Амрокс – м’ясо-яєчна порода курей

Першість в авторстві цієї породи належить птахівникам Сполучених Штатів, які ще в середині ХІХ століття (офіційно у 1848 р.) завершили роботу над створенням нового поголів’я домашніх курей. На той час кури амрокс були відомі під назвою Barred Rock або Plymouth Rock (плімутрок). До кінця ХІХ століття ці птахи розводились без будь-яких генетичних змін як продуктивна, швидкоросла, з чудовими м’ясними якостями порода. 

Згодом, після закінчення Другої світової війни, кури амрокс потрапили до Німеччини, де зазнали деяких змін та були вдосконалені завдяки кропіткій роботі німецьких птахівників-селекціонерів. Зокрема, значно підвищилась яєчна продуктивність амроксів, яка, до того ж, здатна зберігатись на високому рівні кілька років поспіль. 

Амрокси – це важка порода курей з хорошою яєчною продуктивністю (близько 200 яєць на рік) і тушкою від 2,5 до 4 кг з чудовою якістю м’яса. Птахи швидкозрослі, пташенята швидко досягають статевої зрілості. Порода амрокс є міцною та витривалою і не вимагає особливих умов утримання. Проте з віком ці птахи схильні до надмірного нарощування маси, що слід враховувати під час їхнього годування. Надлишкове годування спричинює в амроксів зниження яєчної продуктивності.

Нині цю породу витіснили більш конкурентні сучасні гібриди та кроси, тому вирощуванням амроксів продовжують займатися переважно аматори та ентузіасти, які утримують і розводять птахів на присадибних ділянках і в невеликих фермерських господарствах.

Квочки амрокс практично повністю втратили інстинкт насиджування курчат, тому розведення цієї породи природним шляхом є доволі складним чи навіть неможливим. У представників породи доволі спокійний характер, їх можна легко приручити. Кури амрокси не люблять літати.

Опис курей амрокс

Кури породи амрокс є цікавим варіантом для утримання у присадибних господарствах, оскільки мають високу м’ясо-яєчну продуктивність, чудову декоративну зовнішність, завдяки якій справедливо можуть вважатися окрасою будь-якого пташиного двору.

На кожній пір’їні в амроксів є біло-сріблясті та чорні смужки (у півників вони світлішого тону). Таке забарвлення оперення птахів надає їм привабливого і незвичного «зозулястого» вигляду.

Тулуб у птахів чималий, високо посаджений, пропорційний і гармонійно складений. Груди широкі, округлі, з добре розвиненою мускулатурою. Спина міцна, широка. Гребінь з глибокими зубчиками розміщений на голові прямо. Голова – середнього розміру. Очі великі, коричневі.

У півня на шиї добре помітний розкішний пір’яний комір. Крила в амроксів середні завдовжки, щільно прилягають до тулуба. Ноги міцні, широко поставлені.

Порівняно з півниками, у курочок груди більш наповнені, шия – стрункіша, а хвіст – коротший.

Різностатеві добові курчата вже мають між собою відмінності. Півників легко відрізнити за темним забарвленням пуху зі світлими цятками на черевці. А в курочок пух чорний (темніший, ніж у півників), і на головці є добре помітна світла пляма.

Характеристики курей амрокс

Найвищу яєчну продуктивність амрокси демонструють на першому році життя та впродовж кількох наступних, після чого показники їхньої несучості починають поступово знижуватися. Тому потрібно вчасно робити заміну старшого поголів’я на молодняк.

Важливо облаштувати амроксам ділянку з можливістю вільного вигулу на свіжому повітрі, де кури зможуть самостійно забезпечувати себе зеленим кормом. Завдяки густому та теплому пуху птахи добре сприймають різкі перепади температури та значні морози, тому випускати пташине стадо на вигульний майданчик можна навіть за температури –10°С.

Утримання та догляд за амроксами

Представники породи амрокс не потребують якихось особливих умов утримання та догляду, оскільки мають стійкий імунітет до багатьох захворювань і високу життєздатність, вони невибагливі і досить швидко звикають до нових умов життя. Кури амрокс дуже миролюбні, легко уживаються з іншими породами, що дозволяє утримувати їх разом з різними видами свійських птахів.

Амрокси – кури достатьньо витривалі, вони здатні гідно переживати несприятливі погодні та кліматичні умови, тому вимоги до пташника найпростіші: він має бути достатньо просторим, теплим, чистим, сухим і без протягів.

Пташник слід час від часу провітрювати, оскільки пари аміаку в значній консистенції можуть виявитися згубними для птахів.

Час від часу потрібно ставити курям у курнику ванночку (невисоку посудину), наповнену сумішшю з піску та сухого деревного попелу. Це допоможе птахам позбавлятися паразитів на шкірі та у пір’ї.

Влітку кури повинні мати можливість сховатися у затінку, щоб перечекати там години найбільшої спеки. З цієї ж причини необхідно постійно контролювати наявність у напувалках чистої та свіжої води.

Раціон живлення амроксів

Оскільки амрокси доволі невибагливі до складу кормів, процес їх годування не завдасть птахівникам особливих проблем. Проте власники цих курей мають зважати, що здоров’я птахів та їхня м’ясна і яєчна продуктивність безпосередньо залежить від моделі, калорійності та режиму живлення, тому меню має бути різноманітним і збалансованим за кількістю білків, вуглеводів, вітамінів та мінералів.

Оптимальний варіант годування амроксів забезпечить курям заводський комбінований сухий корм, оскільки він у потрібних кількостях містить усі необхідні птахам інгредієнти. Якщо ж немає можливості годувати курей комбікормами, слід давати їм більше екструдованого зерна (пшеницю, овес, ячмінь, просо, кукурудзу) і якомога частіше свіжу зелень (листя кропиви, конюшину, люцерну). Зелений корм є важливою складовою живлення, оскільки забезпечує організм птахів вітамінами та рослинним білком. У зимовий час нестачу вітамінів можна компенсувати додаванням до раціону хвойного або трав’яного борошна.

Важливою складовою живлення домашніх птахів є також городні культури: дрібно нарізані овочі та коренеплоди (картопля, морква, буряк, гарбуз тощо). Також слід обов’язково забезпечити курям мінеральні компоненти живлення. Для цього їм додають у корм крейду або черпашки.

Детальніше про раціон живлення домашніх курей можна дізнатися тут.