Дерево є однією з найпоширеніших рослин на нашій планеті.
Завдяки безмежній щедрості природи людина має можливість не лише милуватися неповторною красою рослинного світу, а й отримувати практичну користь від її використання, адже на протязі декількох тисяч років людство створює для свої потреб побутові дерев’яні вироби, будує з дерева житло, майструє човни, меблі, всіляке домашнє начиння, виробляє музичні інструменти, прикраси, конструює технічні прилади тощо.
На сьогоднішній день не існує матеріалу, здатного повністю замінити чудові природні властивості деревини, оскільки її щільність, колір, фактура, малюнок текстури і відтінки в кожному випадку є унікальними.
Природна неповторність текстурного візерунку особливо помітна в особливих наростах на деревах, таких як кап і наплив (або сувель). Ці аномальні утворення розташовуються на поверхні стовбурів, гілок, коренів або прикореневої зони і мають краплеподібну (у капів) або кулясту (у сувелі) форму.
Точні причини, що викликають утворення капів та сувелей достеменно невідомі. Багато вчених схиляється до думки, що такі нарости – це своєрідне захворювання рослини, інші стверджують, що їх появу провокують стресові фактори. Не менш реалістичними у цьому питанні є припущення про те, що нарости на деревах виникають внаслідок дії вірусів, бактерій, грибів-паразитів чи механічних пошкоджень.
Всередині таких наростів утворюється складний, феєричний візерунок деревних волокон, що складається з переплетення кольорових ліній, плям, вкраплень, які плавно перетікають одна в одну і формують, таким чином, візерунок особливої краси. Завдяки багатству фарб і ліній, і кап, і сувель є чудовим природним матеріалом для виробництва різних виробів, прикрас, предметів інтер’єру, оскільки мають неповторну текстуру (в природі неможливо знайти два однакових візерунка), надзвичайну міцність та довговічність.
Спробуймо визначити, чим же відрізняються між собою кап і сувель та що між ними спільного.
Кап
Кап – це гіпертрофована частина стовбура (здерідка кореня або гілки), яка виникла внаслідок скупчення на ньому численних сплячих бруньок. Саме цим кап і відрізняється від сувелі (напливу), оскільки остання не містить бруньок. Існує припущення, що походження назви «кап» пов’язане з латинським словом capitis, тобто «голова».
Росте кап за рахунок камбію. На зовнішній його стороні, вкритій корою, добре помітні темні горбочки та вузлики, які утворюються саме завдяки додатковим і сплячим брунькам. Нерідко ці бруньки стають активними, і тоді на капі можна спостерігати безліч дрібних гілочок та пагонів. Кап дає приріст у діаметрі, який значно переважає діаметральний розмір дерева в його нормальній частині, тому на його зрізі, під корою, добре помітний деформований напрям росту волокон.
Фізіологічний процес виникнення капів ще не дуже добре вивчений. На думку деяких вчених причиною утворення капів на деревах є різка зміна в розвитку рослини, яка може мати як природне, так і антропогенне походження. Внаслідок порушення балансу ростових процесів у певній частині рослини відбувається підвищення концентрації ауксинів (ростових речовин), що й спричиняє надмірне розростання камбію. Ймовірно, що саме сплячі бруньки синтезують ауксини, тому капи утворюються в місцях їх скупчення.
Капи зустрічаються переважно на листяних деревах, таких як дуб, липа, клен, вільха, тополя, горіх. Та найчастіше його можна відшукати на березі.
Варто відмітити, що на одне дерево з капом в середньому припадає від трьох до п’яти тисяч дерев без такого утворення, тому відшукати якісний кап (на відміну від сувелі) досить непросто.
Найчастіше на деревах зустрічається прикореневий кап (капокорінь), який може досягати просто гігантських розмірів.
Внутрішня текстура капокореня зазвичай виражена не надто яскраво і має слабкий за контрастом кольорів візерунок.
Утворений на гілці кап часто має форму неправильної кулі. На відміну від капокореня його внутрішня поверхня на поперечному розрізі рясніє візерунками з вічок сучків і має своєрідну «голкову» структуру у вигляді дрібного орнаменту з рисочок та крапок. Внутрішні волокна деревини, що переплітаються між собою у різних напрямках, створюють чудернацький, мальовничий візерунок, а вкраплення сплячих бруньок роблять фактуру напрочуд багатою, тому кап найчастіше застосовують як елемент декору у виготовленні музичних інструментів, меблів (інкрустація та інтарсія), оздобленні салонів елітних автомобілів, яхт, літаків, а також для різних побутових виробів (люльки, ручки ножів, приклади рушниць, оригінальний посуд, сувеніри тощо).
Технологія обробки капа досить складна через значну щільність волокон та сучкуватість. Проте він чудово шліфується та полірується.
Основне забарвлення внутрішньої текстури капа – різноманітні відтінки чорного або коричневого кольорів, охри. Структура наросту настільки неоднорідна, що навіть дві половинки одного й того ж капа відрізнятимуться за кольоровою гамою й матимуть інакший візерунок.
Деревина капа міцніша, ніж у сувелі, та на 50–70% твердіша за дерево, на якому він утворився.
Кап також використовують для виготовлення дрібних декоративно-ужиткових предметів: шкатулок, портсигарів, шпильок, сережок, браслетів, дрібних авторських прикрас.
Створювати різьблений візерунок на капі недоцільно, оскільки фактура й текстура його деревини достатньо виразні та автентичні для художнього сприйняття.
Наплив або сувель
Причини виникнення сувелі невідомі. Помічено, що на деревах, які ростуть поблизу джерел антропогенного впливу, вони зустрічаються частіше, ніж у віддалених лісових хащах. Деякі біологи схильні вважати, що сувель є неінфекційним галом. У помірному кліматі сувелі зазвичай зустрічаються на сосні та березі.
Швидкість зростання сувелі вдвічі, а то й утричі перевищує темпи росту самого дерева. Наплив має форму, наближену до краплеподібної або кулястої, і розташовується навколо стовбура або гілки. Головна відмінність сувелі від капа полягає в тому, що розвиток цього наросту ніяк не пов’язаний зі сплячими бруньками. Тому зовнішній шар кори у сувелі має гладку поверхню. За цією ознакою утворення на дереві легко відрізнити одне від одного. Наплив виникає внаслідок радіального розростання паренхімної тканини, що всередині виглядає як складне переплетіння вигнутих врізнобіч річних кілець.
Нарости на деревах (особливо на березі) зустрічаються досить часто, хоча остаточно визначити причину їх появи не вдалося. Цілком ймовірно, що першопричинами, які спровокували виникнення таких утворень, могли бути дія грибка або ж механічне пошкодження кори дерева.
Текстура сувелі на зрізі нагадує мармуровий малюнок (такі ж переливи й променеве спрямування). Її тонкі частини просвічуються наскрізь і мають зовнішню схожісь з кістковою тканиною, хоча щільність волокон у сувелі, як вже зазначалося, менша, ніж у капа, тому міцність її деревини нижча.
Нарости сувелі можуть досягати гігантських розмірів (наприклад, у Ватикані знаходиться купіль, вирізана з цілісного шматка дерева). Однак, чим вона менша, тим яскравішим і виразнішим буде текстурний малюнок всередині. Хоча візерунок з елементами орнаменту однаково буде більш м’яким, без обов’язкових для капа візерунків у вигляді «шпильок» та «голочок».
Текстура внутрішньої частини сувелі має ніжний перламутровий відтінок, причому забарвлення кожного з напливів може сильно відрізнятися й містити білий, жовтий (бурштиновий), а також брунатний, рожевий та зелений кольори. Відтінок деревини сувелі залежить від місця зростання дерева й способів її сушіння.
Власне, можна створити наплив самостійно. Для цього достатньо міцно перетягнути стовбур або гілку дерева дротом. На місці перетяжки незабаром з’явиться опуклий наріст, створений річними кільцями рослини.
Сувель має чудову здатність для обробки, вона добре шліфується, полірується, а її перламутровий зріз, що нагадує мармур та виграє різнобарв’ям, має неповторну текстуру й ніби освітлюється зсередини.
Безумовно, визначити красу текстурного малюнку лише за зовнішнім виглядом напливу неможливо, але чим покрученішим та кострубатішим виглядає наріст зовні, тим оригінальнішими й вражаючими будуть його текстура та візерунок всередині.
Найціннішою вважається коренева частина сувелі. Вона цікавить різьбярів по дереву, художників, виробників ножів, скульпторів та висококваліфікованих майстрів-столярів, які вибирають цей матеріал за неповторність малюнку на зрізі, високу міцність, стійкість до ураження гниллю та унікальну здатність до обробки.
Пошук і підготовка наростів
Зрозуміло, що шукати нарости на деревах необхідно в лісі. Трапляється, що багато хто плутає кап і сувель зі схожим на них березовим чорним грибом (лат. Inonotus obliquus), відомим ще як чага. Тому потрібно вміти відрізняти нарости від гриба.
Спилювати сувель або кап найкраще восени (у вересні – жовтні), коли сокорух у деревах припиняється, і рослини поступово переходять у стан спокою.
Спиляти кап чи сувель, особливо якщо вони досить вузлуваті, звичайним садовим інструментом досить складно. Для такої операції потрібна якісна пилка. А ще краще виконувати цю роботу за допомогою бензопили. Та необхідно пам’ятати, що через особливу твердість та міцність наростів ланцюги інструменту швидко тупляться.
За відсутності бензопили спилювання здійснюють ручною пилкою, але вона повинна мати гостро відточені та правильно розведені зубчики, щоб майстер не знущався ні з себе, ні з дерева та не поранив його даремно.
Щоб уникнути небажаного для дерева дупла та можливості інфікування рослини, місце зрізу необхідно відразу ж замазати садовим варом або зафарбувати олійною фарбою чи заліпити глиною.
Виявивши масивний капокорінь, потрібно зважати на те, що його видалення загрожує дереву серйозними наслідками, і внаслідок завданої травми воно може загинути.
Усі вищезазначені властивості наростів – і капа, і сувелі – роблять ці природні деревні матеріали унікальними та надзвичайно цінними, оскільки вони знайшли застосування як у виготовленні вжиткових речей побутового призначення, так і у створенні мистецьких виробів, прикрас, дрібної пластики, сувенірного посуду тощо.
Поділитись в соцмережах:
