Досягти оптимальних для рослин пропорцій усіх необхідних їм речовин (мінералів, макро- та мікроелементів тощо) шляхом внесення у ґрунт хімічно синтезованих добрив неможливо навіть за допомогою лабораторних досліджень чи шляхом систематичного контролю змін у складі ґрунтової суміші.
І хоча в гідропоніці культури вирощуються саме на поживних хімічних розчинах, у ґрунті ці необхідні складові осідатимуть в ґрунтових мікроканалах, кристалізуватимуться та накопичуватимуться, поки зрештою не призведуть до засолення ділянки. Засолені ґрунти є згубним середовищем для корисних мікроорганізмів. Рослини дуже погано розвиваються на таких землях, якщо не забезпечити їм зрошення.
Так само неможливо внести у прикореневу зону рослини точну кількість необхідних їй азотистих речовин. У разі передозування культура поглинатиме разом з іншими необхідними речовиними концентрований нітратний розчин (а рослини засвоюють азот саме в нітратній формі), оскільки вона не здатна дотримуватись норми й залишати решту на потім. А про негативний вплив нітратів, що перетворюються на токсичні для організму людини нітрити, відомо кожному.
Чому саме органіка
Сам по собі ґрун є унікальною автономною системою, здатною до самозбагачення. Чимало ентузіастів-прихильників органічного землеробства підтвердили на практиці теорію збільшення родючості ґрунту. Згідно з цією теорією, кожне нове покоління неприбраних з городу рослинних решток (бадилля, бур’янів, соломи), а також новий шар внесеної органіки (компосту, перепрілого гною), органіки, обробленої препаратами, що містять ефективні мікроорганізми – це додаткові кілограми майбутнього врожаю.
Органіка – комплексне добриво, оскільки у відмерлих частинах рослин міститься все необхідне для живих культур. Вона повертає у ґрунт чимало розсіяних елементів (селен, мідь, цинк, свинець тощо), вносити які штучним шляхом доволі складно. Щоб збагатити землі, на полях вирощують сидерати – бобові, зернові культури, які у молодому віці скошують та неглибоко заорюють у кореневмісному шарі ґрунту.
Єдина небезпека, пов’язана з використанням органічних добрив (гною, бадилля), може полягати в присутніх у них хвороботворних мікроорганізмах. Але небезпечні мікроби гинуть внаслідок дії низьких температур взимку (заморожування), під час висушування бадилля на відкритому сонці, у компостних купах, де температура від активної життєдіяльності гнильних бактерій (сапротрофів і гетеротрофів) підвищується до такої межі, що гинуть не лише патогени, а навіть насіння бур’янів.
Спалювання бадилля, рослинних решток є небажаним, бо утворений внаслідок згоряння попіл не містить багатьох розсіяних (рідкісних) елементів, залужнює ґрунт, який після цього стає шкідливим для ґрунтових мікроорганізмів. Натомість вулканічний попіл має зовсім інші властивості – до його складу входять мало не всі хімічні елементи. Вулканічна порода відзначається високою повітропроникністю, тому землі поблизу вулканів надзвичайно родючі.
Підтверджено віковим досвідом землеробів, що вся природна органіка перебуває в оптимальному симбіозі з ґрунтом, збагачує його корисними бактеріями та мікроорганізмами, сприяє кращому розвитку та збільшенню врожайності рослин.
Розглянемо тепер, чим з органічних добрив і як саме слід збагатити землю на своїй ділянці.
Гній
Гній, отриманий від різних видів тварин, має різний склад. Удобрювати ґрунт свіжим гноєм не можна, бо він містить насіння бур’яну, хвороботворні бактері, а інколи навіть яйця гельмінтів. Придатним до використання вважається перепрілий впродовж від 4-х місяців до 3-х років гній. За цей час він перетворюється на високоякісне добриво, здатне підвищити родючість найрізноманітніших типів ґрунтів.
Якщо ж потрібно терміново збагатити ґрунт азотом, вдаються до поливу рослин водним розчином свіжого гною (1:5). Таке підживлення сприяє кращому розвитку всіх видів капусти, буряка, моркви, помідорів, огірків, баклажанів, кабачків та багатьох інших видів овочевих культур.
Перепрілий гній (перегній) додають у ґрунт під час перекопки за нормою 5–10 кг/м2 (залежно від ступеню його розкладення та виду тварини). Також можна приготувати розчин для поливання: додати у 10 л води 2–3 кг гною. Зазвичай таке підживлення для рослин готують заздалегідь і попередньо настоюють його 10–15 днів. Щоб позбутися неприємного запаху, у суміш додають кремнезем (діоксид кремнію SiO₂): 200–300 г на 100 л. Бажано також додати в настій гною суперфосфат (0,5 кг на 100 л).
Перегній придатний до використання на всіх типах ґрунтів і абсолютно для всіх рослин, а 2–3 підживлення за сезон водним розчином гною забезпечать хороший урожай та покращать зовнішній вигляд культур.
Торф
Поживних речовин у самому торфі зовсім небагато, проте від зільшує вміст гумусу в ґрунті та значно покращує його механічні й фізико-хімічні властивості. Земля, щедро підживлена торфом, стає пухкою і легкою, а коренева система рослин почувається комфортно в такому середовищі. Торф, як і гній, класифікується за ступенем розкладення на кілька типів.
– Верховий – слаборозкладені частки рослин (листя, гілки, корені тощо). Зазвичай його не використовують як добриво, але він цілком придатний для мульчування ґрунту та укриття рослин взимку, а ще може слугувати підстилкою для худоби.
– Низинний – повністю розкладений торф (розташовується на 8–15 см нижче рівня ґрунту). Його часто використовують для приготування торфо-мінеральних компостів. Найкраще вносити цей торф на ділянки, де вирощуються овочеві культури або примхливі екзотичні рослини.
– Перехідний – торф у проміжному стані (між верховим і низинним). Використовується здебільшого в компостах найрізноманітнішого складу. До нього додають мінеральні добрива, пташиний послід або гніій, фосфоритне борошно, мікродобрива, вапно або деревний попіл.
Зібрати торф можна на болотах, після чого його розкладають тонким шаром для провітрювання, якщо ви плануєте мульчувати ним ґрунт. А можна скласти торф у компостну купу для перегнивання, якщо в подальшому він має стати добривом. До речі, торф майже вдвічі зменшує вміст нітратів у плодах та суттєво послаблює вплив отруйних речовин, що знаходяться в ґрунті.
Щоб підвищити рівень родючості на ділянці, достатньо внести у ґрунт по 2–3 відра торфу на 1 м2. Восени його рівномірно розкидають по поверхні землі, а весною, до висаджування чи висіву рослин, ділянку перекопують. Корисним буде додати до торфу деревний попіл (200 г на відро), невелику кількість суперфосфату (20–30 г на відро) і трішки (до 1 кг на відро) перегною.
Пташиний послід
Пташиний послід є дуже цінним органічним добривом. Найвищу концентрацію та найбагатший хімічний склад мають екскременти курей і голубів. Але надлишок такого добрива в ґрунті загрожує накопиченню нітратів у рослинах, тому слід чітко дотримуватись наведених нижче пропорцій:
– норма свіжого пташиного посліду становить 0,5 кг на 1 м2 площі ділянки;
– норма сухого пташиного посліду не має перевищувати 0,2 кг на 1 м2 площі ділянки.
Це середні показники, оскільки вони можуть трохи змінюватись залежно від виду «виробника». А в разі придбання готового добрива, слід дотримуватись інструкції з використання, що додається до нього.
Також для підживлення рослин можна підготувати і водний настій з посліду. Для цього пташині екскременти заливають водою в пропорції 1:1, щільно закривають кришкою, а через тиждень додають до цього розчину ще 10 частин води. Цим настоєм поливають рослини 2–3 рази протягом сезону.
Компост
Компост за своїм складом є сумішшю різних органічних добрив. Щоб приготувати його самостійно, потрібно на дно дерев’яного ящика чи контейнера розміром приблизно 1,5 × 1,5 (м) насипати шар заввишки 10–15 см з опалого листя, сухого бадилля, тирси, торфу тощо. Зверху насипають ще один шар з органічних відходів, які є в господарстві: гній, пташиний послід, рослинні та харчові рештки й т. ін.
Компост час від часу зволожують, перемішують та ущільнюють, а через 7–12 місяців, коли з усіх компонентів утвориться однорідна, сипка, темно-коричнева маса, його вже можна використовувати. Для підвищення поживної цінності компосту, до нього додають суперфосфат, калій і деревний попіл: на 100 кг компосту потрібно 0,5 кг суперфосфату, 0,1 кг калійної солі та 4–5 кг деревного попелу.
Компост з рослин
Для його приготування суміш із рослинної зелені (бур’яну, трави, листя), городньої землі та гною в пропорції 2:1:1 насипають у компостний ящик, ущільнюють, поливають водою, після чого закривають кришкою і залишають перегнивати впродовж 7–12 місяців (можна й довше). Періодично масу слід ретельно перегортати та провітрювати для активного, повноцінного перебігу реакції.
Компост із гною
Гній перемішують з городньою землею і торфом (5:1:1), засипають у компостний ящик і поливають водою. Щотижня або раз на два тижні суміш перегортають, і вже через 5–6 місяців ви отримаєте цінне органічне добриво. Чим довше триватиме процес перегнивання, тим цінніший компост ви отримаєте.
Не зайвим буде додати в компост трохи суперфосфату, тирси та кісткового борошна. Тирсу й кісткове борошно можна використовувати і як самостійні органічні добрива.
Тирса
Тирсу, як добриво, використовують зазвичай разом з сечовиною, бо вона практично не містить азоту.
Перед використанням у 10 л води розчиняють 250 г сечовини, після чого заливають цим розчином 3 відра тирси. Збагачену сечовиною тирсу вносять у ґрунт восени, за нормою не більше 1 відра на 2 м2. Для важких глинистих і суглинистих ґрунтів така органічна добавка буде надзвичайно корисною.
Тирса відома ще й як цінний мульчувальний матеріал. Вона перешкоджає втраті ґрунтом вологи, запобігає поширенню бур’янів та захищає кореневу систему культур від різких температурних коливань. Її часто використовують і для укриття рослин в холодний період.
Кісткове борошно
Кісткове борошно є органічним добривом, що містить значну кількість таких важливих для культур мінеральних речовин, як кальцій і фосфор. Норма витрати кісткового борошна становить 3 кг/м2. Підживлення рослин цією цінною речовиною мало не вдвічі прискорює їх розвиток.
Щоб приготувати водний розчин, 1 кг кісткового борошна потрібно залити 20 л окропу і настоюють його один тиждень. Періодично суміш потрібно перемішувати, а перед використанням її фільтрують і розводять водою у співвідношенні 1:10. Підживлення рослин таким розчином слід робити раз на місяць .
Удобрювати ґрунт готовими комплексними мінеральними препаратами значно простіше, ніж приготованою самостійно органікою, та вони ніколи не забезпечать рослинам тих природних компонентів, що містяться в органічних добривах.
Поділитись в соцмережах:
