Дерево кепель (лат. Stelechocarpus burakol), що належить до родини Аннонові, порядку Магнолієцвіті, є вічнозеленою плодовою рослиною зі шкірястим, глянсовим листям еліптичної форми, яка виростає заввишки до 20–24 метрів. Перший її опис створив німецько-голландський ботанік Карл Людвіг фон Блюм.
Особливістю дерева є незвичне розташування плодів. Вони ростуть як на основних, більших гілках, так і безпосередньо на стовбурі, внаслідок чого рослина має чудернацький, екзотичний вигляд.
Батьківщина дерева кепель – це територія Південно-Східної Азії з тропічним вологим кліматом, а саме Індонезія, Таїланд і острів Ява, де рослина зустрічається в дикорослому вигляді серед вічнозелених лісів, розташованих не вище 600 м над рівнем моря.
Традиційно дерево вирощували тільки в центральній частині острова Ява, і плоди його призначалися виключно для аристократів. Дуже любили цей фрукт яванські принцеси. Простонароддя не наважувалось саджати кепель, щоб не накликати на себе прокляття. Така ситуація не сприяла поширенню рослини, тому вона впродовж тривалого часу вважалася маловідомою й дуже рідкісною. У наш час кепель поширився й на інші території. Він активно культивується в центральній і південно-східній частині Сполучених Штатів, а також його почали вирощувати на півночі Австралії.
Плоди дерева кепель вкриті зверху шорсткою шкіркою світло-шоколадного відтінку. Зовні вони нагадують плоди груші чи ківі розміром 3–6 см, що прикріплені до гілок або стовбура довгими (до 8 см) та міцними плодоніжками. М’якоть у них солодка, соковита, з духмяним ароматом, розділена перегородками на кілька часточок. За смаковими характеристиками нагадує манго або виноград, хоча деякі гурмани знаходять у ній також присмак ананасу й полуниці.
Щоб визначити стиглість плоду, потрібно розрізати його на дві частини. Світло-зелене забарвлення м’якоті свідчить про те, що фрукт повністю не дозрів, та як тільки колір зміниться на жовтий або коричнево-рожевий, плід можна сміливо їсти.
Одна з унікальних особливостей плодів кепеля – їх дезодоруюча дія. Яванці з давніх давен використовували ці фрукти, щоб дезодорувати ротову порожнину і зробити подих свіжим. Шкірка, насіння і м’якоть плодів кепеля мають чудову адсорбуючу здатність. Як підтвердили дослідження 2012 року, шляхом активації в організмі людини певного виду пробіотиків (лат. Bifidobacterium bifidum), плоди кепеля сприяють нейтралізації неприємного запаху пітних і фекальних виділень.
Сік фрукта, що потрапив на шкіру, лишає на ній тонкий і ніжний аромат фіалки, який зберігається впродовж декількох годин. Таку парфумерну властивість плодів яванці помітили дуже давно, і з тих пір успішно користуються нею.
Опис рослини
Зазвичай висота дерев кепеля не перевищує 12 метрів, а діаметр їхніх стовбурів сягає до 70 см. Проте в окремих випадках ці рослини виростають до 20 й більше метрів. Вони мають густу крону округлої форми. Бічні гілки формуються на висоті від 3 метрів. Стовбур кепеля прямий, має сіре забарвлення з бурими чи зеленуватими плямами. Кора товста й горбиста.
Листя в кепеля чергове, ланцетоподібне, темно-зеленого кольору, видовжено-овальної форми, із загостреними кінчиками. Його довжина становить до 15 см, ширина – приблизно 7 см.
На деревах розквітають як чоловічі, так і жіночі квітки з насиченим, духмяним ароматом, який приваблює численних комах-запилювачів.
Розташування чоловічих і жіночих квітів безпосередньо на стовбурі чи товстих гілках властиве для багатьох тропічних видів рослин. Це явище має ботанічну назву кауліфлорія. Таким незвичним способом кепель запобігає можливому травмуванню тендітних, тонких верхніх пагонів під дією ваги достигаючих плодів.
Чоловічі квіти розміщуються на верхніх гілках группами по 8–16 штук і утворюють невеликі китиці, що складаються з дрібних віночків розміром близько 1 см, забарвлених у жовтий колір.
Жіночі квіти трохи більші (до 3 см у діаметрі). Вони розташовуються на квітконіжках прямо на поверхні нижньої частини стовбура групами до 16 штук.
Приблизно у квітні і стовбур, і гілки рослини вкриваються гронами плодів, всередині яких знаходяться від 4 до 6 великих і трохи сплюснутих насінин.
Протягом сезону одне доросле дерево здатне приносити від 1000 до 1500 плодів. Однак отримати перші фрукти з кепеля можна лише через 8 років після його посадки.
Попри те, що деревина кепеля не має промислового значення, ця рослина належить до зникаючих видів, а тому в багатьох тропічних країнах оберігається законом.
Корисні властивості рослини
Окрім парфумерних властивостей, плодам кепеля властиві цінні фармакологічні характеристики. Їх застосовують як ефективний бактерицидний і сечогінний засіб.
Серед особливостей цієї рослини слід відзначити здатність його плодів викликати в жінок тимчасове безпліддя, тому вони здавна слугували природним контрацептивним засобом.
Листя рослини містить значну кількість дубильних речовин та ефірної олії. Приготовані з нього відвари і настої допомагають знизити рівень холестерину, а також чинять на організм очисну, протимікробну і протизапальну дію. Їх призначають у разі подагри та інших захворювань нирок і суглобів.
Місцеве населення використовує деревину дерева кепель для виготовлення домашнього начиння, побутових предметів та господарського інвентарю.
Поділитись в соцмережах:
