Одні з найпопулярніших ягідних культур в Україні, малина та полуниця, нерідко вражаються небезпечним карантинним захворюванням – кореневим фітофторозом, збудниками якого є ооміцети (мікроскопічні, грибоподібні, сапротрофні організми).
Ці патогени вражають стелу (центральний циліндр) кореневої системи рослини, внаслідок чого інфікована ділянка кореня чи стебла набуває темно-червоного (винного) забарвлення, починає гнити та зрештою поступово відмирає від нижньої частини вгору. Через таку особливість захворювання відоме ще як червона коренева гниль.
Фітофтороз полуниці (збудник – Phytophthora fragariae), або коренева гниль полуниці – це захворювання рослин роду Суниця (Fragaria).
Фітофтороз малини (збудник – Phytophthora rubi) – захворювання рослин, що вражає малину, ожину, малину чорну (Rubus occidentalis) та гібриди малини європейської (Rúbus idáeus) і чорної.
Обидва види патогенів належать до класу Oomycetes, ряду Peronosporales.
В Україні фітофторозна коренева гниль входить до переліку небезпечних карантинних об’єктів. Якщо не вжити невідкладних заходів для захисту рослин, захворювання за сприятливих умов здатне впродовж двох-трьох сезонів повністю занапастити всі чагарники малини та знищити під корінь плантацію садових суниць.
Фітофтороз коренів полуниці садової
Вперше це захворювання зафіксували на території Європи в 1927 році, а в 1930 році фітофтороз був виявлений у США.
На цей час червона коренева гниль полуниці є досить поширеною хворобою у Франції, Шотландії, Великобританії, Греції, Болгарії, Німеччині та Нідерландах. Також вона зустрічається в Мексиці, Канаді, у Новій Зеландії та в деяких азійських країнах.
Опис кореневого фітофторозу полуниці
У своєму циклі розвитку збудник Phytophthora fragariae має кілька форм: міцелій, зооспори та ооспори.
Ураження полуниці відбувається шляхом інфікування рослини рухливими зооспорами, які проникають у її кореневу систему через кореневі волоски. Надалі патоген починає розвивати міцелій, що поступово розростається і заповнює усі внутрішні тканини коренів.
Розвитку фітофторозу сприяє відносно прохолодна погода (від +14 до +18ºС, зі зниженням вночі до +10°С) та підвищений рівень вологості (понад 80%). За температури +30ºС збудник гине.
Зимує псевдогриб Phytophthora fragariae у вигляді ооспор – одноклітинних спор, утворених із заплідненої яйцеклітини. Навесні, з настанням сприятливих умов, ооспори проростають і утворюють особливі споротворні органи – спорангії, в яких формуються зооспори (рухомі спори зі джгутиками).
Ознаки кореневого фітофторозу полуниці
Перші ознаки фітофторозу можна помітити на коренях полуниці садової з настанням пізньої осені. Бічні мочкуваті корені рослин відмирають і відпадають, а головний стрижневий корінь, звужуючись донизу, набуває сірого або блідо-коричневого кольору та оголюється. Зовні він стає схожим на щурячий хвіст.
Однією з характерних ознак зараження є почервоніння здерев’янілого стрижневого кореня. У верхній частині він набуває майже морквяного забарвлення, що добре помітно на поперечному розрізі.
Симптоми фітофторозу на надземних частинах полуниці стають помітними на початку весни. У інфікованих рослин нижнє листя, а часто і квітконоси, раптово змінюють забарвлення і в’януть. Уражена полуниця формує небагато квіток і дрібних ягід, а її вусики набувають червоно-коричневого відтінку.
У разі виникнення хронічної форми фітофторозу розвиток полуниці гальмується, молоді листочки втрачають свій природний блиск, сіріють, їхні ніжки вкорочуються, а листкові пластинки дрібнішають і деформуються (набувають чашоподібної форми).
Зазвичай захворювання має сезонний характер. Основний розвиток фітофторозу відбувається навесні та восени. Але якщо весна видається сухою, а літо вологим і прохолодним, то пік розвитку кореневої гнилі може припадати й на літні місяці.
Інфікована фітофторою полуниця гине через два-три роки, але вже на другий сезон рослини не дають ягід, а на третій рік їхня коренева система загниває.
В особливо сприйнятливих до ураження фітофторозом сортів полуниці може інфікуватись від 20 до 50% плантації. Серед них: «Мелітопольська», «Урожайна», «Шарплес», «Чорнобривка».
Найбільш стійкими до ураження патогеном є такі сорти, як «Фурор», «Київська рання», «Альба», «Клері», «Азія» та ін.
Фітофтороз коренів малини
Захворювання вражає насамперед червону, пурпурову та чорну малину (жовтоплідна форма інфікується патогеном доволі рідко).
Перші повідомлення про фітофтороз малини з’явилися ще в 60-х роках минулого століття. Спочатку захворювання було помічене в Європі (Франція, Великобританія, Німеччина та Швейцарія), а потім і на території США.
Кущі малини масово гинули внаслідок загнивання кореневої системи. Протягом довгого часу вчені не могли з’ясувати причину хвороби та вважали першопричиною надлишок вологи у ґрунті. Лише 1988 року їм вдалося виділити та ідентифікувати збудника.
Нині кореневий фітофтороз малини поширений в Австрії, Словенії, Норвегії, а також у Північній Америці (Канада) та в Південній Америці (Чилі). Не оминуло це захворювання і територію Австралії.
В Україні збудник фітофторозу коренів малини (Phytophthora rubi) також визнаний карантинним об’єктом. Як і садова полуниця, кущ малини за інтенсивного розвитку захворювання може загинути протягом двох-трьох років.
Опис кореневого фітофторозу малини
Розвиток кореневого фітофторозу малини відбувається так само, як у садової суниці, і складається з трьох стадій: інфікування зооспорами, розвитку міцелію та зимування у формі ооспор.
Міцелій розвивається всередині кореневої системи та спричинює загнивання коріння. Після відмирання рослини ооспори залишаються у ґрунті, де зберігають високий рівень життєздатності до 4-х і більше років. Проростають вони за температури +5º, але пік їхньої активності відбувається за температури +10…15ºС, поєднаної з високим рівнем вологості довкілля. Хвороба прогресує, якщо ґрунт на ділянці з малинником важкий і глинистий.
Якщо влітку тривалий час зберігається суха та спекотна погода, фітофтороз значною мірою знижує інтенсивність розвитку.
Ознаки інфікування
Перші ознаки зараження коренів малини фітофторозом можна виявити пізно восени, але на надземній частині інфікованих кущів захворювання стає помітним лише з настанням весни. Насамперед хвороба проявляється затримкою та нерівномірним розпусканням бруньок, а бічні пагони часто не формуються зовсім або мають невпорядкований вигляд. Часто вони всихають ще до або під час плодоношення.
Листя на інфікованих стеблах жовтіє або червоніє, а його краї виглядають ніби опалені вогнем. Пагони біля основи, на висоті до 10–30 см, забарвлені в червонуватий колір.
Якщо ягоди встигають сформуватися, вони зазвичай залишаються дрібними і повністю не визрівають.
На надземній частині рослин симптоми фітофторозу стають найбільш помітними вже після збирання врожаю: листя на малині скручується і червоніє, а на його поверхні з’являються крайові некрози. Верхівки пагонів усихають і гачкоподібно згинаються.
Якщо викопати і очистити корінь куща від залишків ґрунту, то на його поверхні можна побачити червоно-коричневі, ніби вдавлені плями, утворені міцелієм збудника, що роз’їдає рослинну тканину. Коренева система уражених фітофторозом рослин поступово загниває. Вилікувати інфіковані кущі малини на такому етапі розвитку хвороби вже неможливо.
Сприйнятливими до зараження фітофторозом є такі сорти малини, як Помаранчеве диво», «Титан», «Кумберленд», «Кенбі», «Лорен», «Рубі», «Скай».
Середньостійкими до фітофтори вважаються сорти «Жозефіна», «Херитейдж», «Роялті», «Тейлор», «Н’юбург».
Хорошую устойчивость к фитофторозу проявляют такие сорта как «Хімбо-Топ», «Карамелька», «Каролайн», «Полка», «Нова», «Латам», «Прелюд», «Кіларні».
Способи поширення фітофторозу
Збудник фітофторозу зберігається у формі ооспор на рослинних рештках і в ґрунті без втрати високого рівня життєздатності впродовж 4-х – 8-ми років. Поширюється переважно через іфіковану розсаду полуниці, хворі саджанці малини та через заражений ґрунт.
Часто причиною міграції та поширення псевдогриба є людина, коли переносить ооспори патогена на взутті, робочих інструментах чи інвентарі.
Карантинні заходи
Оскільки фітофтороз коренів малини та полуниці садової є надзвичайно небезпечним захворюванням, увесь посадковий матеріал, що завозиться в Україну, має ретельно перевірятися. Про факти виявлення підозрілих рослин необхідно повідомляти карантинну інспекцію для уточнення діагнозу.
Діагностувати фітофтороз непросто (подібні симптоми можуть спричинити й інші інфекції), але можливо. Якщо на плантації малини чи полуниці знайдено рослини з ознаками захворювання, потрібно дослідити їх у лабораторії. Для такого дослідження зразки тканини відбирають під час формування бутонів і безпосередньо після збирання врожаю з інфікованих або вже відмерлих екземплярів. Надсилають зразки до сертифікованої лабораторії, що має дозвіл на проведення фітосанітарної експертизи.
У ґрунті захворювання виявляється за допомогою ІФА (імуноферментного аналізу (ІФА, ELISA) чи, точніше, ферментного імуносорбентного аналізу) та ПЛР (полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР або PCR)).
Заходи протидії кореневому фітофторозу малини та полуниці полягають у виконанні певних правил:
- регулярно проводити обстеження плантацій малини та полуниці;
- суворо дотримуватися правил сівозміни (впродовж 6–8 років не вирощувати полуницю та малину на тих ділянках, де було виявлено фітофтороз);
- вирощувати полуницю на високих грядках чи земляних валах (насипах);
- облаштувати плантацію полуниці чи малини надійною дренажною системою;
- обирати для вирощування лише ті сорти, що мають високу стійкість до фітофторозу;
- вчасно обробляти рослини фунгіцидами, зокрема й задля знезаражування посадкового матеріалу.
Поділитись в соцмережах:
