Пастернак – повсюдно поширений в Європі та Західній Азії трав’янистий коренеплідний багаторічник. Серед 14 видів цієї рослини найбільше сільськогосподарське значення має саме пастернак посівний або пастернак городній, або пастернак звичайний.
Дикорослий пастернак зустрічається серед чагарників, на луках і бур’янистих ділянках європейської території, на Кавказі, в Лівані, Туреччині. Нині культивується практично по всьому світу як овочева і кормова рослина.
Добре відомі також нектароносні властивості пастернаку. Мед з цієї рослини прозорий, має світле забарвлення і високу якість.
Офіційна медицина використовує пастернак як сировину для приготування препаратів «Пастинацин» (спазмолітичний засіб, що попереджує напади стенокардії, неврози з коронароспазмом, гіпертонічну хворобу, спазми кишківника, печінкові та ниркові кольки) і «Бероксан» (для лікування певних шкірних захворювань, вітиліго, алопеції, а також для відновлення пігментації шкіри).
Як надзвичайно корисна овочева та зеленотравна культура, пастернак городній (лат. Pastináca sátiva, родина Окружкові) у наш час незаслужено забутий і, на жаль, рідко зустрічається на садово-городніх ділянках. Але ж його коренеплоди та пряно-ароматне листя мають не лише поживні та смакові властивості, цілителі здавна використовували цю рослину як лікувальний засіб.
У Європі XIV–XVI століть пастернак був не менш популярним, як картопля в наші дні. Страви з пастернаку входили до меню найвишуканіших парадних застіль чи бенкетів, його вживали під час урочистих прийомів. До появи цукру пастернак також слугував підсолоджувачем харчових продуктів. У Шотландії цей овоч і нині лишається одним з основних продуктів харчування.
Пастернак городній є дворічною овочевою культурою, що виростає заввишки від 0,3 до 2 м. У перший рік свого розвитку він утворює розетку листя і м’ясистий веретеноподібний жовтувато-білий (коричневуватий або кремовий) коренеплід з гострим, солодкуватим смаком і специфічним (селеровим) ароматом.
Цвітіння пастернаку й утворення насіння відбувається на другий рік. Перезимувавши в землі, на грядках, коренеплід не втрачає корисних речовин, що знаходяться в ньому, до моменту викиду квіткових стрілок, а з початком цвітіння він стає неїстівним.
Зовні коренеплід нагадує моркву білого кольору, тому пастернак інколи називають білим коренем. У ньому міститься значна кількість мінеральних солей, вітамінів (тіамін, рибофлавін, нікотинова кислота), крохмалю, білка, ефірної олії, клітковини, пектинових речовин, жирної олії, моно- і дисахаридів, органічних кислот.
Як і морква, пастернак сприяє утворенню в організмі серотоніну – речовини, відомої як «гормон щастя». Коренеплід має сильну антибактеріальну та протигрибкову дію. Завдяки калію, що міститься в ньому, пастернак активно виводить з організму надлишкову рідину, тому його вживають для усунення набряків.
Пастернак має спазмолітичні властивості, тому використовується для зняття больових відчуттів у разі ниркових і печінкових кольок. Він сприяє покращенню травлення, чинить заспокійливу дію на нервову систему, допомагає позбутися безсоння, неврозів.
Рекомендується пастернак і в разі гіпертонічної хвороби, оскільки він виводить холестерин, зміцнює стінки та підвищує еластичність судин. Надзвичайно корисним є цей овоч для хворих на анемію, в реабілітаційний період після важких операцій (як тонізувальний засіб). Також відома його болетамувальна, очисна, сечогінна та відхаркувальна дія.
Корисність цієї культури є безсумнівною, але існують також протипокази в її вживанні. До них належать дитячий вік і період вагітності.
Росте пастернак городній на теплих, добре освітлених ділянках та в напівзатінку. Надає перевагу родючим, легким, нейтральним ґрунтам (супіскам і суглинкам) з хорошою повітропроникністю. Є однією з найбільш холодостійких овочевих культур (насіння проростає при +2…3°С, а проростки витримують заморозки до –5°С), посухостійкий і світлолюбний. Розмножується насінням, рідше – розсадою. Сіють пастернак рано напровесні на удобрені органікою грядки.
Найкращими попередниками для пастернаку є помідори, капуста, огірки, бобові, картопля, озима пшениця. Серед популярних селекційних сортів рослини можна зазначити «Камо», «Белас» (Чехія), «Борис» (Німеччина), «Ерроу» (Голландія), «Петрик», «Гормон», «Стимул» (Україна) та інші.
Схожість насіння в пастернаку є доволі невисокою внаслідок вмісту у ньому значної кількості ефірної олії. Щоб покращити проростання, рекомендується попередня підготовка посівного матеріалу. Насіння витримують у теплій воді впродовж 24 годин, потім обробляють стимулятором росту. Сіють його рядами з міжряддями шириною 20–30 см, глибина залягання насінин становить 1,5–2 см.
Перші проростки в обробленого насіння з’являються через 2–3 тижні, у необробленого – через 3–4. Підрослі сіянці проріджують, лишаючи між сусідніми рослинами відстань 10–15 см.
На початку росту й розвитку культури (впродовж перших двох місяців) необхідно вчасно видаляти бур’яни, розпушувати міжряддя і стежити за достатньою вологістю ґрунту. Рослина дуже невибаглива, але нестача вологи в ґрунті, особливо в липні – серпні, зумовлює формування дрібних коренеплодів, а її надлишок погіршує якісні показники (коренеплоди стають водянистими, несмачними, швидко загнивають і погано зберігаються). Тому поливати треба здерідка, але рясно.
Усі городні роботи на грядках з пастернаком рекомендується проводити в ранкові або вечірні години та використовувати для цього захисні рукавички. Такі запобіжні заходи необхідні, оскільки листя рослини багате на ефірну олію, яка активно виділяється в спекотну, сонячну погоду і здатна спричинити опіки шкіри. Особливо це небезпечно для людей, чутливих до цього подразника та з індивідуальною непереносимістю пастернаку.
Збирають коренеплоди пізньої осені, до настання морозів. Їх обережно викопують лопатою, щоб не пошкодити. Найкращий спосіб зберегти врожай – це помістити коренеплоди в ящики з вологим піском і тримати їх у приміщенні з низькою температурою. У холодильнику пастернак може зберігатися протягом місяця.
Поділитись в соцмережах:
