Бактеріальний опік є небезпечним інфекційним карантинним захворюванням плодових культур з колишньої підродини Яблуневі (Maloideae), родини Трояндові (Rosaceae). Найбільшої шкоди ця хвороба завдає яблуневим і грушевим садам та розплідникам, але вражає також айву, глід, мушмулу, глодівець (піраканту), малину, іргу (кизильник) тощо. До рослин-господарів збудника бактеріального опіку належить близько 174 видів культур із 40 родів родини трояндових.
Захворювання призводить не лише до значної втрати врожаю, а й може спричинити масштабну загибель плодових дерев, внаслідок чого знаходиться у переліку Головної державної інспекції з карантинних рослин «Карантинні організми, обмежено поширені в Україні».
Збудником бактеріального опіку є паличкоподібна анаеробна ентеробактерія Erwinia amylovora. Вона має рівномірно розташовані по всій поверхні клітини джгутики. Оптимальна температура для її розвитку становить +21…28°C, тоді як мінімальна знаходиться в межах від +3 до +12°C, а максимальна – від +32 до +42°C.
Бактерія Erwinia amylovora має здатність до трансформації та мутації, завдяки чому набуває різних форм, а це ускладнює можливі заходи протидії патогену. Якихось 30 років тому розвиток і поширення бактеріального опіку можна було легко попередити за допомогою звичайних препаратів, що містили сполуки міді, проте сьогодні такі засоби вже втратили свою ефективність.
Додає складнощів садівникам і те, що Erwinia amylovora проникає у внутрішні тканини плодових рослин, де може безперешкодно розвиватись. Особливо сприйнятливими до її впливу є культури, щеплені на карликових підщепах. Вони користуються підвищеним попитом у дачників та власників присадибних ділянок, оскільки займають невелику площу, і їх можна висаджувати щільніше, ніж повнорозмірні дерева.
Історія поширення хвороби
Бактеріальний опік вперше виявили в Америці близько 200 років тому. 1957 року хвороба досягла Європи, і невдовзі поширилася з південних регіонів Англії по всій континентальній території. У 1991 році бактеріальний опік завдав величезних значної шкоди садам у штаті Мічиган (США). Економічні збитки були оцінені більш ніж у 3 мільйони доларів. У Німеччині через масове зараження садів у 1971 році викорчували близько 18000 цінних плодових дерев.
В Австрії хворобу вперше помітили у 1993 році, а до 2006 року інфіковані бактеріальним опіком рослини зафіксовані в садових господарствах всієї Австрії, Німеччини, Швейцарії та північної Італії. У Голландії садівникам довелося знищити 8 гектарів грушевих садів, уражених цим фітопатогеном. Поширення хвороби відбувалося переважно внаслідок перевезення заражених рослин.
Сьогодні бактеріальний опік систематично спостерігається в Європі, Новій Зеландії, Кіпрі, Мексиці, Канаді, Гаїті, на Карибських островах і навіть в Зімбабве.
Шкодочинність бактеріального опіку
Бактеріальний опік вражає всі частини рослини, а саме бруньки, квіти, листя та пагони. Іноді хвороба охоплює штамб, скелетні гілки та кореневу шийку.
Небезпечний період інфікування бактеріальним опіком – весна та літо, особливо період цвітіння, коли зберігається тепла й волога погода. Головними осередками ураження стають квіти. Завдяки комахам-запилювачам поширення патогену відбувається доволі активно. Допомагають їм у цьому також птахи, вітер та опади.
Від квіткових бутонів хвороба переходить на стебла й листя, доки не пошириться по всій рослині, від верхньої частини крони до основи. Бактерії знаходять хороші умови для розмноження, що дозволяє їм здолати природний захист та проникнути всередину рослини. Збудник поширюється по дереву від точки зараження через судинну систему рослини, доки не досягне зрештою коренів чи кореневої шийки. Після ураження кореневої системи дерево зазвичай гине.
Молоді дерева гинуть впродовж двох-трьох тижнів. У старих рослин хвороба розвивається протягом одного чи кількох років і зрештою також призводить до їх загибелі. За оптимальних умов бактеріальний опік може знищити за один вегетаційний період цілий сад. Для точної діагностики захворювання вдаються до лабораторного дослідження.
Ступінь інфікування рослини залежить від різних чинників і їхнього спільного впливу: кліматичних та місцеві умов, виду й сорту рослини, її життєздатності, щільності ураження бактеріями та наявності збудників бактеріального опіку у довкіллі, а також від дотримання і виконання агротехнічних правил.
Підвищує ступінь сприйнятливості дерев до ураження патогеном надмірна обрізка і занадто рясне внесення добрив (особливо азоту). Якщо рослина має механічні, кліматичні чи біологічні пошкодження, то бактеріальний опік з’являється насамперед у цих місцях.
Джерела інфікування бактеріальним опіком
Осередок зараження бактерією Erwinia amylovora має вигляд відкритої виразки, на поверхні якої знаходиться слиз – каламутні молочно-білі крапельки. Вони поступово підсихають і набувають спершу брудно-сірого, а потім і бурштиново-коричневого забарвлення.
Такі виділення називають ексудатом. Він і є джерелом інфікування інших дерев. Одна крапля ексудату містить близько 1000000 бактерій. В умовах підвищеної вологості збудники інфекції легко розносяться вітром і дощем на значні відстані та осідають на рослинах. Бактеріальний опік можуть поширювати і комахи, причому як шкідники, наприклад, та ж попелиця, так і корисні запилювачі, зокрема бджоли і джмелі.
Джерелом зараження нерідко є інфіковані бактеріями саджанці, особливо якщо вони були щеплені на клонові (вегетативні) підщепи, садовий інструмент, тара і плоди.
Інкубаційний період в бактеріального опіку для нестійких до захворювання сортів зазвичай не перевищує 3–4 дні. У витриваліших рослин він складає від 6 до 10 днів.
Якщо прогавити появу на деревах перших молочно-білих крапель, то вже за пару років (а то й раніше) можна втратити весь сад. В Україні відомі випадки, коли чималі насадження з молодих дерев заввишки до 2м вражалися бактеріальним опіком протягом трьох тижнів. Цьому значною мірою сприяє температура. Якщо повітря прогрівається до +20°С, бактерії Erwinia amylovora здатні ділитися кожні 20 хвилин, і за таких обставин їх чисельність зростає в геометричній прогресії.
Найсприятливішою для розвитку бактеріального опіку є температура довкілля близько +30°С за відносної вологості повітря вище 70%. Влітку, з подальшим підвищенням температури, розвиток хвороби зазвичай зупиняється, а в разі досягнення позначки +44°С і вище бактерії зазвичай гинуть.
Зимують Erwinia amylovora у сформованих на деревах некротичних виразках. А з настанням весни вони активізуються і починають активно розмножуватись.
Ознаки інфікування бактеріальним опіком
На зрізах кори інфікованих плодових дерев можна помітити характерні червонувато-бордові розводи, що нагадують мармуровий візерунок.
В осередках зараження утворюються здуття – виразки. Межа між здоровою та інфікованою деревиною добре помітна. У разі значного розвитку хвороби уражені ділянки набувають вигляду клиноподібних осередків, вкритих тріщинами неправильної форми.
На заражених деревах відбувається стрімке в’янення квіткових бутонів, квіток та зав’язей. Загиблі суцвіття всихають і чорніють, ніби опалені вогнем, але не опадають, а залишаються на дереві. Іноді на них проступає ексудат.
Інфіковані бруньки втрачають здатність до проростання, чорніють та усихають. Хворе листя теж зазнає змін: його поверхня починає поступово темніти від вершечка, після чого чорніє ніжка й центральна жилка, а на краях з’явлються некротичні плями. Відмерле листя скручується, але не опадає, а продовжує висіти на гілці.
Бактеріальний опік уражає і плоди. Не встигнувши визріти, вони набувають темно-коричневого кольору і всихають прямо на дереві. Іноді на їхній поверхні можна помітити краплі ексудату.
Заходи щодо захисту дерев від бактеріального опіку
Для успішного захисту плодового саду від фітопатогену необхідне суворе дотримання карантинних заходів, а також своєчасне виявлення та ліквідація осередків зараження.
З агротехнічних способів профілактики захворювання садівникам необхідно виконувати наведені нижче правила:
- під час закладання саду використовувати виключно здорові, неушкоджені хворобами та шкідниками саджанці;
- під час посадки дерев дотримуватися рекомендованої для саджанців певної дистанції;
- регулярно проводити санітарну та омолоджувальну обрізку дерев, аби уникнути надмірного загущення крони;
- у разі появи перших ознак інфікування терміново видалити всі уражені гілки, ретельно прибрати та спалити рослинні залишки, після чого продезінфікувати ґрунт у навколостовбуровій зоні;
- під час вегетації забезпечити рослинам фаховий догляд, а саме регулярне поливання, своєчасне підживлення та розпушування ґрунту.
Раніше з хімічних засобів захисту садівники цілком успішно використовували антибіотики та препарати, що мають у своєму складі мідь (мідний купорос, бордоську рідину, а також фунгіциди «Купроксат», «Купролюкс» тощо).
Проте збудник бактеріального опіку адаптувався до впливу мідних сполук та набув стійкості до антибіотиків. Тому такі заходи не дозволяють позбутися, а лише сприяють уповільненню або тимчасовій зупинці розвитку хвороби у вже інфікованих рослин. До того ж використання стрептоміцину викликало неоднозначну реакцію у бджолярів (цей антибіотик було виявлено навіть у меді), серед природоохоронних організацій, комерційних виробників плодових культур та споживачів органічної продукції (використання антибіотиків заборонене в органічному землеробстві).
Певною мірою допомагають запобігти зараженню нових дерев біологічні засоби захисту, що містять корисні бактерії чи дріжджові гриби. Проте на цей час єдиним ефективним лікуванням вже заражених рослин є обрізання інфікованих гілок та їх знешкодження через утилізацію. Решту рослинного організму можна врятувати, якщо видалити уражену тканину до поширення хвороби на його кореневу систему.
Бактерію Erwinia amylovora зазвичай необхідно знищувати ззовні, до того як вона проникне в тканини рослини. Щойно це відбувається, зовнішні методи контролю стають неефективними. Зовнішнє застосування міді та антибіотиків до рослини є найефективнішим методом профілактики. На сьогодні відомо, що збудник бактеріальногоопіку виробив стійкість до антибіотика стрептоміцину.
У пошуках альтернатив стрептоміцину були створені дріжджові препарати, останнім з яких став вид грибів Candida Sake. Його визнано практично еквівалентним замінником. Проте робота в цьому напрямку ще триває.
Станом на 2023 найбільш перспективним мікроорганізмом для біологічного контролю бактеріального опіку вважається бактерія Erwinia tasmaniensis. Вона належить до того ж роду, що й Erwinia amylovora.
Перевіреного й гарантованого лікування від бактеріального опіку допоки не існує; запобігання захворюванню рослин на бактеріальний опік – це профілактика. Дерева слід регулярно оглядати, аби не прогавити появу перших ознак зараження.
Для лікування локальних осередків зараження на корі дерев під час зимової обрізки садівники вдаються до використання офлоксацину. Уражену тканину перед початком роботи потрібно ретельно зачистити гострим ножем, а після обробки рани розчином накласти зверху марлеву пов’язку. Для приготування робочого розчину потрібно розчинити 1 таб. антибіотика в 1 л води, після чого обробити ним зачищену ділянку.
Важливо одразу ж після роботи дезінфікувати усі садові інструменти, що мали контакт з хвороботворними мікроорганізмами. Їх слід обробити спиртовим розчином (3 частини денатурованого спирту на 1 частину води). Також можна використовувати розведений побутовий відбілювач (1 частина відбілювача на 9 частин води). Після цього інструменти висушують і змащують олією, щоб запобігти корозії.
Замість офлоксацину можна також використати гентаміцин. У цьому разі розчиняють 1 ампулу в 1 л води.
Для захисту плодових дерев під час вегетації зазвичай застосовують або ампіцилін (1 ампула на 10 л води), або розчин тетрацикліну та стрептоміцину (3 таблетки тетрацикліну розчинити в 5 л води, а потім додати 1 ампулу стрептоміцину).
Отриманими засобами можна обробляти сад у всіх фазах розвитку, та найбільш ефективними вони є під час цвітіння, оскільки затримують розвиток бактерій у нектарі. Проте квіткові бутони розпускаються на деревах неодночасно, тому чим більше буде зроблено обробок, тим більше шансів, що розчин потрапить у кожну квітку.
Системний фунгіцид захисної дії «Альєтт» швидко проникає в середину рослини і переміщується з висхідним та низхідним рухом речовин. Діюча речовина – фосетил алюмінію. Має подвійну дію: безпосередньо як фунгіцид та як стимулятор природного імунітету від патогенів (посилює захисні властивості рослин від проникнення інфекції всередину).
Досить дієвим у захисті плодових культур від бактеріального опіку є використання препарату нового покоління для органічного та природного землеробства «Фітохелп», що містить концентрат бактерій роду Bacillus, який є дуже корисним для рослин, але згубним для грибків і патогенних бактерій. «Фітохелп» у комплексному використанні з біофунгіцидом «Мікохелп» не лише пригнічує розмноження патогенних мікроорганізмів, а й сприяє зміцненню імунітету рослин.
Для захисту дерев від бактеріального опіку створені сучасні біопрепарати, які на відміну від хімічних засобів не становлять небезпеки для довкілля та людей, оскільки згубно діють на Erwinia amylovora за допомогою бактерій. Серед них дієвим визнано «Фітоспорин М». Під час обробки грушевих дерев він забезпечує зниження рівня зараження бактеріальним опіком на 80%.
Також серед біофунгіцидних препаратів добре себе зарекомендували «Цидокс Про» та «ЛС-1», призначені для протидії шкодочинним мікроорганізмам та надійного захисту плодових від ураження бактеріальним опіком.
Поділитись в соцмережах:
