Очиток (Sedum) – численний рід сукулентних квіткових рослин з родини Товстолистові (Crassulaceae), який налічує до 420 видів, поширених здебільшого в субтропічних і помірних кліматичний зонах Північної півкулі. Перша наукова публікація з офіційною назвою роду Sedum з’явилась у 1753 році (книга Карла Ліннея «Species plantarum»).
Майже всі ці рослини є сукулентами з поверхневою кореневою системою, пристосованими до існування в посушливих або холодних умовах з обмеженою кількістю вологи. Вони накопичують воду в листках і стеблах, що дозволяє їм рости й розвиватись на сухих кам’янистих ділянках і бідних піщаних ґрунтах. Серед представників роду є як однорічні, так і багаторічні рослини.
В Україні зустрічаються 17 видів очитків. Деякі з них ростуть на всій території країни, навіть у Карпатах і в Криму, а деякі перебувають на межі зникнення і знаходяться під охороною. Серед останніх – очиток застарілий (Sedum antiquum), занесений до Червоної книги України, побачити який можна лише в західній частині Подільської височини та в Східних Карпатах.
Деякі з очитків знаходяться в офіційному переліку регіональних рідкісних видів. Серед них – очиток Борисової (Sedum borissovae), який охороняється в Дніпропетровській, Кіровоградській і Полтавській областях; очиток пурпуровий (Sedum purpureum), популяції якого значно скоротилися на Сумщині, Чернігівщині та Полтавщині; очиток альпійський (Sedum alpestre), що зникає на Закарпатті та в Івано-Франківській області.
Також у Закарпатті дедалі рідше можна знайти очиток однорічний (Sedum annuum), очиток чорнуватий (Sedum atratum), очиток Дюрвілля (Sedum urvillei) та очиток іспанський (Sedum hispanicum), а в Івано-Франківській області – очитки однорічний (Sedum annuum), та іспанський (Sedum hispanicum).
На Вінничині під охоронним статусом перебуває очиток болонський (Sedum boloniense), на Львівщині та Дніпропетровщині – очиток шестирядний (Sedum sexangulare), а в Запорізькій області – очиток відхилений (Sedum reflexum) або очиток скельний (Sedum rupestre).
Завдяки посуховитривалості та високій морозостійкості чимало видів очитків набули неабиякої популярності в декоративному садівництві. До того ж, створено значну кількість різноманітних форм, сортів, гібридів очитка. Їх культивують як оригінальні та привабливі квіткові рослини, що не потребують особливого догляду, можуть рости в неглибокому шарі ґрунту та створювати зелені зони в найнеочікуваніших місцях – на дахах будинків, серед трамвайних колій тощо.
У природі найбільше різноманіття очитків спостерігається в регіонах з субтропічним кліматом. В наших умовах такі види вирощують виключно в закритому ґрунті та як кімнатні рослини.
Листя і стебла більшості видів очитків їстівні. Їх можна споживати в невеликих кількостях свіжими або після приготування. Ця особливість рослин відома здавна, тому в розмовній мові використовують здебільшого їх простонародну назву – заяча капуста.
Очиток як декоративна рослина
Завдяки поєднанню невибагливості та різноманітності форм і забарвлень, очиток привертає все більше уваги садівників, квітникарів і ландшафтних дизайнерів. Його все частіше використовують у створенні зелених міських зон, як окрасу парків, декоративних садів, скверів, альпійських гірок тощо.
Очитки мають високу морозостійкість та посуховитривалість і водночас цілорічно зберігають високу декоративність. Їхнє листя не втрачає своєї форми і кольору навіть під снігом.
А ще вони є цінними пилко- та нектароносами, які приваблюють комах-запилювачів і забезпечують бджіл підтримуючим взятком. І хоча не можна вважати очитки основними медодайними культурами, оскільки медопродуктивність цих рослин не перевищує 35 кг/га, проте отриманий золотисто-жовтого забарвлення продукт належить до категорії елітних.
Залежно від вегетативних особливостей, декоративні види очитків поділяють на кілька типів.
Ґрунтопокривні (сланкі) форми очитків
Такі рослини є ідеальними для формування рокаріїв та альпійських гірок, а також для створення зелених килимів заввишки від 5 до 20 см.
Завдяки використанню ґрунтопокривних очитків вдається швидко заповнити простір між декоративними каменями, бордюрами, рейками, на складних ділянках, де інші рослини відчуватимуть дефіцит родючого ґрунту.
Очитки досить швидко розростаються і встигають за один, максимум два сезони утворити щільний дерновий покрив. Їх часто вирощують і як живу мульчу, бо під час вегетації вони утворюють густі низькорослі зарості, що зберігають вологу в ґрунті і не дають вільно розвиватися бур’янам.
Найбільш відомі представники ґрунтопокривних очитків
Очиток їдкий (Sedum acre)
Невисока (до 5–15 см заввишки) багаторічна, вічнозелена, квіткова рослина, що походить з Європи, Північної Африки та Західної Азії. Відома лікарськими властивостями. Широко культивується як декоративна.
Має тонке, повзуче кореневище з багатьма короткими бічними корінцями та численні сланкі, соковиті стебла, які щільно вкривають ґрунтову поверхню. Листя чергове, дрібне, м’ясисте, яйцеподібне. У ньому міститься їдка рідина, здатна спричинити подразнення шкіри.
Цвіте очиток їдкий на другий рік свого розвитку, з травня-червня до серпня. Квітки п’ятипелюсткові, золотаво-жовті, зібрані у верхівкові щиткові суцвіття.
Після запилення на рослині формуються плоди – ланцетоподібні, одногнізді, світло-зелені листянки, що дозрівають напередодні перших заморозків.
Впродовж усієї фази цвітіння рослина продукує пилок і нектар, який забезпечує бджіл підтримуючим взятком улітку.
Як лікарська рослина, очиток їдкий використовувався ще в 300-х роках до н.е. Більш сучасні дослідження підтвердили вміст у рослині токсичних сполук, отруйних для центральної нервової системи. На цей час наукова медицина продовжує вивчення активних речовин Sedum acre та їх впливу на людський організм.
Очиток їдкий є дуже невибагливою рослиною, пристосованою до посушливих умов. Росте на повному сонці, не потребує регулярних підживлень і поливів. Такі якості посприяли її популяризації серед квітникарів і садівників.
У декративному садівництві цей вид вирощують насамперед у природних парках, бордюрних насадженнях, на кам’янистих гірках, використовують для озеленення дахів, як ґрунтопокривну рослину у створенні живих килимів тощо.
Найпопулярніші сорти: Aureum (Золотий) з пишним цвітінням численних яскраво-жовтих квітів, салатово-лимонний с золотистими квітками Yellow Queen (Жовта королева), кремово-зелений Elegans (Грація), мініатюрний дрібнолистий Minus (Мінус), а також Ogon (Вогонь), особливістю якого є неонове жовто-лимонне листя.
Очиток несправжній (Phedimus spurius)
Багаторічна невибаглива сукулентна рослина, що походить з Кавказу і Західної Азії (Туреччина, Іран), а з ХІХ століття натуралізована в Європі. Один з найпопулярніших декоративних видів ґрунтопокривних очитків.
Виростає очиток несправжній заввишки до 20–25 см. Утворює численні, довгі, розлогі, сланкі стебла, що легко вкорінюються на ділянках, дотичних до вологого ґрунту, і утворюють густий, рівномірний, живий килим. Корені волокнисті, тонкі, ниткоподібні, короткі.
Листя м’ясисте, переважно супротивне, росте прямо на стеблі або на коротенькій ніжці. За формою лопатоподібне або яйцеподібне, інколи майже кругле, з виїмкою на верхівці, в основі клиноподібне. Забарвлення темно-зелене чи сіро-зелене, а в сортових рослин переважно червонясте. Має світлу (білу, рожеву, бежеву) облямівку.
Квітне очиток несправжній з червня до серпня. Квітконоси безлисті, ростуть вертикально, або ж лишаються розпростертими на землі. Суцвіття щиткоподібні, густі, складаються з трьох-п’яти гілочок, на яких знаходяться від 15 до 30 квіток.
Забарвлення віночка варіюється від чистого білого до криваво-червоного кольору і може мати ніжно-рожеві, малинові, червоні, пурпурові відтінки. Він складається з 5–6 пелюсток довжиною від 7 до 15 мм.
Плоди – зрощені біля основи, здерев’янілі, голі листянки завдовжки 5–9 мм, всередині яких знаходиться чимало дрібного, довгастого насіння розміром близько 1 мм.
Очиток несправжній – добре відома декоративна рослина, що є надзвичайно вдалим рішенням для створення альпінаріїв, бордюрних насаджень вздовж мурів, пішоходних доріжок чи довкола клумб.
Цей вид вирощують як ґрунтопокривну культуру на сухих, південних схилах, оскільки він надає перевагу сонячним ділянкам з легким, добре дренованим ґрунтом. А ще використовують для озеленення дахів (традиційно у скандинавських країнах). Очиток несправжній має високу морозостійкість (до –40°С).
Найвідоміші сорти очитка несправжнього
- Dragon’s Blood (Кров дракона) з червоними або темно-малиновими квітами. Листя на початку вегетації має зелений колір, але приблизно з середини літа поступово набуває темно-червоного (чи бордово-фіолетового) забарвлення.
- Roseum (Рожевий). Насадження з цієї рослини утворюють під час свого розвитку дуже ошатний яскраво-рожевий килим.
- Voodoo (Вуду) – сорт з рожевими квітами і темним пурпурово-коричневим листям.
- Album (Білий) – з білим або блідо-рожевим забарвленням суцвіть.
- Tricolor чи Variegatum – квіти від блідо-рожевого до темно-малинового кольору, а краї (облямівка) листя змінюють своє забарвлення (під впливим зниження температури або на яскравому сонці) від білого або кремового до яскраво-рожевого або червоного.
- Fuldaglut (Фулдаглут) – з пурпурово-червоними квітами і бронзово-зеленим навесні, а влітку бронзово-червоним листям.
- Red Carpet (Червоний килим) – з бордово-червоним (навесні) і червонястим буро-зеленим (влітку й восени) листям та яскраво-рожевими чи кармінно-рожевими квітами.
- Bronze Carpet (Бронзовий килим) – з бронзового кольору листям і рожевими квітами.
- Sunset Cloud (Західна хмарка) – сорт с рожевувато-помаранчевими суцвіттями.
Головною умовою вирощування для всіх цих сортів є достатня кількість сонця, бо в затінку вони втрачають свою декоративність.
Очиток білий (Sedum album)
Невелика вічнозелена ґрунтопокривна рослина, що утворює живі килимки з щільної дернини заввишки 5–20 см. Її природний ареал охоплює Північну Африку, Південну, Центральну та Західну Європу, а також Західну Азію.
Вид дуже різноманітний за формами, має кілька підвидів: Sedum album subsp. album; Sedum album subsp. micranthum; Sedum album subsp. teretifolium та Sedum album subsp. rupimelitense.
У дикій природі найчастіше зростає в сухих скельних тріщинах, на кам’янистих схилах та осипах, а також на піщаних і гравійних рудеральних землях. В Україні очиток білий можна зустріти на Закарпатті та в Криму.
Видовий синонім рослини пов’язаний з білими ароматними суцвіттями, що з’являються під час її цвітіння в червні–серпні.
Це рослина довгого дня, вегетативний розвиток якої триває майже цілорічно, а цвітіння відбувається влітку. Більшу частину року повзкі, гіллясті стебла очитка білого лишаються короткими (до 10 см), напіврозпростертими та густо вкритими листям. Але під час цвітіння вони видовжуються (до 15–20 см) і набувають висхідного положення.
Листя чергове, м’ясисте, соковите, темно-зелене або сіро-зелене, завдовжки 4–12 мм. За формою майже циліндричне, з тупим, заокругленим вершечком. Іноді воно має червонуватий відтінок, особливо в рослин, що страждають від посухи.
Цвітіння в очитка білого починається з другого року розвитку. Зазвичай воно триває близько 2-х місяців, у червні-серпні. На довших, висхідних стеблах-квітконосах з’являється гіллясте щитковидне суцвіття з багатьма дрібними, зірчастими квітками білого (рідше рожевуватого) забарвлення. Кількість пелюсток у кожній квітці зазвичай не перевищує 5 шт., а їхня довжина становить 2–4 мм.
Рослина є пилко- та некрародайною. Також слугує кормовою базою для деяких видів метеликів (їхніх гусениць), серед яких зокрема денний метелик синявець Оріон (Scolitantides orion) та великий денний метелик верховинець Аполлон (Parnassius apollo).
У часи голоду білий очиток використовували як їстівну рослину. Його вегетативна частина умовно придатна для вживання, хоча є слабо отруйною та може викликати блювоту.
Очиток білий широко використовується як декоративна рослина в альпінаріях, бордюрних насадженнях, для озеленення дахів, у вазонах та в облаштуванні вересових садів.
Він є доволі морозостійким, невибагливим, посуховитривалим. Здатен легко акліматизовуватись у новому довкіллі, швидко розростатись на незначному шарі сухого ґрунту з утворенням щільних невисоких трав’янистих заростей, тому є ідеальною ґрунтопокривною рослиною, яку часто використовують для укріплення піщаних схилів та схильних до ерозійних руйнувань ділянок.
Найбільш відомі сорти очитка білого: Coral Carpet (Кораловий килим) з листям коралово-рожевого забарвлення, Murale (Фреска) з темним листям і крихітними духмяними блідо-рожевими або білими квітами, а також низькорослий сорт Chloroticum (Хлоротикум) з ніжно-салатовими листочками й білими суцвіттями.
Очиток відхилений (Petrosedum rupestre)
Багаторічна зимостійка ґрунтопокривна рослина, природний ареал якої охоплює території Європи, Кавказ та окремі зони Малої Азії. В Україні росте в Лісостепу, на Правобережному Поліссі, на Львівщині й Тернопільщині, а також у Криму.
Надає перевагу сухим місцям з бідним ґрунтом. Оселяється переважно на сонячних, кам’янистих ділянках і піщаних схилах.
Під час вегетації очиток відхилений утворює густі травянисті зарості, що нагадують блакитнувато-зелений килим заввишки до 10–15 см і діаметром близько 60 см.
Стебла в нього сланкі, слаборозгалужені. Кореневище довге й тонке. Листя вузьке, шилоподібне, м’ясисте. Зазвичай має сизувато-зелене забарвлення, а окремі сорти восени набувають червонувато-помаранчевого кольору.
Цвісти рослина починає з початком літнього сезону. Квітки яскраво-жовті, зібрані в щиткоподібні суцвіття.
Щоб вирощування очитка відхиленого було успішним, необхідно забезпечити йому достатню кількість сонячного світла.
Найвідоміші сорти очитка відхиленого
- Angelina (Ангеліна) з яскраво-лимонним, майже неоновим шилоподібним листям, яке восени забарвлюється в мідно-помаранчеві відтінки.
- Cristatum (Півнячий гребінь) з вигнутим, гребінчастим, шилоподібним листям, що нагадує ялинкову хвою чи морські корали. Окремі пагони частково мають сріблясте або рожевувате забарвлення.
- Blue Spruce (Блакитна ялинка) з оригінальним блакитно-сизим листям.
- Gold (Золотий) – золотаволистяний сорт з помаранчево-жовтими листочками, які восени додають у своє забарвлення червонуватого відтінку.
Культурні форми очитка відхиленого якнайкраще відповідають вимогам до ґрунтопокривних рослин, призначених для оформлення кам’янистих садів, альпінаріїв, терас, мурів тощо. Надзвичайно привабливо виглядають ці рослини і в балконних ящиках, вазонах, корзинах чи контейнерах.
Очиток лідійський (Sedum lydium)
Невибагливий, вічнозелений, витривалий, багаторічний сукулент, що створює щільні, невисокі, зелені або блакитнуваті (сизі) дернисті килими заввишки 5–6 см. Пагони однієї рослини внаслідок швидкого розростання здатні захоплювати ділянку шириною до 50 см.
Листя дрібне, циліндричне, м’ясисте, cоковито-зелене, але на сонці його вершечки часто стають червонястими. Квітнення розпочинається в червні і триває приблизно місяць. У цей час очиток лідійський вкривається дрібними білими квіточками, зібраними у невеликі верхівкові суцвіття.
Найкращою умовою для його успішного розвитку є достатня кількість сонця, але цей вид здатен витримувати й напівзатінок.
Популярний сорт очитка лідійського – Glauca (Сизий), дрібне листя якого вкрите сизуватим чи блакитнуватим восковим нальотом, який захищає рослину від палючого сонця й надмірного випаровування вологи. З настанням осені листочки набувають червонястого відтінку.
Декоративні сорти очитка лідійського завжди стануть вдалим вибором у створенні природних зелених зон. Вони прикрасять кам’янисті ділянки, швидко заповнивши простір між декоративними елементами. Їх можна вирощувати і як горщикові культури – у вазонах, балконних ящиках чи контейнерах.
Очиток Еверса (Hylotelephium ewersii syn Sedum ewersii )
Надзвичайно витривалий, багаторічний, ґрунтопокривний сукулент, що походить з високогірних районів Центральної Азії, Гімалаїв, Монголії. Названий на честь видатного географа, історика й правознавця Йоханна Філіппа Густава фон Еверса.
Цей низькорослий сукулент заввишки від 10 до 25 см має розгалужене, здеревяніле кореневище, від якого відходять тонкі, шнуроподібні корені. Надземна частина рослини складається з м’ясистих, розлогих, сланких і висхідних червонувато-коричневих пагонів, що вкорінюються у вузлах.
Листки прості, сидячі, супротивні, м’ясисті, майже округлої або широкояйцеподібної форми, з суцільним, хвилястим або дрібнозубчастим краєм. Їх розмір сягає 1–2 (2,5) см. Поверхня листків вкрита восковим нальотом, що спричинює їх блакитнувато-зелене забарвлення. Під час цвітіння рослини листя частково опадає.
Яскраво-рожеві або пурпурові квітки очитка Еверса зібрані у верхівкові, складні, щиткоподібні суцвіття діаметром приблизно до 3 см. Квітки пятипелюсткові, з подвійною оцвітиною і чашечкою завдовжки до 2 мм. Період цвітіння залежить від географічної зони знаходження рослини.
Очиток Еверса вирощують як декоративну рослину, яку використовують для облаштування кам’янистих і вересових садів, альпінаріїв, бордюрних насаджень. Він надасть привабливості старим кам’янистим спорудам, оскільки може рости в тріщинах мурів і як ампельна культура.
Найпоширенішим сортом цього виду є Nanum (Нанум), пагони й листя якого розростаються й утворюють суцільний зелений килим заввишки до 10 см.
Перевагою очитка Еверса вважається компактність рослини, її неабияка витривалість до дії низьких температур і посушливих умов, невибагливість щодо родючості ґрунту та догляду, а також привабливе сизо-блакитне забарвлення листя.
Чагарникові та високорослі форми очитка
На відміну від ґрунтопокривних, чагарникові та високорослі форми очитка – це багаторічники заввишки від 30 до 70 см. Вони також є сукулентами, але мають компактний вигляд. Ці рослини теж забезпечують рясне і стабільне цвітіння навіть за мінімального догляду.
Чагарникові форми очитка вирощують як у горщиках (ящиках, вазонах, контейнерах), так і на багаторічних декоративних клумбах, в бордюрних насадженнях, альпінаріях тощо. У флористиці їх використовують для складання букетів.
Найпопулярніші представники чагарникових і високорослих очитків
Очиток видний (Hylotelephium spectabile)
Походить рослина з територій Китаю, Кореї та Приморського Краю, де вона займає невисокі кам’янисті схили з помірними кліматичними умовами. Інтродукована в Японії, Європі, зокрема в Ірландії та Великобританії.
Перший науковий опис виду під назвою Sedum spectabile зробив французький ботанік і фармацевт Александр Боро у своїй статті, надрукованій 1866 року у збірці наукового видання Анжера «Mémoires de la Société Académique de Maine et Loire». Видовий синонім spectabile перекладається як «ефектний».
Нині очиток видний добре відомий як декоративна рослина, популярна в облаштуванні кам’янистих садів, міксбордерів чи рокаріїв. Його використовують для створення ошатних квіткових композицій, зокрема й у масивах, або вирощують як горщикову культуру.
Hylotelephium spectabile є холодо- та посуховитривалою рослиною. Найкраще розвивається на сонячних ділянках, але здатен рости і в напівзатінку, хоча за таких умов дещо втрачає свою привабливіть. Надзвичайно невибагливий у догляді. Є національним символом Північної Кореї.
Стебла в очитка видного прямі, вертикальні, нерозгалужені, від 30 до 50 см заввишки. Коренева система утворена кореневищем з бульбоподібними потовщеннями.
Листя зазвичай супротивне, або зібране по три в мутовках, без прилистків. Довжина листка становить 2,5–10 см, а ширина – від 0,8 до 5 см. Листкова пластинка проста, м’ясиста, з зубчастим краєм. Має сизувате, матово-блакитне забарвлення.
Цвіте з кінця серпня до перших днів жовтня (приблизно 35 діб). Зірчасті, здебільшого пятипелюсткові квітки – дрібні, рожево-бузкові або пурпурово-кармінні (здерідка білі), зібрані у верхівкові суцвіття-напівзонтики діаметром 7–13 (15) см. Запилюються комахами.
Плід – вертикально розміщена листянка, що дозріває у вересні-жовтні. Всередині неї знаходяться короткокрилі насінини.
Очиток видний продукує значну кількість цінного нектару та пилку. Його пізній період цвітіння допомагає бджолиним сім’ям забезпечити себе осіннім підтримуючим взятком і накопчити запаси на зиму.
Найвідоміші сорти цього виду широко використовуються ландшафтниками, садівниками та квітникарями.
- Autumn Joy (Осіння радість) – класична форма очитка видного у вигляді компактного чагарничка із сизо-зеленими стеблами та сіро-зеленим листям. Суцвіття чималі, зонтикоподібні, блідо-рожеві на початку квітнення, з поступовою зміною кольору до червоно-цегляного, зберігають свою декоративність аж до зими.
- Brilliant (Діамант) – з яскравим світло-зеленим, з блакитним нальотом листям і рожевими суцвіттями. У 1993 році сорт отримав нагороду Королівської садівничої сппілки Award of Garden Merit.
- Iceberg (Айсберг) – зимостійкий сорт (витримує зниження температури до –34°С). Суцвіття білі, пишні, листя яскраво-зелене.
- Neon (Неон) – зі світло-рожевими, майже неоновими суцвіттями.
- Septemberglut (Септемберглют) – з темно-рожевими чи малиново-рожевими квітками.
- Black Jack (Блек Джек) – з темно-фіолетовим, майже чорним листям і квітами кольору фуксії. Сорт отримав бронзову медаль на виставці Plantarium 2005 року в Нідерландах.
- Picolette (Піколетте) – з темно-зеленим, бронзового відтінку листям, вкритим срібляястим нальотом. Суцвіття складаються з численних дрібних, яскаво-рожевих квітів.
Усі ці сорти вдало поєднують свою кольорову гаму насичених рожевих, бордових, мідних відтінків з низькорослими хвойними культурами, декоративними злаковими травами, а також з квітковими рослинами (айстрами, астільбами та гейхерами). У природних паркових насадженням вони відіграють роль провідної культури в середньому плані, а ще нерідко використовуються для оформлення садових доріжок і бордюрів.
Очиток звичайний (Hylotelephium telephium)
Ця багаторічна сукулентна рослина є ендеміком Європи й Азії, але була інтродукована в багатьох куточках світу, зокрема в Північній Америці. Зустрічається на полях, поблизу живоплотів, на пагорбах і на гравійних та вапнистих ґрунтах.
Під час цвітіння очиток звичайний приваблює бджіл своєю високою пилко- й нектаропродуктивністю. Цінною особливістю рослини є її здатність виділяти нектар навіть у значну спеку та в посушливі періоди.
Молоді листочки і пагони рослини, відомої ще в народі як заяча капуста, можна споживати (обмежено) сирими, або після приготування. Вони мають приємний кислий смак і багаті на вітамін С. Їстівними є й бульби кореневища, але лише після термічної обробки, очищеними від шкірки та в помірних кількостях, оскільки в сирих містяться токсичні сполуки.
В офіційній медицині очиток звичайний не використовують. Цілителі ж готують з коренів і надземної частини зовнішні засоби для загоєння ран, зокрема для лікування опіків, видалення бородавок і мозолів. Настоянкою у воді свіжого подрібненого листя травники в давнину лікували хронічні виразки й карбункули, а свіжим соком рослини – епілепсію.
Нині очиток звичайний культивується як декоративна рослина. Його часто вирощують в альпінаріях та природних садах. Також використовують у букетах – квіти рослини довго зберігають свіжий вигляд.
Очиток звичайний має висоту від 15 до 60 (70) см. Прямостійне, голе стебло виростає з потовщеного ріпоподібного кореня. З початком зими воно відмирає, а навесні рослина швидко проростає з бруньок відновлення на кореневищі. Листя чергове, сидяче, соковите, шкірясте, сизувате. За формою довгасто-яйцеподібне, з нерівномірно зубчастим краєм. Його довжина сягає 2–7 см.
Фаза цвітіння в очитка звичайного триває з липня до початку осені. Його пурпурові, червоні, малинові, бузкові або зеленкувато- чи жовтувато-білі квітки зібрані в густі, верхівкові, щиткоподібні суцвіття діаметром 15–20 см.
Плодоносить рослина в серпні-вересні. Плід – багатонасінна листянка червонуватого або рожевого кольору.
Найбільш популярні сорти та гібриди очитка звичайного
- Purple Emperor (Пурпуровий імператор) – з пурпурового кольору стеблами й темно-фіолетовим великим листям. Квіти дрібні, пурпурово-рожеві, зібрані в щільні щиткові суцвіття.
- Xenox (Ксенокс) – серія сортів і гібридів з насиченим пурпурно-бордовим забарвленням надземной частини і яскравими суцвіттями, що поєднують різноманітні відтінки (від кремових до темно-бордових). Найпоширеніший з них – Xenox Rainbow (Ксенокс веселковий) з квітами від сітло-жовтого до помаранчевого та від ніжно-рожевого до вишневого забарвлення.
- Red Cauli (Ред Каулі) – чемпіон за тривалістю цвітіння. Листя рослини забарвлене в темно-бордовий колір, а суцвіття – у малиново-червоний, але наприкінці осені також набувають бордового відтінку.
- Jose Aubergine (Джозі Аубергайн) – з глянсовим темно-пурпуровим листям і димчасто-кораловими суцвіттями.
- Matrona (Матрона) – з бордово-пурпурними стеблами та синьо-зеленим, з малиновими рум’янцем і прожилками листям. Під час масового цвітіння рослин їх розкриті суцвіття створюють ілюзію рожевих хмаринок.
- Frosty Morn (Фрості Морн) – мальовничий сорт зі сріблястим, блакитнувато-зеленим листям з кремово-білою облямівкою. Суцвіття попелясто-рожеві.
- Linda Windsor (Лінда Віндзор) – один з найтемніших сортів очитка звичайного. Листя пурпурово-бордове, з сизим нальотом. Квіти – рубіново-червоні.
Чагарникові форми очитка звичайного зроблять вигляд будь-якої квіткової композиції, міксбордерів, альпінаріїв, бордюрів, клумб чи газонів оригінальним і мальовничим. Вони вдало поєднуються з багаторічними квітковими культурами (айстрами, ехінацеєю, рудбекією, геленіумом), з декоративними злаками (міскантусом, ковилою, вівсяницею сизою), з травянистими рослинами, листя яких має сріблясті та сизі відтінки (полин декоративний, чистець візантійський), а також з невисокими сукулентами (молодило) і пряними культурами (чебрець, лаванда).
Очиток живучий (Phedimus aizoon)
Походить вид Phedimus aizoon з територій Сибіру, Монголії, Китаю та Японії, де він росте на сухих ділянках, серед чагарників, на луках, кам’янистих берегах річок та піщаних схилах. Відомий ще як очиток азійський. Натуралізований у деяких регіонах Північної, Північно-Східної та Центральної Європи.
Є відомою декоративною культурою. Також використовується як їстівна рослина.
Очиток живучий – це багаторічна, сукулентна, листопадна рослина з бульбоподібним кореневищем, від якого виростають від одного до трьох вертикальних, нерозгалужених стебел червонястого забарвлення заввишки від 20 до 30–50 см.
Сріблясто-зелене листя розташоване на стеблі почергово. Воно буває різним за формою – ланцетоподібним, еліптичним, яйцеподібним чи округлим, із заокругленим або загостреним вершечком. Його довжина сягає до 8 см, а ширина зазвичай не перевищує 3 см.
Цвіте рослина з липня по серпень. Ароматні квітки зібрані в горизонтально розгалужені, щільні щиткоподібні суцвіття. Пелюстки яскраво-жовті, довгасті або ланцетоподібні, завдовжки 6–10 мм.
Плоди – насіннєві коробочки зірчастої форми розміром близько 7 мм. Насіння крихітне (завдовжки до 1 мм), еліпсоїдної форми.
Найпопулярніші сорти очитка живучого
- Euphorbioides (Еуфорбіоідес) – з великими золотаво-жовтими суцвіттями, що ефектно поєднуються з конрастним забарвленням темно-зеленого листя.
- Purple (Пурпуровий) – стебла й листя рослини мають добре помітний пурпуровий або пурпурно-бронзовий відтінок.
Чагарникові та високорослі форми очитків завжди привабливо виглядають на будь-якій присадибній ділянці, у декоративних садах чи в зелених паркових зонах. Вони стануть окрасою альпінаріїв, клумб, гравійних садів і рокаріїв, нададуть мальовничості бордюрам, міксбордерам чи рабаткам. Ці рослини здатні зберігати високу декоративність навіть узимку.
Ампельні (кімнатні та оранжерейні) форми очитка
Очиток Зібольда (Hylotelephium sieboldii)
Очиток Зібольда – багаторічна, декоративна, квіткова рослина, що походить з Японії. У дикій природі росте на сонячних, відкритих, кам’янистих ділянках. В культурі вирощують переважно в горщиках, оранжереях, здерідка висаджують у декоративних садах.
Назва виду – данина пам’яті німецькому ботаніку та досліднику Японії Філіппу Францу фон Зібольду (1796–1866). Нині рослина знаходиться під загрозою зникнення, тому охороняється як червонокнижна.
Довжина сланких або висхідних червонуватих стебел очитка Зібольда не перевищує 20–25 см. Вони тонкі, дугоподібні, тому виглядають просто ідеально у підвісних горщиках чи високих вазонах.
Листя сидяче, міцне, округле, розміром 1–1,5 см, нагадує дрібні монетки. Розміщується на стеблі мутовками по 3 шт. Має сизувато-сріблястий відтінок і червону облямівку на краях. Восени, зі зниженням температури, кожен листок на рослині повністю забарвлюється в малиново-червоний колір.
Цвіте очиток Зібольда восени, з жовтня до листопада. Бузково-рожеві, зібрані у верхівкові щиткоподібні суцвіття квіти діаметром близько 1 см мають по п’ять пелюсток завдовжки 4 мм.
Пізно восени надземна частина рослини відмирає, і очиток Зібольда зимує у вигляді підземних кореневищ з розташованими на них бруньками відновлення, які активізуються навесні.
Популярні сорти очитка Зібольда
- Dragon (Дракон) – із синьо-зеленим листям, облямованим рожевою смужкою, яке восени змінює своє забарвлення на інтенсивне червоно-рожеве.
- Mediovariegatum (Медіоварієгатум) – під час вегетації формує мальовничий кущик з вигнутими стеблами. Листя світло-зелене, з кремового кольору центральною зоною.
Очиток Зібольда здавна культивується як декоративна ампельна культура. Найчастіше її вирощують у горщиках чи інших місткостях. Привабливі квіти, оригінальне забарвлення листя та тонкі, гнучкі стебла, що вільно звисають униз з підвісних кашпо, надають особливого вигляду терасам, балконам, галереям.
Хороша морозостійкість рослини сприяє використанню її і як ґрунтопокривної культури. Очиток Зібольда висаджують в альпінаріях, кам’янистих садах, обабіч садових доріжок тощо. Найкраще він поєднується с невисокими видами хвойних та квіткових багаторічних рослин.
Очиток Моргана (Sedum morganianum)
Уперше описав цей вид німецько-американський ботанік Едвард Ерік Вальтер у 1938 році, після виявлення рослини на південно-східному узбережжі Мексики, у штаті Веракрус. Названа рослина на честь американського колекціонера й популяризатора мексиканських сукулентів Мередіта Волтера Моргана.
Цей незвичайний багаторічник формує здерев’янілі біля основи, пониклі стебла завдовжки до 60–90 см. Завдяки такому оригінальному вигляду його інколи ще називають хвостом віслюка. М’ясисте, синьо-зелене, краплеподібне листя рослини загострене на вершечках і щільно вкриває пагони п’ятьма спіральними рядами. Розмір листка становить 1,5–3 см, а його товщина сягає 5–8 мм.
Цвіте очиток Моргана наприкінці літа – початку осені. Квіти рожево-червоні, зіркоподібні, п’ятипелюсткові, діаметром 5–8 мм, на довгих квітконіжках. З’являються на кінцях пагонів.
Найпоширеніші сорти очитка Моргана
- Burrito (Буріто) – з невеличким, круглястим, сизим, щільно прилеглим до стебла листям. Має компактну ампельно-каскадну форму. Вирощується як невибагливий кімнатний сукулент.
- Magnum (Магнум) – з довгими, щільно вкритими м’ясистим, світло-зеленим (без воскового сизого нальоту) листям «хвостами».
Обидва сорти виглядають екзотично і стануть окрасою будь-яких житлових, офісних, студійних чи комерційних зон як живі декоративні елементи. Їхні довгі, пониклі пагони, щільно вкриті листочками-краплями, створюють ефект зеленого фонтану чи водоспаду.
Очиток густолистий (Sedum dasyphyllum)
Ця невеличка (від 5 до 15 см заввишки), вічнозелена, багаторічна сукулентна рослина походить з середземноморсько-передальпійських територій, звідки вона згодом поширилась у Європу та Північну Африку. Зазвичай росте у сонячних місцях серед скель, на руїнах кам’яних споруд, будинків, на старих мурах тощо.
Очиток густолистий формує сланкі та висхідні, густо вкриті листям стебла. У відкритому ґрунті вони створюють суцільні живі килимки, а в разі вирощування в горщиках – вільно звисають униз каскадами.
Листя крихітне (від 3 до 7 мм розміром), синьо-зелене, округло-яйцеподібної форми, м’ясисте, соковите. З верхнього боку листочки пласкі, а знизу – опуклі.
Цвіте очиток густолистий з травня до липня, залежно від кліматичних особливостей регіону. Дрібні білі або рожеві квітки з чорними цятками на пелюстках зібрані у прості щиткоподібні суцвіття. Квіти мають подвійну оцвітину. Кількість пелюсток у них може варіюватися від 5 до 6 шт.
Рослину інколи вирощують в альпінаріях і кам’янистих садах, але найчастіше вона використовується саме як ампельна культура.
Найпопулярніші сорти – Major з більшим за розміром листям та Opaline, листя якого має мінливе зеленкувато-фіолетове забарвлення.
Очиток лінійний (Sedum lineare)
Цей вічнозелений невибагливий багаторічний сукулент походить зі Східної Азії. Має надзвичайно декоративне листя і здатність до швидкого розростання.
Вирощують очиток лінійний і як ґрунтопокривну рослину, і як ампельну. Його довгі стебла, вкриті довгастим, голкоподібним листям, виглядають надзвичайно ошатно у підвісних кашпо, високих вазонах чи в балконних ящиках.
Стебла в рослини тонкі, довжиною до 20 см. Листя вузьке, м’ясисте, видовженої форми, розміром 15–20 мм. Цвіте у червні-липні. Квітки дрібні, зірчасті, золотавого кольору, зібрані в щиткові суцвіття.
Популярні сорти очитка лінійного
- Variegatum (Пістрявий) – зі світлим листям, краї якого облямовані білим або кремовим кольором.
- Sea Urchin (Сі Урчин) – з тонкими довгими пагонами та витонченими вузькими зеленими листочками, що мають по краям виразні білі смужки.
Рослини добре ростуть на не надто родючих, сухих і камянистих ґрунтах. Не потребують особливого догляду чи пересадок.
Як вирощувати й доглядати за очитками
Вибір сорту
Усі види очитків – витривалі, невибагливі рослини, тому вирощувати їх нескладно. Насамперед слід обрати потрібний сорт, або навіть декілька з різними періодами цвітіння та однаковими умовами вирощування, щоб якомога довше милуватися їхнім квітненням.
Суттєвою перевогою цих рослин є багаторічний цикл розвитку, а також численні види, сорти й гібриди з різними формами та широкою колірною палітрою. Садівники та квітникарі залюбки використовують очитки у своїй творчості.
Вибір місця для посадки
Очитки надзвичайно світлолюбні, тому найкращі умови для їх розвитку передбачають використання відкритих, сонячних ділянок. Найбільше залежать від достатньої кількості сонячного освітлення декоративні червонолисті форми рослини. У разі нестачі світла очитки втрачають своє яскраве забарвлення і витягуються у міжвузлях.
Зазвичай ці рослини починають квітнути на другий рік свого розвитку. Та навіть неквітучі очитки виглядають надзвичайно привабливо.
Склад ґрунту не має для очитків вирішального значення, хоча найкращими для їхнього розвитку є бідні, добре дреновані, кам’янисті землі. На родючому ґрунті рослини активно нарощуватимуть зелену масу замість рясного цвітіння. Аби запобігти цьому, очитки протягом літа не підживлюють.
Догляд
Очиток – сукулентна рослина, тобто він зберігає воду в стеблах і листі. Поливати його слід дуже помірно, лише в разі тривалих і значних посушливих періодів. Найкраще орієнтуватися за листям – якщо воно почало втрачати тургор, то рослина зневоднилась.
Ще однією вирішальною умовою для успішного розвитку очитка, окрім достатнього освітлення, є високі аераційні властивості ґрунту, тобто треба завчасно подбати про хороший дренаж на ділянці. Ну й, звичайно, регулярно слідкувати за появою на ділянці небажаної рослинності і вчасно видаляти бур’яни.
Очитки чагарникових форм час від часу слід обрізати й омолоджувати. Через кожні 3–4 роки їх потрібно розділяти й пересаджувати.
Щоб рослини завжди виглядали привабливо, зів’ялі суцвіття потрібно вчасно видаляти. Це також сприятиме розвитку нових пагонів.
До настання зимового періоду надземну частину чагарникових і високорослих очитків зрізають приблизно на 2–3 см вище від поверхні ґрунту.
Майже всі види очитків надзвичайно морозостійкі, тому не потребують накриття під час морозів. Але деякі з них (ті, що походять з теплих регіонів) краще захистити взимку шаром опалого листя.
Розмноження
Очитки надзвичайно рідко розмножуються садівниками (квітникарями) генеративно, оскільки в більшості сортів і гібридів насіннєвий спосіб не забезпечує збереження властивостей материнської рослини. Зазвичай вдаються до вегетативного способу з використанням відводок, живців чи шляхом поділу чагарничка.
Розмноження живцюванням
Цей нескладний спосіб ґрунтується на швидкій регенераційній здатності очитків. Живці з рослин зазвичай нарізають на початку осені. У низькорослих форм їх зрізають з верхньої частини пагонів так, щоб довжина живця не перевищувала 7–9 см. Для чагарникових і високорослих форм очитка довжина живців має становити не менше 15 см.
Потім на живцях акуратно видаляють листя, окрім 2–3 верхніх листків, і залишають у темному місці на 6–12 годин, щоб присохли й зажили ділянки зрізів. Безпосередньо перед посадкою живці ставлять у посудину з розчином стимулятору росту. Це сприятиме швидшому розвитку кореневої системи.
Висаджують живці в ящики (контейнери) для розсади чи окремі горщики, наповнені заздалегідь підготовленим субстратом, або безпосередньо у відкритий ґрунт на постійне місце. Заглиблювати їх слід таким чином, щоб у ґрунті знаходився хоча б один ростовий вузол.
Для розвитку кореневої системи знадобиться один-два тижні, тому в цей період необхідно слідкувати за рівнем вологості субстрату. Він має бути достатньо, але не надмірно зволоженим.
Розмноження очитків листям
Надзвичайно простий і ефективний спосіб розмноження для ґрунтопокривних видів очитка. Користуватись ним можна впродовж усього літнього сезону.
Насамперед необхідно приготувати ящик (контейнер) з ґрунтовою сумішшю та вибрати здорове, без ознак пошкоджень листя. Зрізані листочки акуратно розкладають на поверхні субстарату та злегка вдавлюють у ґрунт, щоб покращити з ним контакт. Протягом 2–3 тижнів листки очитка вкоріняться і сформують нові пагони.
Розмноження (омолодження) очитків поділом кореневища
Розмножувати поділом корневища можна лише очитки старше трьох років. Проводять цю операцію рано навесні, або восени, після відцвітання рослини.
Очиток обережно викопують і струшують ґрунт з його коренів, після чого акуратно ділять кущ на кілька часток за допомогою гострого ножа. Кожна з відділених часток повинна зберегти листя з ростовими бруньками та частину кореневої системи.
Свіжі зрізи присипають деревним попелом, після чого висаджують частки в заздалегідь підготовлені лунки так, щоб у цих нових рослин зберігся попередній рівень заглиблення кореневої шийки. На завершення посадки рослини в лунках акуратно поливають нехолодною водою.
Розмноження відводками
Цей спосіб використовують переважно для вирощування низькорослих ґрунтопокривних видів очитка. Один або декілька здорових пагонів притискають до поверхні грунту і фіксують їх у такому положенні, після чого присипають землею і поливають.
Приблизно через 2–3 тижні кожен такий відводок сформує власну кореневую систему й утворить нові пагони.
Коли новоутворені рослинки зміцніють, їх обережно відділяють від материнської рослини та пересаджують на нове місце.
Хвороби та шкідники
Очитки рідко вражаються інфекційними хворобами. Найчастіше таке відбувається через надмірне зволоження ґрунту, що призводить до появи чорної плісняви або листкової гнилі на стеблах і листі рослин.
З появою перших симптомів ураження необхідно негайно видалити хворі ділянки чи пагони та обробити рослину мідьвмісним препаратом (фунгіцидом). Будь-які поливання у цей час повністю заборонені.
Значної шкоди очиткам завдають такі фітофаги як попелиці, трипси, нематоди, довгоносики та інші шкодочинні комахи. Позбутися їх допомагають інсектициди.
Поділитись в соцмережах:
