Золотисте пожовтіння винограду (Flavescence dorée) – карантинне захворювання, що вражає рослини винограду справжнього (Vitis vinifera) та винограду прибережного (Vitis riparia), який походить з Північної Америки. Вважається однією з набільш небезпечних хвороб виноградної лози. Flavescence dorée порушує функціонування виноградних лоз, за порівняно короткий період вона спричинює різке зниження врожайності та ослаблення рослин аж до їх загибелі.
Збудником золотистого пожовтіння винограду є фітоплазма – група облігатно-паразитичних бактерій, що не мають клітинної стінки. Вони колонізують флоему (головну провідну тканину судинних рослин, що проводить органічні речовини донизу), внаслідок чого заражені лози починають в’янути і за кілька років гинуть. Особливо уразливими до фітоплазми є молоді саджанці та деякі сорти з високим ступенем сприйнятливості.
Нещодавно цей внутрішньоклітинний рослинний паразит отримав назву Candidatus Phytoplasma vitis. Його переносником є американська виноградна цикадка Scaphoideus titanus, що потрапила на територію Європи ще в 40-х роках минулого сторіччя. Локальне поширення Flavescence dorée за участю цього виду цикадок відбувається зі швидкістю 5–10 км за рік.
Ще один вид цикадки, а саме Euscelidius variegatus, також відомий як переносник фітоплазм. Він здатен переносити збудників золотистого пожовтіння з винограду на рослини боба кінського (Vicia faba) та хризантеми (Chrysanthemum carinatum), а потім знову на виноград.
Нерідко поширюють захворювання і самі люди, якщо використовують посадковий чи щеплений матеріал, інфікований збудником золотистого пожовтіння.
На цей час епідемічна форма Flavescence dorée набула значних масштабів у Словенії, в південно-західних регіонах Франції, Італії, на півночі Іспанії та на Корсиці, а завдяки глобальному потеплінню все частіше трапляється і в помірніших кліматичних зонах.
Втім, далеко не всі сорти винограду реагують на цю хворобу однаково. Серед найбільш уразливих – «Гренаш» («Гарнача»), «Шойребе», «Ніеллюччо» («Niellucio»), «Мальвазія», «Рислінг», «Санджовезе», «Шардоне», «Алікант Буше», «Бако блан», «Арамон нуар», «Коломбар», «Швестер» тощо.
На деяких сортах симптоми золотистого пожовтіння винограду можуть з’являтися, а потім знову зникати.
Специфічні методи лікування рослин, уражених золотистим пожовтінням, поки що не створені. Поширення збудника обмежують шляхом знищення його переносників – цикадок.
Опис та особливості збудника й переносника
Фітоплазми є проміжними мікроорганізмами між бактеріями та вірусами і мають спільні риси з обома цими групами. Відкриття їх відбулося порівняно недавно – у 1967 році.
Усі фітоплазми – це патогени, що спричинюють понад 300 різноманітних захворювань рослин. Викликані ними хвороби визначаються однією загальною назвою – фітоплазмози. Зазвичай їх збудники оселяються на поверхні клітин флоеми та отримують з них поживні речовини. Шкідлива дія фітоплазм на рослини пояснюється як конкуренцією між ними за амінокислоти та вуглеводи, так і негативним впливом речовин, що виділяються патогеном – токсинів, ферментів, аміаку, перекису водню тощо.
Збудником золотистого пожовтіння винограду є фітоплазма Candidatus Phytoplasma vitis. Самостійно переміщатися з однієї рослини на іншу (шляхом механічного перенесення, з соком чи з насінням) вона не здатна. Однак поширення можливе в разі використання для розмноження винограду інфікованих живців. Та найчастіше мікроорганізм розселяється завдяки переносникам – цикадкам.
В Європі цикадка Scaphoideus titanus за сезон забезпечує лише одне покоління потомства. З кінця липня самки відкладають свої яйця на виноградній лозі, в корі дворічної деревини.
Зимує американська виноградна цикадка на стадії яйця. Відродження і розвиток личинок починаються з середини травня та до середини липня. Їхній життєвий цикл складається з 5 стадій.
Дорослі цикадки з’являються наприкінці липня і живляться на виноградній лозі до початку вересня. Імаго ведуть рухливий спосіб існування і здатні переносити інфекцію на чималу відстань. Вважається, що самці більш ефективні в цьому, ніж самки.
Період зараження винограду триває близько тижня, а іноді не перевищує 4 днів, після чого наступає довший латентний період. Загалом життєвий цикл Scaphoideus titanus триває від 38 до 42 днів.
Ознаки захворювання
Золотисте пожовтіння винограду може вражати як окремі пагони, так і повністю всю лозу. Найчастіше ознаки захворювання виявляються на початку літа. Інфіковане листя змінює своє забарвлення, а його краї скручуються вниз.
На білоплідних сортах винограду поверхня листків поступово набуває золотистого відтінку з металевим полиском. Згодом на листі, вздовж центральної жилки, з’являються світло-жовті плями розміром до кількох міліметрів. Ці жовті осередки поступово збільшуються і зрештою утворюють суцільні жовті смужки, а через деякий час вкривають усю листкову поверхню.
На червоноплідних сортах золотисте пожовтіння винограду проявляється схожим чином, але хлоротичні плямки мають не жовтий, а червоний колір. Центральна частина забарвленої зони поступово всихає і викришується. Такі некротичні ділянки легко руйнуються і розвіюються вітром, проте сам листок витримує перші осінні морози й опадає значно пізніше за здорові.
Щодо виноградних пагонів, то в разі ранньої форми зараження їхнє здрев’яніння (лігніфікація) відбувається з деякою затримкою, внаслідок чого стебла лишаються тонкими, тендітними і нерідко втрачають тургор. Згодом у них спостерігається некроз апікальних (верхівкових) та латеральних (пазушних) бруньок.
У разі холодної зими уражені хворобою пагони, що не встигли до настання холодів зміцніти та здерев’яніти, зазвичай чорніють і гинуть, а ті, що вижили, з настанням весни розвиваються дуже слабо. За умови значного ступеню інфікування на поверхні уражених пагонів наприкінці літа спершу з’являються численні крихітні зелені пустули, а згодом – глибокі поздовжні тріщини.
Якщо ж в рослини спостерігається рання форма зараження, суцвіття на винограді найчастіше всихає та обсипається. Інфіковані плоди, що встигли зав’язатися, поступово розм’якшуються, а плодоніжки внаслідок усихання набувають коричневого забарвлення і зморщуються. Смак у таких ягід – гірко-кислий, для споживання вони непридатні.
Щоб своєчасно виявити інфікування винограду Flavescence dorée, садівникам слід час від часу здійснювати візуальний контроль рослин. Моніторинг виноградної лози потрібно проводити протягом усього літнього сезону (навесні, влітку та восени).
Ліків від цього захворювання не існує, тому основними методами профілактики є видалення саджанців із симптомами захворювання та знищення патогена.
Карантинні заходи
Карантинні заходи передбачають насамперед заборону на ввезення до України посадкового матеріалу з регіонів поширення Flavescence dorée. Також проводять систематичне обстеження рослин у садових розплідниках. У разі виявлення золотистого пожовтіння, виноградну лозу потрібно негайно знищити.
Під час закладання виноградника слід використовувати для посадки виключно здорові саджанці стійких до цього захворювання сортів.
Аби вберегтися від переносників золотистого пожовтіння, виноградні лози обробляють інсектицидами (дієвими для личинкової стадії цикадок) через 30–45 діб після відродження перших личинок.
Напровесні, до початку сокоруху, вдаються до ще одного з достатньо ефективних заходів – ошпарюють сплячі виноградні бруньки окропом.
Поділитись в соцмережах:
