Завдяки свідченням, розповідям, історіям і легендам про свою надзвичайну цілющу силу, женьшень отримав визнання і став відомим у всьому світі. Насправді лікувальні властивості цієї багаторічної трав’янистої рослини важко переоцінити.
Впродовж тисячоліть женьшень використовувався як лікарський засіб у традиційній китайській та корейській медицині. Перша письмова згадка про нього датується приблизно 40 роком до нашої ери. З тих часів і до сьогодні корінь женьшеню вважається в Азії символом здоров’я і довголіття. У минулому він був доступний лише королям, імператорам, вищій знаті та наближеним до них особам, тому цінувався вище за золото.
Женьшень і його корисні властивості
Рід Женьшень (Panax) належить до родини Аралієві (Araliaceae) і об’єднує до 18 видів рослин, два з яких походять з Північної Америки, а решта – з Південної, Південно-Східної та Східної Азії. Назва роду, яку видатний шведський натураліст Карл Лінней обрав для своєї класифікації (1753 р.), пов’язана з латинським словом «панацея», оскільки вчений знав про широке використання женьшеню в китайській медицині.
Більшість видів Panax відомі в межах своїх ареалів як традиційні лікарські рослини альтернативної медичної практики. В офіційній медицині найбільш важливими вважаються два види женьшеню – Азійський або Китайський женьшень (Panax ginseng) та Американський женьшень (Panax quinquefolius). Їх вирощують на плантаціях у різних частинах світу. Азійський або китайський женьшень культивують не лише на батьківщині, а й в Австралії, на Кавказі, у Центральній Європі. Американський женьшень – переважно в США, Південній Кореї та Китаї.
Ліки готують з кореневища женьшеню. Його цілюща дія пов’язана зокрема з наявністю у складі гінтоніну, сапонінів (біологічно активних глікозидів рослинного походження), пектинів, алкалоїдів, ферментів, вітамінів (В1, В2), аскорбінової кислоти, ефірних олій, значної кількості необхідних людині мікро-, макроелементів та інших природних речовин.
Кореневище, зазвичай висушене і перероблене на порошок чи екстракти, призначається як тонізувальний, адаптивний, імуностимулювальний, антистресовий засіб. Препарати з женьшеню мають зміцнюючу, знеболюючу, заспокійливу дію. Вони допомагають покращити роботу серцево-судинної системи, відновити сили в разі відчуття втоми та слабкості, а також підвищити працездатність і концентрацію уваги.
Ягоди женьшеню (зазвичай червоного кольору, рідше – жовті) є не менш корисними, ніж корінь. Вони сприяють зниженню рівня холестерину в організмі, нормалізації кров’яного тиску, зменшують рівень цукру в крові шляхом відновлення функції вироблення організмом власного інсуліну та допомагають позбутися зайвої ваги.
Як виростити женьшень на ділянці
В умовах дикої природи женьшень росте дуже довго і повільно (100, а іноді навіть до 300 років). Його насіння може проростати навіть через 3 роки після потрапляння у ґрунт. У разі вирощування рослини на грядці, слід знати про такі її особливості.
Підготовка насіння женьшеню до посіву
Щоб прискорити процес проростання насінин, їх попередньо стратифікують. Для цього насіння женьшеню (одну частину) насамперед знезаражують, зануривши його на 30 хвилин у 0,3% розчин марганцевокислого калію, після чого змішують з термічно обробленим (прожареним) і зволоженим річковим піском (три частини). Цю суміш висипають у чистий дерев’яний ящичок, у дні якого зроблені невеличкі вентиляційні отвори. Ящик накривають кришкою і залишають на 3–4 місяці в приміщенні з температурою +18…20°С.
Пісок з насінням зволожують через день, аби запобігти його повному висиханню. А один раз на місяць нисінини оглядають і провітрюють, обережно відокремлюючи їх від піска. Через 4 місяці ящичок із сумішшю переносять на холод (+2…4°С) і витримують там ще чотири місяці. Якщо на зернятках женьшеню завчасно (до настання часу посіву) з’являться паростки, слід надалі зберігати ящичок за температури 0°С до потрібного моменту.
Стратифіковане насіння женьшеню забезпечує сходи вже через дев’ять місяців. Але такі рослини є слабкішими і менш стійкими до захворювань, ніж отримані з нестратифікованого посівного матеріалу. Тому практикують також і посів женьшеню у відкритий ґрунт. У цьому разі необроблені насінини сіють на відстані 10 см одна від одної і закладають на глибину 7 см. Найкращий період для посіву – кінець жовтня, листопад.
Вибір і підготовка ділянки для женьшеневих грядок
Ділянка для вирощування женьшеню має розташовуватись у добре затіненому місці, оскільки його маленькі паростки під дією прямого сонячного проміння можуть загинути, а дрослі – перейти у фазу спокою. Насправді рослинам женьшеню для успішного розвитку цілком вистачає 20–25% освітлення, тому дуже часто на грядках облаштовують штучне затінення з використанням темної плівки, закріпленої на похилому дерев’яному каркасі. Нахил плівки забезпечить стікання дощової води у прилеглу до грядок зону і стане запобіжником від затоплення самих грядок, а дерев’яний каркас захистить рослини від значних поривів вітру, здатних їх зламати.
Чи не найголовніша умова успішного вирощування женьшеню полягає у правильному складі ґрунту та облаштуванні грядок. Найбільш оптимальна ґрунтова суміш містить: листовий перегній, торфяну крихту, лісову землю з-під листяних дерев, перегнилу на порох тирсу, попіл, біогумус, озерний мул, великозерний пісок. Ґрунт за консистенцією має бути дуже пухким і з нейтральним рівнем рН.
Грядки облаштовують заввишки 20–30 см і шириною до 1,2 м. Оскільки женьшень не сприймає навіть короткочасного затоплення, потрібно зробити нижній шар на грядці з дренажних матеріалів (щебню, великозерного піску, гравію, шлаку тощо) товщиною 15–25 см. Зверху насипаємо підготовану ґрунтосуміш шаром у 15–20 см.
Одразу після посадки насінин грядки необхідно полити і зверху ще замульчувати листяним перегноєм або опалим листям. Нестратифіковане насіння проросте не раніше, як через півтора року, а іноді воно може проростати впродовж 3-х років. Загалом його схожість становить близько 60%.
Етапи зростання і розвитку женьшеню
Паростки з’являються недружно. Напочатку за формою нагадують сходи квасолі (стебло зігнуте у вигляді петельки). Згодом петелька розправляється, і з’являється перший трилопатевий листочок. Доглядати за сходами потрібно дуже обережно. Розпушувати землю і видаляти бур’яни слід вручну. Поливати дуже помірно.
За перший рік свого розвитку рослини виростають до 5–6 см. Восени, перед настанням холодів, їх вегетативна (трав’яниста) частина відмирає. Її потрібно зрізати гострими ножицями, а грядки накрити опалим листям або тирсою.
На другий рік у женьшеню з’являються вже два п’ятилопатевих листочка. Догляд за рослинами лишається той же самий: затінення, помірне поливання, регулярне підживлення і обприскування дезинфекційними сумішами. Восени відмерле стебло з листочками акуратно зрізають. На третьому році сіянці потішать нас появою трьох п’ятилопатевих листків. І лише на четвертий рік рослини зацвітуть і дадуть насіння. Під час цвітіння не можна, щоб на рослини потрапила вода.
Урожай женьшеню
Ягоди женьшеню збирають наприкінці серпня, а коріння – у вересні.
Головним здобутком вирощування женьшеню є його корінь. У віці 5-ти – 7-ми років вага кореня вже сягає 30–50 г. І хоча корисні якості окультуреного женьшеню дещо нижчі, ніж того, що віріс у природних умовах, їх цілком вистачить, аби отримати оздоровчий ефект у лікуванні анемії, неврастенії, серцево-судинних захворювань, цукрового діабету, променевої хвороби, депресії, виразки шлунка та багатьох інших недуг.
Поділитись в соцмережах:
