Фіалофорне в’янення гвоздики

Фіалофорне в’янення гвоздики – небезпечне захворювання, збудником якого є один з видів аскомікотових (Ascomycota) грибів родини Herpotrichiellaceae – Phialophora cinerescens. Вперше описав цей таксон і дав йому назву Verticillium cinerescens німецький ботанік і міколог Ганс Вільгельм Воленвебер у 1930 році. Згодом (у 1940 р.) міколог J.F. van Beyma дав виду сучасну назву.

Хвороба вражає виключно рослини з родини Гвоздикові (Caryophyllaceae). Найбільшу загрозу фітопатоген становить для ремонтантних сортів і гібридів гвоздики, що вирощуються в умовах закритого ґрунту.

Початково зона поширення фіалофорного в’янення гвоздики обмежувалась територією Канади, Колумбії, США та Китаю. Згодом патоген поступово окупував Європу (Великобританію, Іспанію, Сербію, Швейцарію, Бельгію, Італію, Францію, Угрщину, Грецію, Польщу, Німеччину, Хорватію, Швецію, Норвегію), а також був зафіксований в Австралії та в Океанії.

Найчастіше збудник фіалофорного в’янення Phialophora cinerescens потрапляє в рослини з ґрунту, зараженого грибними спорами, а також через заражене насіння, рослинні рештки та поливну воду. Хвороба вражає судинну систему, що призводить спершу до в’янення, а з часом і до загибелі гвоздик. У підсумку квітник втрачає свій привабливий вигляд, а квітникарі отримують економічні збитки. Особливо сприйнятливі до фіалофорного в’янення рослини в оранжереях з поганою аерацією, які вирощуються на родючому, збагаченому азотом ґрунті.

Небезпека фіалофорного в’янення гвоздики полягає в тому, що хвороба має досить тривалий прихований період. І коли на рослинах з’являються перші помітні симптоми зараження, врятувати їх вже не вдається.

Зимує гриб Phialophora cinerescens у формі міцелію або конідій, що зберігають надзвичайно високий рівень життєздатності протягом кількох років. Є випадки, коли захворювання повторно з’являлося на гвоздиках після паузи в 14 (!) років.

Навіть у водному середовищі патоген не втрачає життєздатність понад 8 тижнів.

• Ознаки інфікування 

Фіалофорне в’янення гвоздики вражає усі частини рослини, зокрема листя, стебла та корені.

Перші ознаки зараження зазвичай виявляються на нижньому ярусі листя, яке забарвлюється у сіро-зелений відтінок, втрачає тургор і повисає. На поверхні інфікованих листків з’являються плями некрозу, листя жовтіє і відмирає без появи гнилі. Поступово інфекція поширюється провідними судинами у верхню частину стебла, поки не охоплює всю рослину. Бокові пагони, особливо старі, набувають синюватого забарвлення (від ледь червонуватого до фіолетового).

Загибель гвоздик супроводжується побурінням провідної системи, що легко виявити на продольному розрізі стебла інфікованої рослини на висоті 10–15 см від кореневої шийки. На поперечному зрізі помітне коричневе кільце – типова ознака хвороби.

Поверхня уражених грибком стебел набуває спочатку сірувато-зеленого кольору, а потім усихає та забарвлюється у солом’яний відтінок.

Корінь у загиблих гвоздик зовні зазвичай виглядає здоровим, але якщо його розрізати, то всередині добре помітні потемнілі судини.

Оптимальна температура довкілля для розвитку спор гриба Phialophora cinerescens становить +15…20°С.

• Карантинні заходи

У разі завезення гвоздик на територію України, вся партія квітів обов’язково перевіряються спеціальними службами. Якщо виникає підозра щодо зараження рослин збудником фіалофорного в’янення, негайно проводиться їх фітопатологічна експертиза.

Імпортований посадковий матеріал перевіряється шляхом вирощування гвоздик у спеціальних карантинних розплідниках.

Профілактика фіалофорного в’янення полягає насамперед у ретельній дезінфекції ґрунту та інвентарю в оранжереях.

Оскільки гвоздики надзвичайно чутливо реагують навіть на мінімальну кількість метилброміду, – сполуки, яка здебільшого використовується для знищення шкідників і грибів в умовах закритого ґрунту, – то замість неї рекомендується знезаражувати ґрунт у теплицях для гвоздик методом пропарювання.

У разі виявлення грибка використовують ефективні фунгіцидні засоби.

Для обробки посадкового матеріалу найчастіше обирають розчин універсального системного фунгіциду «Фундазол» (0,1%). Обробляють ним рослини впродовж 15 хвилин.

«Фундазол» можна застосовувати як задля профілактики фіалофорного в’янення, так і для лікування рослин гвоздики. Цей фунгіцид також допомагає позбутися широкого спектру інших грибкових захворювань.

Достатньо дієвим є також біофунгіцид «Триходермін» (0,4%). Препарат містить грибок виду Trichoderma viride та продукти його життєдіяльності (спори, міцелій і біологічно активні речовини). Ця культура пригнічує розвиток багатьох фітопатогенів, серед яких і збудник фіалофорного в’янення гвоздики Phialophora cinerescens.