Богомол

Богомоли (лат. Mantodea) – ряд комах типу Членистоногі, до складу якого входить родина Богомолові (лат. Mantidae), що нині налічує 1261 вид. Найбільш відомими представниками родини є богомол звичайний, африканський богомол, богомол гігантський та ін. 

Богомоли зустрічаються практично на всіх континентах, за винятком Антарктиди. Більшість видів належать до тропічної та субтропічної фауни. Вони оселяються в лісах, трав’янистих районах, у саванах. Деякі види можна також зустріти на сільськогосподарських територіях, зокрема в садах і на полях, або на рудеральних ділянках. 

Природним середовищем існування богомолів зазвичай є рослини – дерева, кущі, чагарники або трави. Внаслідок здійсненого людиною цілеспрямованого заселення богомолами інших територій та континентів, деякі види цих комах тепер населяють райони, де раніше їх не було. 

Ареал їх поширення рідко виходить за межі 45-го градуса південної та північної широти. Виняток становлять європейські богомоли, окремі екземпляри яких можна побачити й північніше 50-ї паралелі в Європі, або ендемічний для Нової Зеландії вид богомола Orthodera novaezealandicae, що віддавна населяє Південний острів країни (включно з територією за 53-м градусом південної широти).

Богомол звичайний або європейський (лат. Mantis religiosa) зустрічається в більшості європейських країн (від Португалії до України та центу європейської частини РФ), у країнах Азії (аж до Японії), Середземномор’я, на островах Егейського моря, Кіпрі, в Африці, на Аравійському півострові та на Близькому Сході. Для проживання обирає лише сприятливі за температурними показниками зони. Оптимальною для комахи є температура довкілля в межах +23…30°С.

З метою використання цих комах для біологічної боротьби зі шкідниками, звичайний богомол був завезений до Північної Америки разом з іншими богомолами, зокрема китайським богомолом (лат. Tenodera sinensis). Як і інші види, він був успішно інтродукований, і сьогодні офіційно вважається комахою американського штату Коннектикут. 

Штучне ввезення європейського богомола викликає нині суперечки в Північній Америці, оскільки його корисність у боротьбі зі шкідниками ставиться під сумнів. Усі завезені види, в тому числі європейські богомоли, – це порівняно міцні та значних розмірів комахи, які здатні витіснити значно слабкіших від них представників місцевих видів богомолів. Наприклад, вже викликає занепокоєння скорочення популяції аборигенного виду Stagmomantis carolina.

Назва комахи «Mantis religiosa» пов’язана з її особливістю в очікуванні чергової жертви схиляти голову та складати перед собою певним чином підняту догори передню пару ніг, що дуже нагадує положення рук людини під час моління. У 1758 році всесвітньовідомий шведський натураліст Карл Лінней, який довгий час спостерігав і вивчав поведінку богомола, зробив опис цього виду як Mantis Religiosa та опублікував його в десятому виданні своєї праці Systema Naturae, що в подальшому стала основою зоологічної систематики.

Богомол звичайний розмножується тільки один раз у житті, і всі дорослі особини вмирають до настання зими, в той час як потомство переживає зиму в личинковій стадії. У дикій природі самка з’їдає самця (до 30% випадків) після або під час спарювання. Такий статевий канібалізм властивий не всі видам богомола. Самці деяких інших видів виконують перед своєю обраницею так званий шлюбний танок, щоб самка не сприймала їх як здобич. Але представникам виду богомола звичайного подібна поведінка не притаманна. 

Вчені-ентомологи пояснюють особливість поводження самки зі своїм партнером необхідністю відновлення запасів білка, потрібних їй для продукування майбутнього потомства. З еволюційної точки зору поїдання самця самкою також обґрунтоване – до такого висновку прийшли у 2016 році науковці Британського Королівського товариства. Оскільки кладка становить від 30 до 50% ваги самки, то чим більшою буде вага комахи, тим більше яєць вона зможе відкласти. Тобто, близько 30% самців, які стали жертвами сексуального канібалізму, посприяли зростанню чисельності власного потомства.

Дивовижною є здатність богомола до маскування в навколишньому середовищі. Завдяки своєму забарвленню й формі тіла комаха ніби зливається з довкіллям. Також вона може довгий час лишатись у стані спокою, майже нерухомою, чатуючи на здобич або ховаючись від ворогів. Усі ці хитрощі допомагають богомолу не лише уникати небезпеки, але й вдало полювати. Власне, все життя богомола складається з очікування на чергову жертву, її захоплення й поїдання.

Опис цього хижака зустрічається в багатьох міфологіях. Древньогрецькі та древньоримські перекази свідчать, що богомола наділяли властивістю передбачати неврожай чи інші лиха, несприятливі події тощо. У стародавньому Китаї його здавна вважали символом жадібності та впертості. Також існує й цілком протилежне ставлення до богомола, як до божественної істоти, що допомагає людям і навертає на праведний шлях.

Богомоли ведуть поодинокий спосіб життя. Зазвичай вони оселяються в певній місцевості надовго, і рідко залишають звичне середовище існування. Спонукати богомола до переселення може хіба що повна відсутність кормової бази.

Розмір комах

Дорослий богомол зазвичай досягає завдовжки від 50 до 75 мм, хоча існує також різновид комах (лат. Ischnomantis gigas), серед яких декотрі представники досягають завдовжки 17 см (!). Трохи менший за розміром (до 16 см) гігантський гілковий богомол, відомий ще як гетерохета східна (лат. Heterochaeta orientalis).

Порівняно з самками самці мають менші розміри та програють їм у силі. Проте вони більш активні й рухливіші за своїх подруг. Самки зовсім не використовують крила і в небезпечній ситуації вдаються до втечі, тоді як самці рятуються перелітанням на невеликі відстані (близько 10 м, як їхні найближчі родичі коники справжні). Також у самців чіткіше виражені три додаткових ока, що знаходяться посередині між складними фасетковими, і вони мають трохи довші вусики-антени, ніж самки.

Льотні характеристики

І самці, і самки мають видовжене тіло з двома парами крил, які можуть бути забарвлені у найрізноманітніші відтінки та вкриті візерунками. Характерною ознакою всіх богомолів є дуже рухлива трикутна голова з великими складними очима. Перша пара ніг комахи дуже добре пристосована для ефективного захоплення й утримування будь-якої здобичі, незалежно від стрімкості її польоту чи швидкості руху.

Дорослі самки надто важкі й незграбні для польотів, але для самців долання невеликих відстаней за допомогою крил не є проблемним.

Відомий також різновид земляного богомола (лат. Geomantis larvoides), в якого немає крил. Тобто, він зовсім не здатний літати.  

Забарвлення комах

Богомоли мають чудову здатність до маскування, тому залежно від місця їхнього існування колірне забарвлення комах може змінюватись і набувати жовтих, рожевих, зелених чи коричнево-сірих відтінків.

Органи зору

Очі у богомола опуклі, складної фасеткової будови. Розташовані вони по обидва боки голови, під кутом 180° один до одного. Крім того, комаха має ще три (!) простих ока, які знаходяться між фасетковими, біля основи вусиків-антен.

Богомол – єдина комаха, здатна повертати голову на 360°. Завдяки такій особливості хижак має круговий огляд, що дозволяє йому як легко виявляти здобич, так і своєчасно помічати ворогів, зокрема й позаду нього.

Ще в богомола є вухо. І хоча воно одне, це не заважає комасі мати чудовий слух.

Будова тіла

Оскільки богомол за своєю природою є хижаком, у нього надзвичайно добре розвинені передні кінцівки, що складаються з вертлюга, стегна, гомілки та лапки. Вертлюг – це один з члеників ніг комахи (зазвичай найменший), який знаходиться між тазиком і стегном.

На стегні богомола розташовані три ряди добре помітних гострих шипів, а на гомілці знаходиться гострий голкоподібний гачок. Така «зброя» допомагає комасі міцно утримувати свою здобич.

Об’єкти полювання

Богомол нападає на дрібних комах (мух, комарів, метеликів, жуків, бджіл), але також здатний вполювати здобич, значно більшу від нього за розміром. Тому більші представники виду можуть атакувати дрібних гризунів, жабенят, ящірок і навіть птахів.

Атака богомола відбувається зазвичай із засідки. Миттєво схопивши жертву, хижак вже не випускає її зі своїх чіпких передніх кінцівок, аж поки повністю не завершить процес поглинання здобичі.

Усі види богомолів мають винятковий апетит, а їх потужні щелепи здатні пережувати навіть комах і тварин значного розміру.

У разі небезпеки богомол поводиться дуже агресивно, намагаючись відлякати ворога. Для цого він підіймається вертикально, випинаючи передньогруди, а потім починає загрозливо рухати щелепами й шипіти. Його крила розкриваються, а черевце роздувається, завдяки чому богомол виглядає набагато більшим, ніж є насправді.

Найяскравіші представники родини богомолів

1. Богомол звичайний або європейський (лат. Mantis religiosa) має зелене або коричневе забарвлення й досягає завдовжки 7 см ( самці дещо менші за розміром, іх жовжина не перевищує 6 см).

Від інших видів богомол звичайний відрізняється чорною округлою плямою на внутрішній поверхні тазиків передніх кінцівок.

\

Процес парування в богомола звичайного починається наприкінці літа – початку осені. Після останнього линяння, коли комахи досягають статевої зрілості, самці активно шукають самок. Щоб уникнути негайної смерті від щелеп майбутньої партнерші, самець змушений дуже обережно й поволі підкрадатись до неї ззаду та якнайдовше лишатись непоміченим. Деколи таке наближення може тривати кілька годин. Богомоли чудово помічають рухомі об’єкти, але практично не бачать нерухомі. 

Після запліднення (або під час нього) самка вбиває самця. Деколи самець встигає впасти на землю, відійти приблизно на півметра й завмерти на кілька хвилин. Така тактика допомагає йому врятувати своє життя.

У вересні – жовтні запліднена самка знаходить затишне місце, де відкладає близько 100 ембріонів за один раз. Інтервали відкладання яєць після спаровування залежать від забезпеченості кормом і загальної фізичної підготовки самки. В середньому самці потрібно 11 днів, щоб сформувати та відкласти яйцеклітину, що містить від 100 до 200 яєць.

Яйця богомола знаходяться в пінистій клейкій оболонці – оотеці, яка виробляється певними залозами самки та виконує роль своєрідної захисної капсули. Завдяки оотеці яйця взимку здатні витримувати зниження температури до –20°C.

Яйця успішно зимують, а личинки не вилуплюються до наступної весни. Значно впливають на їх вилуплення такі умови навколишнього середовища як температура і вологість. Для відкладання яєць самки обирають твердий субстрат у теплих і сонячних місцях. 

Навесні, зазвичай у травні, з ембріонів виходять личинки комахи, які одразу ж починають вести хижацький спосіб життя. Вилуплення завжди відбувається вранці. Більшість яєць з однієї оотеки вилуплюються одночасно.

Подібно до імаго, личинки богомола полюють із засідки, ховаючись у траві або маскуючись на молодих пагонах, набувши забарвлення навколишнього середовища.

Вони нападають на коників, метеликів, мух та інших дрібних комах, а в разі відсутності або нестачі кормової бази можуть поїдати і своїх родичів.

2. Китайський богомол (лат. Tenodera sinensis) – велика крилата комаха, поширена в Східній Азії, зокрема в Китаї, також була інтродукована в Північній Америці. Це чималий хижак, що досягає завдовжки 15 см, який, на відміну від своїх найближчих родичів, веде активний нічний спосіб життя, полюючи на дрібних комах.

Тривалість життєвого циклу китайського богомола складає від 5 до 6 місяців.

Молоді особини народжуються безкрилими. Крила з’являються в них вже на останніх стадіях линяння.

3. Квітковий богомол (лат. Creobroter gemmatus) є одним з найменших за розміром представників родини. Батьківщиною комахи є Азія. Довжина цього богомола не перевищує 4 см, і він вважається наймініатюрнішим з роду Creobroter. Опис квіткового богомола зробив у далекому 1877 році вчений-ентомолог Карл Столь, член Шведської королевської академії наук.

Мешкає квітковий богомол у вологих лісах південної Індії, В’єтнаму, Лаосу та інших країн Азії.

Ця комаха має більш видовжене, ніж у його родичів, тіло зеленкуватого або кремового відтінку з вкрапленнями білого кольору. На передніх крилах є пляма, схожа на око. Вона призначена для відлякування хижаків.

Через схожість забарвлення цих богомолів з екзотичними квітами, в Індії їх нерідко утримують як домашніх улюбленців. Комах розміщують у невеликих інсектаріях, де  субстратм є кокосова стружка або торф. У таких умовах богомоли можуть жити в неволі близько дев’яти місяців.

В природних умовах квіткові богомоли живуть на квіткових рослинах, де й підстерігають різних комах.

4. Орхідейний богомол (лат. Hymenopus coronatus) завдяки своєму незвичайному та оригінальному вигляду вважається одним з найпривабливіших представників родини.

Природним середовищем існування комахи є тропічні орхідейні рослини в Таїланді та Малайзії, тому богомол має разючу зовнішню схожість з цими квітами. 

Всупереч своєму злостивому характеру, орхідейний богомол користується підвищеним попитом у любителів екзотичних тварин через свою унікальну форму й забарвлення тіла.

Самка цього виду завдовжки 8 см зазвичай вдвоє перевищує самця за розміром.

Орхідейний богомол має широкі, схожі на пелюстки кінцівки, що дозволяє комасі лишатися непоміченою й нападати на здобич (метеликів, мух, бджіл і бабок), приваблену запахом орхідей. Водночас цей вид хижаків є войовничим. Він може нападати на істот, які вдвічі перевищують розміри самого богомола, наприклад, ящірок і жаб.

Окрас у Hymenopus coronatus зазвичай світлий, але може набувати різних відтінків в залежності від кольору рослин. Найяскравіше здатність до мімікрії проявляється у молодих особин.

Самка комахи відкладає ембріони (від двох до п’яти штук) у мішечках білого відтінку, і через п’ять – шість місяців з них вилуплюються личинки, забарвлені в насичений яскраво-червоний колір. Таке попереджувально-погрозливе забарвлення відлякує ворогів богомола. Згодом, після кількох линянь, колір комах світлішає.

Орхідейні богомоли мають здатність до стрибання та можуть пересуватися перебіжками.

5. Гетерохета східна або гігантськийгілковий богомол (лат. Heterochaeta orientalis) ммешкає у східній частині Африки.

Зовні дуже нагадує звичайну гілочку чагарника, на якому оселяється, тому його надзвичайно важко відрізнити від рослини. Незвичними є і його великі фасеткові очі, оснащені шипами.

Шия комахи має вигляд гофри і дозволяє богомолу повертати голову в різні сторони. Завдяки такій здатності хижак може заглядати собі за спину, водночас зберігаючи повну нерухомість. Це допомагає йому фіксувати будь-який рух, що відбувається попереду, збоку чи ззаду.

Самки гетерохети вважаються гігантами серед представників родини богомолових – вони можуть сягати завдовжки до 15 см. Самці ж зазвичай рідко виростають до 12 см завдовжки. 

Попри свій непоказний вигляд комаха має досить поступливий характер, і до родичів також ставиться дуже миролюбно й дружньо. Цей різновид богомолів можна утримувати в інсектаріях одразу по кілька особин, головне – забезпечити їх достатньою кормовою базою. Та й своїх самців самка гетерохети з’їдає значно рідше, ніж інші представники родини.

Після запліднення жіноча особина утворює оотеку з ембріонами у вигляді довгої сплетеної нитки, яка може сягати завдовжки 12 см. Одна оотека зазвичай містить від 60 до 70 яєць.

Новонароджені личинки гетерохети (гігантського гілкового богомола) чималі за розміром, деякі з них досягають завдовжки 1,5 см. У середовищі, де температура повітря знаходиться в межах +26°С, вони розвиваються близько п’яти місяців.

Загальний життєвий цикл однієї комахи триває близько 13 місяців.

Цікаві факти

· У 30-х – 40-х роках минулого століття богомолів завозили на південь Канади з метою залучення їх до боротьби зі шкідливими комахами. Зараз богомол європейський є звичним для цієї кліматичної зони країни. У 50-х роках до такого ж експерименту вдалися й у СРСР. Та оскільки в умовах недостатньої кількості шкодочинних комах одна доросла особина богомола здатна з’їдати за день до 16 медоносних бджіл, від цього задуму відмовились. 

· У китайських бойових мистецтвах є техніка боротьби, що має назву «стиль богомола». За переказами, її створив селянин, який упродовж тривалого часу спостерігав за богомолами і вивчав особливості їхнього полювання.

· Хоча богомоли є чудовими мисливцями, вони й самі нерідко стають жертвами нападу. Здебільшого на них полюють птахи, змії та кажани. Проте, найбільших втрат популяції цих комах завдають їхні родичі, тобто інші богомоли.