Ваточник звичайний (лат. Asclepias syriaca) з родини Барвінкові (Apocynaceae) – багаторічна, квітуча, трав’яниста рослина заввишки до 0,8–2 м, батьківщиною якої є Північна Америка. У ЄС з 2017 року знаходиться в переліку чужорідних інвазивних видів рослин, і його розведення, використання, продаж, поширення там суворо заборонені.
Де зустрічається рослина
Ваточник звичайний – найвідоміший представник з-понад більш ніж 80 видів ваточників. На півдні Канади та в східній частині США він поширений повсюдно як бур’ян: зустрічається на узбіччях доріг, насипах, вздовж огорож, на покинутих територіях, у полях, на луках та інших добре освітлюваних, дренованих ділянках з вологим ґрунтом.
Інвазивні властивості ваточника
У разі засмічення ланів ваточником спостерігається значне погіршення розвитку культур та суттєве зниження їхньої врожайності. Згідно зі статистикою, щорічний збиток, завданий ваточником сільському господарству США, перевищує 3 млн. доларів. Не меншої шкоди завдає і його поширення на угіддях європейських країн. Знищення ваточника механічним способом та хімічними методами є доволі складним, – рослина має високий рівень життєздатності, тому позбутися її надзвичайно важко. З цієї причини ваточник входить до переліку інвазивних рослин.
Увага: Ваточник звичайний є злісним карантинним бур’яном, якого важко позбутися, особливо на полях сільськогосподарських культур. У разі вирощуванні його як декоративної та медоносної рослини, квітникарям-аматорам і дачникам слід завчасно подбати про обмежувальні заходи щодо перешкоджання будь-якому поширенню ваточника.
Використання ваточника та його харчові властивості
Корінне населення використовувало міцні волокна стебел рослин для виробництва текстилю і мотузок. Відварені в підсоленій воді молоді паростки ваточника навіть у наші часи споживають у США замість спаржі, а в Канаді пухнастими чубчиками з насіння наповнюють подушки. Також з волокон-пушинок роблять ґніт для свічок.
За допомогою квітів ваточника кристали цукру забарвлюють у коричневий колір. Рослинна олія, отримана з його насіння, використовується для технічних потреб. Ваточник містить сильний природний інсектицид – асклепіадин. До того ж, у його складі є речовина фурфурол, необхідна у виробництві пластмас.
Опис ваточника звичайного
Ваточник звичайний – солнцелюбна, посухостійка, холодо- та морозовитривала рослина. Усі його частини містять токсичний молочкоподібний сік, який рясно виділяється внаслідок найменшого пошкодження рослини.
Кореневище у ваточника повзуче, швидкоросле, завдяки чому він легко створює численні колонії і захоплює значні території. Ваточник здатний утворювати нові пагони в радіусі метра від материнської рослини, швидко окуповіє нові ділянки, тому в разі його вирощування необхідно обладнати в ґрунті вертикальні обмежувачі або одразу поміщати насіння (частини кореневища) у вкопану ємність з дренажними отворами.
Рослина практично не потребує догляду, безпроблемно росте на одному місці до 10 років і більше, легко витісняє інші культури. Дикорослі плантації ваточника можуть рости на тій самій ділянці понад 50 років.
Ваточник як технічна та декоративна культура
У культуру ваточник запроваджено 1629 року. Потрапивши в ХVII столітті до Європи, він став вирощуватись як технічна рослина. Проте спроби отримати з його соку каучук, а шовковисті волокна з опушення насіння застосовувати замість вати чи як наповнювач м’яких меблів, іграшок, додавати до складу різних тканин, аби надати їм перламутрового блиску та оксамитової м’якості, завершилися невдало.
Усі ці види діяльності виявилися дуже трудомісткими і нерентабельними. Зрештою рослина безперешкодно поширилась у дикій природі. Іноді її вирощують як декоративну та медодайну культуру. Сьогодні, окрім Північної та Південної Америки, ваточник звичайний можна зустріти в Європі, Азії, на Африканському континенті.
Ефіроолійні властивості ваточника
Початково ваточник звичайний вирощували як ефіроолійну культуру. Найбільша кількість ефірної олії міститься в суцвіттях та насінні рослини (20–25%). Окрім використання її у промислових галузях, ефірна олія ваточника є цінною сировиною у косметології та парфумерії.
Щоб отримати парфумерний продукт, ефірну олію добувають із суцвіть ваточника саме в той час, коли кількість розкритих на них квітів є максимальною. Суцвіття, зібрані в момент повного розпускання, перед переробкою кілька днів ферментують, – це дозволяє підвищити в них концентрацію ефірних речовин.
Окрім ефірної олії, косметича промисловість використовує і добуту з насіння ваточника коричну кислоту, яка в незначній кількості (1–5%) додається до ефективних сонцезахисних кремів. Олія, отримана з насіння, йде на виробництво рідкого мила.
Лікувальні властивості ваточника
Лікувальні властивості рослини були добре відомі ще в давнину. Індіанські племена застосовували ваточник як антигельмінтний і блювотний засіб. У наш час народна медицина використовує його молочний сік аналогічно до соку чистотілу. Він допомагає видалити пігментні плями, загоїти укуси комах, впоратися з деякими шкірними захворюваннями. Ваточник здавна відомий протизапальною та бактерицидною дією. Відвар та екстракт насіння застосовують для промивання виразок, ран, зокрема й гнійних, з його допомогою лікують лишай, екзему, псоріаз.
У листі рослини містяться аскорбінова кислота, каротиноїди, глікозид асклепіадин, що за своєю дією близький до строфантину – стероїдного глікозиду кардіотонічної дії, амінокислоти та інші біологічно активні речовини. Порошок із сухого кореневища допомагає в лікуванні запальних процесів у нирках та простатиту. Використовують його і як сечогінний, а також як відхаркувальний та протикашльовий засіб.
Ваточник звичайний – цінний медоніс
Найціннішою властивістю ваточника звичайного є його нектарна продуктивність. Період квітнення рослини припадає на час між цвітінням білої акації та соняшника, коли взяток з інших нектароносних рослин дуже незначний. Квіти у ваточника надзвичайно ароматні, діаметром до 1 см, забарвлені здерідка в білий, а частіше в ніжно-рожевий або блідо-ліловий колір. Вони зібрані в напівсферичні парасольки (по 20–130 шт. на одному суцвітті).
Квітка має п’ять великих лійкоподібних нектарників, наповнених запашним нектаром (до 3 мг у кожному). За день з однієї квітки ваточника бджоли можуть зібрати понад 15 мг нектару, а кожна квітка здатна виробляти нектар впродовж восьми днів.
Під час рясного квітнення ваточника, яке триває не менше місяця, взяток з одного гектара плантації складає 750–1000 кг. Отриманий продукт має надзвичайно тонкий, ніжний аромат (дегустатори порівнюють його з ароматом шоколадного торта) і особливий, специфічний смак. Належить до елітних сортів меду.
За кольором ваточниковий мед дуже світлий, прозорий, іноді світло-жовтого відтінку. Кришечки на сотах мають перлинно-біле забарвлення.
Найоптимальніша температура для продукування ваточником нектару визначається межами +20…30°С. У разі зберігання тривалої спекотної та посушливої погоди нектар у нього стає дуже густим і в’язким, що неабияк ускладнює бджолам медозбір. До того ж, квіти ваточника мають небезпечну для комах будову: їх пилкові кишені є своєрідною пасткою і можуть затискати лапки бджіл, через що ті здерідка гинуть.
Опис плодів і насіння ваточника звичайного
Із завершенням цвітіння на прямих стеблах рослини утворюються плоди – яскраво-зелені, декоративного вигляду багатонасінні листянки завдовжки 8–15 см. Під час дозрівання забарвлення плодів змінюється на світло-коричневе, самі плоди всихають і розтріскуються вздовж по шву.
Всередині кожного плоду знаходиться чимало (від 80 до 300 шт. і більше) пласких, овальних, помаранчево-брунатних насінин діаметром 6–10 мм, на вершечках яких знаходяться жмутики дуже ніжних і шовковистих, пухнастих волокон, що на дотик нагадують вату.
Одна рослина за сезон продукує до 2–3 тисяч насінин, які легко розносяться вітром на значні території. Вони мають високий відсоток схожості (до 90%), який зберігають майже до трьох років. Іноді насіння, що потрапило у ґрунт, може проростати через 5 років.
Поділитись в соцмережах:
