оригінальний смак.
Основним симптомом наявності вірусного захворювання є нерівномірна довжина міжвузлів, аномальне галуження пагонів та формування подвійних вузлів. Пагони на заражених кущах часто роздвоюються, тоншають і набувають зигзагоподібної форми. Нерідко спостерігається рясне утворення пасинків, внаслідок чого рослина виглядає кущоподібно.
Виноградне листя, уражене вірусом GFLV, зморщується, втрачає симетрію, набуває чашоподібної форми, прожилки на листках створюють віялоподібний візерунок. Найчастіше ці зміни спостерігаються на таких популярних сортах винограду як «Піно Нуар», «Шардоне», «Каберне Совіньйон», «Фернао Пірес» («Марія Гоміш»), «Вітал», «Мальбек» тощо.
Іноді на листковій поверхні інфікованих лоз з’являється яскраво-жовта мозаїка у вигляді звивистих ліній, маслянистих плям та кілець. Листки дрібнішають, зубчики на них видовжуються, стають гострими, а виїмки біля ніжок ніби ширшають.
Перші симптоми коротковузля зазвичай стають помітними на початку весни, хоча іноді проявляються впродовж усього вегетаційного періоду.
На хворій рослині нерідко формується більша кількість суцвіть, ніж на здоровому винограді. Однак грона значно дрібнішають, ягоди в них дозрівають довше та дуже нерівномірно. Частина плодів обсипаються.
Ознаки захворювання на коротковузля винограду, залежно від сорту, кліматичних умов, штамів вірусу тощо, бувають різними. На деяких сортах білого винограду хвороба нерідко взагалі розвивається безсимптомно, але незалежно від того, інфікована вірусом лоза в цей же час може бути джерелом зараження для інших рослин.
Уражені вірусом GFLV рослини гинуть переважно через 3–5 років після інфікування. Насамперед потерпає від цієї хвороби виноград, що росте на важких глинистих ґрунтах з поганою аерацією. Швидкість розвитку й поширення захворювання значно підвищується за умов дощового, прохолодного літа.
В Україні коротковузля винограду було зафіксовано ще 1946 року. З того часу площі виноградників, інфікованих вірусом GFLV, невпинно зростають через використання зараженого імпортованого посадкового матеріалу.
Шкодочинність вірусу GFLV
Вірус коротковузля завдає виноградарству дуже значних збитків. Щороку внаслідок розвитку захворювання гине до 90–95% кожного зараженого патогеном виноградника. І хоча інфікована лоза впродовж певного часу лишається живою, продуктивність її невпинно зменшується.
Найбільшої шкоди патоген завдає в тих регіонах, де виноград є монокультурою.
Заходи безпеки
Головною профілактикою захисту виноградника від вірусу коротковузля є використання виключно перевіреного, здорового посадкового матеріалу.
Досвідчені виноградарі радять систематично обстежувати лозу щодо ознак захворювання на коротковузля. У разі виявлення симптомів необхідно негайно відбракувати інфіковані рослини. Особливо уважно слід проводити моніторинг виноградника навесні, на початку літа та восени (за місяць до листопада).
Усі рослини з ознаками зараження необхідно відразу ж викорчувати та спалити. Перед посадкою нових саджанців необхідно попередньо обробити ґрунту препаратами, що знищують нематод – носіїв вірусу GFLV.
Перед закладанням нової плантації винограду, обрану для цього ділянку витримують під паром впродовж 5–10 років, щоб очистити ґрунт від переносників вірусу коротковузля.
Дієвий захід щодо попередження подальшого розвитку коротковузля винограду полягає в обробці лози гарячою водою. Для такої процедури придатні лише здерев’янілі рослини, вегетаційний цикл яких повністю завершено. Оптимальний режим термічної обробки: температура води +50ºС, період – 30 хвилин.
Поділитись в соцмережах:
