Сокирки польові

Сокирки польові (Consolida regalis syn Delphinium consolida) – вид однорічних трав’янистих рослин з роду Сокирки (Consolida) родини Жовтецеві (Ranunculaceae). Мають лікарські, декоративні, фарбувальні, інсектицидні властивості. Можуть перезимовувати.

Здатні засмічувати поля з посівами зернових культур, тому донедавна вважались злісним ярим бур’яном. З інтенсивним розвитком землеробства та тотальним використанням гербіцидів у деяких європейських країнах вид Consolida regalis став рідкісним, а в Німеччині та Нідерландах навіть занесений до Червоної книги, оскільки знаходиться на межі зникнення. 

Усі частини рослини містять значну кількість алкалоїдів та сапоніни, тому є отруйними для людини й тварин.

Cокирки польові поширені на більшій частині Європи, окрім північних регіонів, та в Західній Азії (Туреччина, Грузія). Оселяються на сонячних ділянках з піщаними, вапняними ґрунтами. Їх можна побачити на орних полях, узбіччях доріг, оброблюваних ділянках, пустирях, перелогах, залізничних насипах, у придорожніх канавах, заростях бурянів тощо.

В Україні рослина зустрічається переважно на пасовищах, обабіч доріг, на полях після жнив.  Значна її кількість у посівах озимих і ярих зернових (переважно жита) може чинити негативний вплив на продуктивність основної культури та погіршувати якісні показники майбутнього врожаю. Здерідка цей бур’ян трапляється і серед просапних культур.

Сокирки польові можуть рости і на присадибних ділянках та городах. У разі масового розмноження вони виснажують та зневоднюють ґрунт, що спричинює втрату врожайності до 10–20%. Їхнє насіння достигає одночасно з більшістю зернових культур, тому може засмічувати не лише збіжжя, але й посівний матеріал. У минулому насіння сокирок польових, змішане з зерном, робило отруйним і саме борошно.

Використання рослини

Сокирки польові приваблюють своєю красою і декоративністю, тому нерідко вирощуються квітникарями й садівниками. Створено чимало різних сортів і форм рослини з різноманітним забарвленням і розміром квітів.

Квіти сокирок продукують нектар, який бджоли збирають з першої половини червня й до осені.

Вид Consolida regalis здавна використовується в народній медицині. Квіти сокирок мають сечогінні, глистогінні та в’яжучі властивості. Через невисокий вміст алкалоїдів, їх висушували й заварювали як чай, що допомагає в лікуванні нирок і сечового міхура. Також з них робили ліки від очних захворювань. 

Листя рослини має в’яжучі та кровоспинні властивості. Настій з трави призначали як протизапальний, сечогінний та відхаркувальний засіб. Ним лікували головні болі, кон’юктивіт, гіпертонію, плеврит, цистит, шкірні зхворювання тощо.

Добре відома наркотична, спазмолітична, інсектицидна та паразитицидна дія насіння сокирок польових. Отриманий з нього екстракт використовували в лікуванні педикульозу та щоб позбутися плоских червів. А порошок з насіння допомагає знищити шкодочинних комах на присадибній ділянці без будь-якої шкоди для довкілля. 

У давнину квіти сокирок польових були складовою барвників для фарбування тканин у зелений колір, а в суміші з квасцями – у синій.

Попри всю корисність, не можна нехтувати токсичними властивостями рослини, оскільки навіть необачний контакт з нею здатен спричинити подразнення в людей з чутливою шкірою.

Свійські тварини, які з’їли траву під час випасу чи в суміші з кормом, можуть дістати отруєння різного ступеню тяжкості, від подразнень слизової оболонки до ураження нервової системи. Симптоми проявляються в слинотечі, блювоті, здутті живота, м’язовій слабкості, судомах та спразі. У важких випадках тварина може загинути. Коні та велика рогата худоба більш уразливі до токсичної дії сокирок, тоді як вівці, кози та свині можуть споживати рослину в невеликих дозах без наслідків.

Опис рослини

Рослина сягає заввишки від 20 до 50 (80) см. Стебло пряморосле, гіллясте, знизу голе, а в верхній частині злегка опушене, товщиною від 1 до 1,8 мм, зелене.

Корінь стрижневий, веретеноподібний, зазвичай трохи вигнутий, завдовжки 5–15 см, але може проростати на глибину до 50 см, завдяки чому рослина здатна витримувати тривалі періоди посухи. Має коричневе забарвлення.

Листя чергове, двічі або тричі перисторозсічене, довжиною від 1 до 5 см. Ширина кожного лінійного сегмента становить приблизно 1–2 мм. Нижні листки черешкові, верхні – менші, сидячі. 

Квітки неправильної форми, з простою, горизонтальною або спрямованою вгору й трішки загнутою на вершечку шпоркою від 2 до 4 см завдовжки. Вони зібрані в складні гроноподібні суцвіття по 5–8 шт. Діаметр кожої квітки сягає до 2 см. Забарвлення віночка варіюється від яскраво-синього чи фіолетового до блакитного, блідо-рожевого та білого (дуже рідко). Тичинок у квітці 8–10 шт. Довжина кожної становить 1,4–2 см.

Цвітуть сокирки польові з квітня-липня до вересня. Запилюються ентомофільно, представниками перетинчастокрилих та лускокрилих. Нектар доступний лише  джмелям й іншим комахам з довжиною хоботка не менше 15 мм.

Плід – листянка завдовжки до 1–2 см, всередині якої знаходяться численні овально-гранчасті, темно-коричневі чи темно-сірі насінини розміром близько 2 мм, вкриті плівчастими лусочками. На вершечку плода є гострий дзьобик. Сухі плоди розтріскуються вздовж, і насіння з них висипається. Поширенню насінин сприяє вітер.

Дозріває насіння в липні-вересні. Містить до 1,4% алкалоїдів. Маса 1000 насінин складає від 1,25 до 2 г. Їхній період спокою достатньо короткий і не перевищує 1 місяця.

Максимальна насіннєва продуктивність однієї рослини за сезон становить 67 тис. насінин. Вони зберігають у ґрунті високу життєздатність впродовж 6–8 років і проростають з глубини не більше 4–6 см. Щоб отримати сходи сокирок польових, слід попередньо забезпечити їхньому насінню холодну стратифікацію.

Мінімальна температура для проростання рослини становить +3…4°С, а оптимальная – від +10 до +16°С.

Перші сходи з’являються в березні-травні, але масове проростання насіння відбувається в серпні-вересні. Літньо-осінні рослини перезимовують у фазі розетки.

Як запобігти поширенню рослини

Щоб позбутися сокирок польових на ланах сільськогосподарських рослин, слід насамперед  дотримуватись сівообігу, який передбачає почергову зміну зернових і просапних культур. Допомагають обмежити поширення бур’яну лущення стерні та глибока зяблева оранка, під час якої насіння сокирків разом зі скибами землі потрапляє на таку глибину, звідки вже не зможе прорости. 

Раннє весняне боронування знищує перші сходи сокирок польових, а їх проростки, що зявляються впродовж сезону, видаляються шляхом регулярної механічної обробки ґрунту в міжряддях.

Дієвим профілактичним заходом є вчасне скошування сходів бур’яну на периферійних ділянках полів та прилеглих до них територіях. Косити його потрібно до початку цвітіння, поки рослина не встигла сформувати насіння.

Неабияке значення для контролю за популяцією сокирок польових має якісне очищення посівного матеріалу. Зерно для посіву не має містити домішків з насіння будь-яких бур’янів.

У разі необхідності застосування ЗЗР на полях, засмічених сокирками польовими, зазвичай обирають комбіновані препарати, призначені як для захисту культурних посівів, так і для парових площ. Оскільки листя бур’яну вкрите восковим нальотом, до робочого розчину потрібно обов’язково додавати прилипач (ад’ювант).

Забезпечують знищення небажаної рослини і гербіциди з діючими речовинами 2,4-Д та МЦПА («Агрітокс», «Агростар», «Дікопур МЦПА»), які швидко проникають у листя бур’янів через його захисний шар. 

Дорослим рослинам сокирок польових результативно протидіють препарати «Квелекс» та «Дербі».

Обобляють посіви гербіцидами за температури +15…25°C, сухої та безвітряної днини.