Серед представників роду Лимонник (Schisandra), що налічує від 25 до 30 видів витких, чагарникових рослин, найвідомішим є лимонник китайський (лат. Schizandra chinensis). Росте ця багаторічна листопадна, дерев’яниста ліана в Японії, Китаї, Кореї та на Далекому Сході.
Останнім часом рослину успішно культивують на Кавказі, у центральній частині Європи (Молдова, Україна, Білорусь), у країнах Балтії. Листя, стебла та ягоди лимонника китайського багаті на ефірні олії з яскравим лимонним ароматом, завдяки чому культура й отримала свою назву.
Опис рослини
Ліани лимонника мають вигляд витких стебел завджовжки 2–8 м (за сприятливих умов), товщина яких біля основи становить 2–2,5 см. Для продуктивного розвитку рослині потрібні опори (арки, перголи, шпалери, решітки тощо). За несприятливих умов вирощування лимонник набуває кущоподібної форми і не в’ється.
Він належить до світлолюбних рослин, і хоча в молодому віці здатний рости навіть у тривалому затінку, та процеси його росту за таких умов сповільнюються. Дорослі ліани, що ростуть у тіні, мають низьку врожайність або зовсім не плодоносять. До того ж, знижується й рівень їхньої морозостійкості.
Коренева система в лимонника – поверхнева, розташована у верхньому шарі ґрунту, а його листя випаровує значну кількість води, тому він потребує достатньо вологи. Тривала посуха може знищити рослину. У спекотний період однорічні саджанці нерідко засихають без поливу.
Найкраще росте і плодоносить лимонник на пухких, дренованих, родючих ґрунтах з кислою або слабокислою реакцію (рН). Може пристосовуватися і до бідних опідзолених суглинків та до заплавних супісків, збагачених дерново-підзолистих ґрунтів, проте не витримує умови тривалого перезволоження, а також заболоченість. Рівень ґрунтових вод на ділянці не повинен бути меншим 1 м від поверхні землі.
Цвіте лимонник пізно, у другій половині травня – на початку червня, завдяки чому майже не пошкоджується пізніми весняними заморозками. Його білі або ніжно-рожеві воскоподібні квіти тримаються на довгих квітконіжках і мають дуже приємний цитрусовий аромат.
Лимонник – рослина дводомна. Першими цвітуть екземпляри з чоловічими генеративними бруньками, а через 2 або 3 дні – жіночі. Після запилення квітколоже поступово розростається і з достиганням ягід утворює гроно завдовжки 8–10 см, що нагадує червоні порічки. Достигають ягоди у серпні-вересні. Середня врожайність лимонника складає 2–3 кг ягід з однієї рослини.
Склад ягід та їх корисні властивості
Унікальність рослини полягає в особливій цінності її плодів та зеленої маси, що містять значну кількість (0,010–0,012%) таких тонізувальних речовин як схізандрин та інші лігнани. Ці сполуки мають потужну антиоксидантну та антитоксичну дію і виконують роль активного біогенного стимулятора. Через вплив на центральну нервову та імунну системи організму вони відновлюють сили, підвищують розумову та фізичну працездатність, нейтралізують наслідки стресів і навіть покращують якість і гостроту зору (зокрема вночі).
За ефективністю оздоровчого впливу на організм лимонник лише незначною мірою поступається женьшеню. Рослина містить вітаміни С, Е і Р, цукри (3–5%), до 20% органічних кислот (яблучну, лимонну, винну тощо), ефірну (до 2%) та жирну (до 33%) олії. Є в її складі чимало різних мікро- й макроелементів: калій, кальцій, натрій, фосфор, залізо, мідь, марганець, нікель, титан, молібден, срібло, цинк.
Усі ці корисні речовини зумовлюють лікувальні властивості ягід і всієї рослини, тому лимонник китайський допомагає позбутися загальної слабкості, перевтоми, сонливості, неврастенії. Його призначають також для підвищення працездатності, стимулювання розумової діяльності, для нормалізації артеріального тиску. Чай з листя лимонника має освіжаючу й тонізувальну дію. У китайській та японській народній медицині цілющі властивості рослини відомі вже багато століть.
Лимонник цінується ще й через те, що тривале його вживання не призводить до виснаження нервової системи та не викликає залежність. Втім, слід зважати, що його плоди, як і продукти їх переробки, мають допінгові властивості, тому не можна вживати їх безконтрольно. Також протипоказаний лимонник у разі безсоння, гіпертонії, епілепсії, захворювань на гастрит та виразку шлунка.
Вживанню свіжих плодів лимонника перешкоджає їх кислий і терпкий смак. Тому ягоди зазвичай попередньо переробляють. У харчовій промисловості їх використовують для приготування соків, сиропу, морсу, начинок для цукерок, спеціальних сортів мармеладу й шоколаду.
Розмноження та вирощування лимонника китайського
Садівників-аматорів лимонник приваблює не лише корисними плодами, але й своїми декоративними властивостями. Рослину використовують як окрасу альтанок, арок, будинків, або ж як зелену огорожу. До того ж, лимонник досить невибагливий і не потребує особливого догляду. Його можна розмножувати як вегетативно (кореневими паростками, живцями, відводками), так і насінням.
Відводки роблять навесні, до розпускання бруньок. Молоді пагони пригинають до землі, фіксують їх ближче до вершечка кілочками або шпилькою та присипають ґрунтом. Верхівку пагона залишають вільною і прив’язують до кілочка. Утворення розвиненої кореневої системи на присипаній землею частині зафіксованого пагона завершується до осені. Але тільки через рік після закладки відводку відокремлюють від рослини-донора і висаджують на постійне місце.
Корневі паростки відділяють від рослини і викопують рано навесні. Перед цим рослину рясно поливають і гострою лопатою обережно відділяють від її кореневої системи молодий паросток з коренями та земляним комом, після чого одразу ж пересаджують його в попередньо підготовлену посадкову яму.
Щоб отримати посадковий насіннєвий матеріал, збирають повністю стиглі ягоди з середньої частини грона. Насамперед з них віджимають сок, а рештки кілька разів промивають чистою водою і висушують у затінку, поки отримана маса не стане сипкою.
Насіння готують до посіву двома етапами. Спершу його стратифікують впродовж 30 днів у вологому піску за температури +15…20°С. Потім наступні 30 днів – у вологому піску за температури +3…5°С.
Наприкінці вересня – у жовтні насіння висівають на грядки, збагачені родючою сумішшю з ґрунту та перегною (компостом). Перед посівом на грядках попередньо облаштовують канавки глибиною 1–2 см, рівновіддалені одна від одної на 20–25 см, куди й сіють насіння. Потім канавки присипають землею, поверхню на грядках вирівнюють і мульчують шаром компосту або перегною висотою 6–8 см. Весною частину цього шару прибирають, а решту лишають як добриво й мульчу.
У травні зявляються дружні сходи лимонника. Коли в сіянців сформуються 2–3 справжніх листочка, рослини вже можна пересаджувати (у разі загущення посівів). Цю процедуру бажано проводити в похмуру погоду або увечері. Вилучені рослини пересаджують на вільне місце, потім добре зволожують і мульчують ґрунт. За потреби їм облаштовують затінення.
Впродовж усього літнього періоду слід розпушувати ґрунт на грядках, видаляти бур’яни та забезпечувати рослинам вчасні поливання. Щоб активувати процеси росту й розвитку, сіянці лимонника підживлюють аміачною селітрою (6–7 г/м2).
Щоб забезпечити саджанцям лимонника кращі умови для повноцінного розвитку, місце для їх посадки обирають з урахуванням усіх необхідних вимог культури до умов природного середовища. Найсприятливішими для рослин є ділянки з повним сонячним освітленням вранці та ввечері, а вдень їм краще перебувати у напівтіні чи затінку. Також слід подбати про забезпечення захисту рослин від сильних вітрів. За можливості саджанці висаджують в один ряд з відстанню між ними не менше 1 м.
На дно кожної посадкової ями (60 × 60 см) попередньо вносять суміш компосту (1 відро) з верхнім родючим шаром ґрунту, до якої додають суперфосфат (100–200 г), після чого її трамбують. Саджанець (разом з земляним комом) розміщують по центру ями так, щоб він знаходився трохи глибше, ніж до того, коли ріс на грядці. Його кореневу систему присипають залишками земляної суміші та поливають.
Головна вимога щодо догляду за саджанцями в перші три роки – це створення умов, сприятливих для інтенсивного росту рослин та виведення їх на шпалеру. Для цього ґрунт постійно розпушують (не глибше 5 см) і вчасно видаляють з грядок бур’яни. Періодичність і норми поливу залежать від вологості ґрунту.
Якщо саджанці ростуть в один ряд, їх поливають на всій ділянці з ліанами, а окремо розміщені рослини – у довколастовбурних зонах радіусом 0,5–0,6 м. Витрата води для поливу становить 30–40 л/м2. Поливати ліани найкраще увечері, один раз на 10–15 днів. Вода має бути нехолодна, тому її завчасно нагрівають на сонці. Аби уникнути пересихання ґрунту, ділянку з саджанцями мульчують.
Підживлення рослини добривами
На розвиток і плодоношення лимонника позитивно впливає використання органічних та мінеральних добрив. У перші два-три роки зростання саджанців вносять одноразово по 2–4 кг/м2 листяного компосту. Азотні добрива для молодих рослин використовують весною, на бідних ґрунтах норма аміачної селітри становить 12–16 г/м2. Плодоносні плантації корисно підживлювати в першій половині вегетації пташиним послідом (розчином) 300–400 г/м2.
Фосфорні та калійні добрива вносять у літньо-осінній період для три-, чотирирічних саджанців з розрахунку 20–25 г/м2 суперфосфату і 12–15 г/м2 калійної солі. Якщо ліани лимонника ростуть на родючих ґрунтах, підживлення рослин обмежують або взагалі не роблять через можливість провокування занадто інтенсивного росту. Надмірна кількість поживних речовин збільшує ризик обмерзання пагонів рослини взимку. Як варіант, виправити подібну ситуацію можна шляхом прищипування верхівок молодих пагонів ліан на початку вересня.
Облаштування опор і обрізка рослини
Ліанам лимонника для правильного зростання потрібні опори. Це можуть бути П-подібні дво- або триметрові шпалери. Облаштовують їх через два роки після посадки рослин. Ліани дуже щільно обвивають опору, і замінити її на нову або перенести на інше місце практично неможливо. Тому опора від початку має бути міцною та довговічною.
З цією метою використовують металеві труби або міцні дерев’яні стовпи, укріплені біля основи залізобетонними чи металевими брусами. Верхня поперечина між стовпами має бути металевою. До неї кріплять ізольований дріт, інший кінець якого фіксують на нижній горизонтальній рейці. Пагони ліан обвиватимуть такий дріт і зростатимуть вгору.
Важливе значення для правильного розвитку й отримання високих врожаїв має формування та обрізка лимонника. У молодих саджанців залишають 2–3 найбільш розвинутих пагона (решту видаляють) і підв’язують їх вертикально на шпалеру. Обрізають ліани восени або напровесні, до початку розвитку бруньок. На плодоносних кущах під час обрізки видаляють старі ліани, а також сухі та слабкі пагони. Замість них залишають сильнорослі й молоді. Однорічні гілки вкорочують над 12-тою – 15-тою добре розвиненими бруньками.
Збирання та зберігання врожаю
Стиглі ягоди лимонника збирають у невелику тару й одразу ж сушать їх на відкритому повітрі, але без доступу прямого сонячного проміння. Плоди розсипають тонким шаром на тканині (марлі), натягнутій на рамку. У разі використання для сушки ягід духової шафи, температура гарячого повітря не повинна перевищувати +55…60°С. Цей процес зазвичай триває 3–4 дні.
Висушені ягоди звільняють від плодоніжок і зберігають у чистих, сухих полотняних торбинках. Свіжі плоди переробляють на сік, морс, мармелад, компоти тощо.
У серпні збирають листя та молоді гілочки лимонника, щоб отримати сировину для приготування чаю. Спочатку їх подрібнюють, а потім сушать у затіненому місці з хорошою вентиляцією. Під час такого збору не можна видаляти більше 20% листя з однієї рослини.
Поділитись в соцмережах:
