Важко знайти напій, що був би відоміший та популярніший за чай. Історія його налічує багато тисячоліть. Сьогодні ця назва об’єднує напої, отримані шляхом заварювання різної рослинної сировини: трав’яні, ягідні, квіткові, фруктові тощо. Проте традиційно під визначенням чаю мається на увазі чайний кущ або чай китайський (лат. Camellia sinensis), рослина з роду Камелія, родини Чайні. Територія походждення чаю – тропічні та субтропічні гірські ліси Індокитаю (Південно-Східна Азія).
Природне середовище зростання чаю китайського – умови субтропічного мусонного клімату з вологим, спекотним літом і відносно сухими, холодними зимами. У північних районах зі значними морозами ростуть холодостійкі різновиди цієї рослини.
Чай китайський є вічнозеленим чагарником чи невеликим деревом заввишки 1–5 м (здерідка досягає 9 м). Його гарне шкірясте листя з темно-зеленою глянсовою поверхнею верхньої частини й світлою, густо опушеною нижньою має видовжену овальну форму. Насіння рослини досить велике, кулясте.
Чайний кущ має чудові декоративні властивості. Особливо він прекрасний під час цвітіння, тому можна вирощувати його не лише як постачальника листя для приготування цілющого напою, але й у якості живої зеленої прикраси свого житла.
Хоча чайний кущ є досить витривалою й невибагливою рослиною, пристосованою до кам’янистого ґрунту й високогірного клімату, він потребує дбайливого догляду. Може рости на сонці та в напівзатінку, практично не уражається захворюваннями й не пошкоджується комахами.
Взимку чайному кущеві потрібен стан спокою: скорочення поливань водночас із повним припиненням підживлень, температура довкілля +5…8°С, регулярне обприскування листя з пульверизатора. З настанням стійкого тепла контейнер з рослиною бажано тримати на відкритому повітрі. Це дуже сприятиме її кращому розвитку. Але в разі надто інтенсивного лінійного росту чайний кущ обрізають, надаючи йому потрібні розмір і форму.
Для домашнього вирощування чаю перевагу надають одному з двох найпоширеніших його різновидів, перший з яких культивують переважно в Індії (camellia sinensis var. assamica) – йому властиві більша швидкість зростання й значніші розміри листків, а другий – у Китаї (camellia sinensis var. sinensis).
Найкращий час для посіву чаю – зима. Насіння, відібране як посадковий матеріал, має бути якісним: свіжим, твердим, без тріщин, з темно-коричневою шкаралупкою та білим ядром. Перед посівом бажано перевірити його на схожість, для чого насіння витримують 2–3 дні у воді кімнатної температури. Усі насінини, що спливуть за цей час на поверхню води, викидають. Щоб покращити процес проростання, насіння скарифікують, або обробляють його стимулятором росту.
Важливою умовою для успішного вирощування чайного куща є використання пухкого, живильного, добре аерованого, нейтрального ґрунту (з рН наближеним до 5,5), яким наповнюють контейнер (горщик) зверху викладеного на дно дренажного шару. Підготовлене насіння (4–5 штук) закладають у ґрунт на глибину 3–4 см, рівновіддалено одне від одного.
Щоб земля лишалась увесь час вологою, контейнер накривають склом або прозорою плівкою, знімаючи її час від часу для провітрювання. З появою сходів скло (чи плівку) повністю знімають, після чого необхідно постійно стежити за достатнім рівнем вологості в ґрунті.
Процес проростання чайного насіння может тривати від 1 до 3,5 місяців. Особливістю китайського чаю є те, що догляд за рослиною не треба припиняти навіть у випадку загибелі сходів, оскільки значно пізніше вона може відновитися із збереженої кореневої системи куща.
За перший рік свого розвитку чайний кущ виростає заввишки 0,2–0,3 м. З появою у рослини перших двох справжніх листків (після сім’ядольних), її необхідно пересадити. Потім цю процедуру проводять щорічно, щоразу обираючи трохи більший за розміром контейнер (горщик). Для рослин вище 0,5 м пересадку здійснюють рідше, один раз на три роки. Щоб стимулювати утворення нових пагонів, вершечки гілочок прищипують.
Уже в півторарічному віці чайний кущ може порадувати першим цвітінням. Збір першого врожаю рекомендовано проводити не раніше, ніж коли рослинам виповниться 2–3, а найкраще – 4 роки. Найсмачніший чай отримують з молодого листя, що росте на вершечку чайного куща. До речі, слід пам’ятати, що збирати його слід до проведення підживлення рослини.
Щоб правильно ферментувати зібрану сировину, листя ретельно загортають у плівку й витримують так 15 хвилин, після чого висушують у духовці при невисокій температурі. Зберігають висушене чайне листя у посуді (скляному, керамічному) чи паперовому пакеті, оберігаючи від небажаного впливу вологи й вогкості.
Поділитись в соцмережах:
