Окрім бізнес-проектів з вирощування екзотичних культур, що набувають дедалі більшої популярності та користуються неабияким попитом, не меншу увагу фермерів-аграріїв привертає ідея культивування і таких добре відомих та призвичаєних до умов помірного клімату овочів, як соняшник, цукровий буряк, кукурудза. До цієї ж категорії з повним правом можна віднести і гарбуз.
Завдяки його високій харчовій, кормовій та дієтичній цінності, а також постійному збільшенню попиту на гарбузову олію, рентабельність вирощування цієї культури як у промислових масштабах, так і в середніх чи малих фермерських господарствах є доволі високою. Ціна закупівлі гарбузового насіння в Європі (Австрія) коливається в межах 3–4 євро/кг (залежно від його якості), а на внутрішньому споживчому ринку становить близько 1000 євро за тонну. У разі вирощування високоврожайних сортів з одного гектару можна зібрати до 1,5–2 тонн насіння. Олійні сорти є більш цінними, але вони мають нижчу врожайність (до 800 кг/га).
Гарбуз – рослина невибаглива у догляді, світло-, тепло- і вологолюбна, може рости на легких водо- і аеропроникних, збагачених поживними речовинами ґрунтах. Оранка поля, культивація та підготовка ґрунту під культуру вимагають фінансових витрат у середньому до 20 євро/га, а вартість добрив складає близько 45 євро/га.
Період вегетації триває в гарбуза близько трьох місяців. Протягом цього часу плантації культури слід регулярно (тричі за сезон) прополювати від бур’янів. Зазвичай перші два прополювання (до змикання рядів) здійснюють культиватором,– затрати на ці роботи сягають приблизно до 70 євро/га. Третє прополювання виконується вручну.
В умовах значної посухи знадобиться зрошення рослин, бо саме достатня кількість вологи в ґрунті (65–80%) зумовлює високу врожайність культури та впливає на кількість насіння в гарбузових плодах. Додаткові поливання, особливо на початковому етапі росту і в момент утворення плодів, здатні збільшити врожай насіння вдвічі і навіть більше. Також, щоб уникнути надмірного висушування ґрунту, міжряддя мульчують, або ж висівають у них посухостійкі високорослі культури (кукурудзу, соняшник тощо).
Окрім поливів, добпомагає збільшити кількість насіння в плодах загущення посадок. У цьому разі площа ділянки живлення для однієї рослини скорочується до 2 м2 чи навіть до 1–1,5 м2, хоча трапляється, що водночас зі зростанням кількості насінин у плодах зменшується кількість самих плодів. Плетисті гарбузи рекомендується висівати в ряди з однометровою дистанцією між рослинами, дотримуючись відстані між рядами від 1,8 м до 2,1 м, або ж за схемою 1,4 × 1,4 (м). Кущові сорти гарбузів розміщують рівновіддалено на відстані 0,7 м між рослинами в ряду, а міжряддя залишають завширшки приблизно 1,4 м.
Гарбуз добре поєднується в посадках з квасолею, картоплею, що дозволить зібрати з однієї ділянки поля врожай кількох культур. Кращі попередники для гарбуза – зернобобові, коренеплідні, картопля, озимі зернові, капуста, цибуля, однорічні кормові трави. Щоб запобігти ураженню культури спільними для родини гарбузових захворюваннями, зокрема мучнистою росою, не слід використовувати грядки, де перед цим росли кабачки, патісони чи огірки. Повторно вирощувати гарбузи на тій самій ділянці бажано не раніше, ніж через 5–6 років.
Щоб захистити гарбузи від бур’янів та ураження грибковими захворюваннями і водночас убезпечити рослини від отруйної дії пестицидів, слід обробити ґрунт гербіцидами до появи сходів, а фунгіциди застосовувати лише за потреби, в період, коли в міжряддях не відбулося змикання листя сусідніх рядів.
Значну роль у процесі плодоутворення гарбуза відіграють комахи-запилювачі, особливо джмелі. Їхня участь також суттєво впливає на зростання кількості насіння в плодах. Тому один з оптимальних варіантів запилення – розміщення бджолиних вуликів поблизу гарбузових плантацій. Джмелі запилюють рослини значно ефективніше порівняно з бджолами, оскільки підвищують плодоутворення майже на 30%. До того ж слід відзначити і зростання кількості насіння в плодах – його загальна маса збільшується на 20–35%. Детальніше про запилення культур джмелями можна дізнатись у цій статті. Цвітіння в гарбузів розтягнуте в часі, воно може тривати аж до осені, але надзвичайно важливо, щоб запилення рослин відбулося саме в період з моменту початку цвітіння і протягом наступних 25–30 днів.
Насіння, що знаходиться всередині плодів, є основною складовою доходу в гарбузовому бізнесі. Саме в ньому сконцентровані найцінніші речовини та сполуки, що зумовлюють харчове й лікувальне значення цієї овочевої культури. Гарбузове насіння є сировиною для отримання високоякісної рослинної олії, попит на яку зростає з кожним роком і визначає зростання закупівельних цін. Олія, одержана з насіння гарбуза, багата на вітаміни та різні мікроелементи (зокрема, на цинк, магній, фосфор), має сильні антиоксидантні властивості, а ще широко використовується в кулінарії, парфумерії, косметології та медицині.
Найбільш цінним вважається насіння гарбузів сорту Штирійський голонасінний олійний (Австрія), оскільки містить значну кількість лінолевої кислоти і невеликий відсоток олеїнової (менш корисної). Цей скоростиглий сорт був спеціально виведений для використання у виробництві олії. М’якоть плодів штирійського гарбуза вирізняється невисоким вмістом цукру, а для його насіння характерна чимала кількість хлорофілу та відсутність покривної шкаралупи, що полегшує технологічний процес переробки, бо не потребує застосування операції очищення. Вартість такого насіння, як посадкового матеріалу, становить від 15 євро/кг, а норма витрат зерна на посів сягає приблизно 4,5 кг/га. Витрати на купівлю насіннєвого матеріалу, необхідного для поля площею 1 га, складає близько 70 євро.
Для вирощування в умовах України найкраще придатні такі сорти гарбузів: Український багатоплідний, Гарбуз Херсонський, Голонасінний 14, Південний, Гамлет. Останні три сорти належать до голонасінних. Їх вирощування дає переваги в зменшенні витрат на обробку, оскільки у насіння відсутня покривна шкаралупа, але водночас це пов’язано з певними ризиками можливого зниження якості врожаю. Насіння голонасінних гарбузів має бути витягнуте, промите й висушене протягом дуже короткого періоду (8–12 годин), інакше продукт почне окислюватись, і його якісні показники погіршаться.
Збирати гарбузи починають вже у вересні. Для цього стиглі плоди гарбузів згрібають у довгі валки за допомогою спеціального пристосування – гарбузового плуга. У валках плоди дозрівають ще 10–20 днів, після чого їх або транспортують на переробку, або переробляють тут же, на полі. Зазвичай на одному гектарі виростає до 15 тисяч плодів, їхній термін зберігання становить близько 4 місяців. Важливо встигнути зібрати врожай до настання морозів, поки стоїть суха погода, бо м’якоть заморожених гарбузів перетворюється на кашоподібну масу, що ускладнює збирання і призводить до додаткових витрат.
В агарних компаніях для збирання врожаю залучають гарбузозбиральні комбайни різних модифікацій. У середніх і малих господарствах здебільшого використовують ручну працю, або беруть необхідну техніку в оренду. Механізований спосіб збирання дає змогу за день зібрати врожай з ділянки площею 3–5 га.
Збиральні машини чи комбайни підбирають плоди гарбуза, подрібнюють і перетирають їх, щоб відокремити м’якоть від насіння. Більш раціональний метод збирання передбачає подальше використання м’якоті плодів для годування худоби, що збільшує прибутковість виробництва. Але також можливий варіант, коли м’якоть перероблених плодів видаляється з комбайна і залишається на полі.
Останній етап обробки гарбузового насіння – його промивання та просушування, які здійснюються за температури +35…38°С. Обидві ці операції вартують виробнику 25–28 євро за тонну. Як тільки вологість насінин знизиться до 8–10%, їх пакують у спеціальні паперові торбинки і відвозять на склад, де температура становить +10…12°С, а вологість повітря не перевищує 50–60%.
Насіння, що передається замовнику, має відповідати кільком параметрам:
– білий колір насінин;
– відсутність механічних, хімічних і бактеріологічних ушкоджень, а також будь-яких домішок отрутохімікатів;
– вологість 8–9%;
– вага 1000 шт. повинна знаходитись у межах 0,3–0,4 кг.
Поділитись в соцмережах:
