Виявляється, серед близькоспоріднених видів добре відомого нам гарбуза є дуже незвична культура, яка росте в тропічних і субтропічних країнах Південно-Східної Азії. На жаль, вона майже не зустрічається на наших грядках.
Момордика (лат. Momōrdica) – рід однорічних трав’янистих ліаноподібних рослин з родини Гарбузові (Cucurbitaceae), що об’єднує до 60 видів. Деякі з цих видів вирощуються як овочеві культури з поживними і корисними плодами. За формою плоди момордики бувають видовжено-еліптичними або циліндричними, зовні вони вкриті колючками чи просто горбкуваті. Забарвлення варіюється від жовтого до помаранчевого та червоного кольору.
Опис рослини
Момордика – надзвичайно декоративна культура з чудовими смаковими якостями та неабиякою лікувальною дією. У стародавніх Китаї й Індії плоди момордики вважалися стравою для обраних. Нині ж її вирощують у тропічних та субтропічних широтах практично по всьому світу.
Момордика – світло- й теплолюбна рослина. Надає перевагу родючим, нейтральним або слабокислим ґрунтам, тому добре росте на суглинках, збагачених перегноєм. Для максимального освітлення рослини, їй облаштовують вертикальні шпалери. Це дозволяє уникнути загущення посадки та значно полегшує збирання плодів.
Сходам момордики властивий інтенсивний розвиток, якщо температура довкілля перевищує +16ºС. За таких умов рослина вже в червні починає цвісти. Момордика належить до однодомних культур, тобто на одній рослині формуються як жіночі, так і чоловічі квіти з приємним, тонким жасминовим ароматом, який приваблює чимало комах, особливо бджіл.
Листя, стебла і плоди цього тропічного овоча вкриті крихкими, тонкими і гострими волосками, аналогічними за своєю дією кропив’яним, тому рослина до повного дозрівання плодів зберігає здатність жалити.
Недозрілі плоди момордики виглядають як пухирчасті, ребристі зелені огірки і мають такий самий огірковий смак. Та з подальшим дозріванням їхнє забарвлення змінюється, і зрештою плоди набувають насиченого помаранчевого кольору, а на смак стають гіркими.
Дивовижні, яскраві плоди наповнені буруватим насінням, вкритим зовні соковитим та досить смачним навколоплідником вишневого кольору. Стиглий плід розкривається самостійно, з утворенням трьох м’ясистих лопатей, і тоді одразу стають помітними яскраві рубінові оболонки, всередині яких заховані насінини.
Саме насіння і оболонка довкола нього – найсмачніша частина плоду. Вишнева м’якоть за смаком нагадує спілу хурму, а насіння стає ніжнішим і солодшим після термічної обробки. Воно співмірне з кавуновим насінням, але відрізняється за кольором, формою і дивовижним візерунком на своїй поверхні. Цей орнамент є оригінальним і неповторним для кожного плоду.
Особливості вирощування момордики
Розвиток момордики відбувається достатньо активно, тому рослина цілком встигає завершити свій біологічний цикл не лише в тропічних, а й у північних широтах (за умови теплого літа). Поступово вона здобуває популярність і серед наших овочівників-аматорів. Виростити таку екзотичну, декоративну культуру цілком спроможні навіть городники-початківці.
Найпростіший спосіб розмноження – це вирощування момордики з насіння. Щоб полегшити їх проростання, вдаються до скарифікації насінин – злегка надпилюють оболонку на бічному шві. Напередодні посадки бажано обробити посівний матеріал слабким розчином марганцевокислого калію.
Оскільки коренева система в цієї культури доволі слабка, краще сіяти насінини момордики в індивідуальні торф’яні горщички. Тоді під час пересаджування розсади у відкритий ґрунт (у фазі одного-двох справжніх листочків) не травмуватимуться корені рослин.
В умовах стійкого теплого літа, коли земля достатньо прогріта, можна висівати насіння момордики безпосередньо у відкритий ґрунт (на глибину 1–1,5 см). Насінини мають достить високий відсоток проростання і схожості. Перші проростки з’являються вже через 10–15 днів після посіву.
Момордика – посухостійка рослина. Але на початку її розвитку необхідно слідкувати, щоб не пересихала земляна грудка. Найкращий спосіб зберегти вологу в ґрунті – мульчування. Землю під культурою не можна розпушувати, бур’яни необхідно зрізати біля землі, щоб не пошкодити кореневу систему момордики.
Запилюють момордику комахи-запилювачі під час її цвітіння. Невдовзі з’являється зав’язь, з якої виростають смарагдово-зелені плоди. Збирають їх вже через 7–10 днів, поки вони не надто згіркли.
Використання і корисні властивості момордики
Молоді листочки і пагони момордики споживають у складі вітамінних салатів. Щоб зменшити гіркий присмак, їх попередньо відварюють у солоній воді. Так само замочують у солоній воді і зелені плоди, спершу нарізавши їх кружечками.
Найпростіший спосіб приготування – обсмажування кружечків у киплячій олії. Можна також перед смаженням обсипати кружечки сумішшю борошна та куркуми. Така страва сподобається навіть найбільш примхливому гурману.
Кількість вітамінів, мінералів, активних речовин, що містяться у цій овочевій культурі, вражає. До складу момордики входить значний відсоток бета-каротину, кальцію, фолієвої кислоти, вітамінів А, групи В, Е, F, смоли, сапоніни, алкалоїди тощо.
Східна медицина рекомендує використовувати всі частини рослини як засоби від різних захворювань. Проте в разі індивідуального несприйняття організмом, під час вагітності та в лактаційний період вживати цей продукт не можна.
Недозрілі плоди мають сильнодіючий ефект зниження рівня цукру в організмі, тому успішно застосовуються в лікуванні цукрового діабету. Їх заготовляють на зиму, для чого попередньо подрібнюють разом з листям. Сік плодів здавна відомий як надійний протигельмінтний засіб. Використовують цей овоч і для профілактики очних захворювань.
Плоди та насіння момордики знижують рівень артеріального тиску шляхом очищення судин від атеросклеротичних відкладень, нормалізують кількість холестерину в організмі, сприяють виведенню радіонуклідів та знищують небезпечні новоутворення.
Вживання момордики сприяє підвищенню гемоглобіну, зміцненню імунних властивостей організму. Рослина надає знеболювальну, знезаражуючу, загальнозміцнюючу, очищаючу та антиоксидантну дію. Відома як продукт з раціону довгожителів.
Поділитись в соцмережах:
