Одна з екзотичних овочевих культур, що потрапила до нас з Латинськой Америки наприкінці 30-х років ХХ сторіччя – якон (лат. Smallanthus sonchifolius, родина Айстрові), однорічна (у субтропічному й тропічному кліматі багаторічна) трав’яниста рослина, з коренів якої формуються хрусткі, смачні та поживні коренеплоди. Цей вид є близькоспорідненим із соняшником та топінамбуром, а умови вирощування якону схожі на потреби таких культур як картопля, кукурудза, томати, перець, баклажани.
Сьогодні якон набуває все більшої популярності у світі. Його успішно вирощують у США, Бразилії, Китаї, Кореї, Японії, Австралії, Новій Зеландії, країнах Південної Європи, Ірані тощо. Останніми роками інтерес до цієї культури та значні зміни клімату, що відбуваються на території країн пострадянського простору, сприяють поширенню якону в Молдові, Центральній Азії, Україні.
Рослина достатньо невибаглива, легко витримує посухи та похолодання, тому добре адаптована до вирощування в субтропічних і помірних кліматичних зонах.
У себе на батьківщині, у передгір’ях та високогір’ях Анд, де якон росте на висоті 0,9–2,3 км, його стебла виростають заввишки до 2–2,5 м. Але в умовах євразійського помірного клімату вони зазвичай не перевищують 1,2–1,8 м.
На невеличких бокових кореневих відростках міцного й потужного кореневища рослини формуються численні (понад десяток) бульби циліндричної, сферичної, грушеподібної чи веретеноподібної форми, що відрізняються одна від одної розміром. Зверху вони вкриті тонкою, жовто-коричневою (іноді фіолетовою) шкіркою.
Саме ці їстівні коренеплоди і є головною метою вирощування якону. За консистенцією вони нагадують яблука – хрусткі й солодкі на смак, тоді як їхній аромат близький до грушевого або динного. Забарвлення м’якоті коренеплодів може мати різні відтінки, від білого до оранжевого. Також зустрічаються бульби з м’якоттю рожевого, жовтого, фіолетового відтінку.
Історичні факти підтверджують, що в ХVII столітті, у часи активної колонізації Америки та розвитку на цьому континенті рабовласництва, якон у морських подорожах заміняв фрукти й воду, оскільки його бульби надзвичайно смачні, поживні, солодкі та соковиті (вода в них складає до 75–83%). До того ж, вони непогано зберігаються впродовж тривалого періоду (від кількох місяців до півроку, а то й довше).
Особливість коренеплодів полягає у тому, що вони набувають кращих смакових якостей під впливом прямого сонячного проміння внаслідок підв’ялювання. Зазвичай зібраний урожай залишають на поверхні ґрунту, аж поки за 2–3 дні на шкірках бульб не з’явиться легка зморшкуватість.
Існує пряма кореляція між тривалістю цієї обробки та ступенем соковитості й солодкості коренеплодів. Проте цей процес водночас спричинює втрату деяких фруктоолігосахаридів, що містяться в бульбах і які є основною харчовою та дієтичною цінністю рослини.
Саме фруктоолігосахариди й інулін (до 60% від загального вмісту полісахаридів у складі бульб якону) є цінними та безпечними замінниками цукру для тих, хто потерпає від цукрового діабету й ожиріння.
Зібані коренеплоди добре зберігаються у дерев’яних ящиках з землею або піском, за температури +10…12°С. У таких умовах їх смакові характеристики з часом також покращуються.
Якон є культурою багатоплановою. У Південній Америці ця рослина традиційно є сировиною для виробництва солодкого сиропу, що замінює цукор. Його бульби та центральне стебло цінуються кулінарами як лікувальний, дієтичний продукт і використовуються у харчовій промисловості багатьох країн світу.
Овоч споживають свіжим, сушеним, тушкованим, печеним, вареним або смаженим, попередньо обчистивши коренеплоди від шкірки. З якону готують чіпси, додають до йогуртів, маринадів, солінь, м’ясних, овочевих та фруктових салатів, роблять варення, цукати тощо.
За вмістом незамінних амінокислот у білку якон перевершує такі культри, як пшениця, соя, кукурудза. Є в коренеплодах і вітаміни, зокрема аскорбінова кислота, тіамін, рибофлавін, ніацин, а також селен, фосфор, кальцій, значна кількість калію, фенольні сполуки, кавова, хлорогенова кислоти й інші біологічно активні речовини.
Листя рослини багате на білок (до 20%) та антиоксиданти, тому з нього можна готувати цілющий чай. Також їх використовують аналогічно виноградному листю для приготування голубців, долми та інших національних страв.
Відомий якон і як кормова культура: зелена частина рослини разом з кореневищем є цінним кормом у тваринництві, особливо в кролівництві. У перспективі рослина може стати альтернативним джерелом отримання спирту.
Через невибагливість і цілющу дію на людський організм якон називають культурою майбутнього. Для вирощування цієї овочевої рослини підходять ділянки, що добре прогріваються, з легким, дренованим, нейтральним або слабокислим ґрунтом.
Якон здатен рости і в напівзатінку дерев, що можуть вдало використати городники та власники присадибних ділянок. Культурі властива значна посухоустійкість (витримує тривалі періоди посухи з температурним режимом + 40°С), водночас рослина дуже любить воду й органічні добрива.
Значною мірою потребує калійних сполук у ґрунті, тоді як до присутності фосфорних і азотовмісних добрив менш чутлива. Найсприятливіша температура для зростання й розвитку якону становить +25…28°С.
У південних регіонах якон зазвичай вирощують з паростків кореневища або з часток коренеплоду, тоді як у помірному кліматі використовують розсадний спосіб. Оптимальна глибина саджання становить 10 см, тому найкраще заздалегідь вирити траншеї такої глибини, на відстані 65–70 см одна від одної.
Посадковий матеріал закладають у траншею рівновіддалено, через 45–50 см. Особливістю якона є те, що його цінність залежить від кліматичної зони вирощування: чим північніше вона розташована, тим менше інуліну міститься в його коренеплодах. Найкорисніші бульби виростають на півдні. Щоб отримати повноцінний урожай, потрібно забезпечити рослині період розвитку не менше 5–7 місяців.
У разі вирощування якону через розсаду, його бульби (кореневища) ділять на кілька частин і пророщують, забезпечивши їм парникові умови за допомогою плівки. Зазвичай цим починають займатися у середині березня.
Коли проростки виростуть заввишки до 1–4 см, посадковий матеріал обережно розміщують в індивідуальних торф’яних горщичках, де пагінці мають розвинутись до 15–18 см. У відкритий ґрунт рослинки пересаджують лише за стабільно теплої погоди, без ризику повернення мінусових температур.
Щоб отримати високі показники врожайності, грядки з яконом мульчують. Рослина любить вологий ґрунт, але не витримує перезволоження. Для мінеральних і органічних підживлень можна використовувати деревний попіл, торф, компост, пташиний послід (водний розчин 20:1).
Врожай необхідно зібрати до настання перших морозів, оскільки низькі температури пошкоджують коренеплоди. Водночас, чим довше триває період дозрівання, тим вищими є якісні показники.
Викопувати рослини слід дуже обережно, оскільки бульби легко травмуються. Сортування цілих і пошкоджених плодів є обов’язковим, – останні не можна зберігати, а слід одразу вжити або якнайшвидше переробити.
Цілі коренеплоди за умов дотримання правил зберігання (температура +4°С, оптимальний режим вологи, регулярний огляд тощо) зберігаються свіжими та не втрачають свої корисні властивості впродовж доволі тривалого періоду (до 6–8 місяців).
Якон – культура, що заслуговує на більшу увагу сучасних агрономів. Його корисні якості допомагають покращити здоров’я та позбутися порушень у функціонуванні життєво важливих систем людського організму. Цей овоч слід регулярно додавати до нашого раціону. Єдиним обмеженням у його споживанні є індивідуальна несприйнятність продукту.
Поділитись в соцмережах:
