Комарик картопляний (лат. Pnyxia scabiei) – дрібна комаха з родини Sciaridae ряду Двокрилі (лат. Diptera). Є шкідником низки сільськогосподарських культур.
Ареал виду – територія Євразії та Північної Америки. В Україні комаха поширена повсюдно, але найбільшої шкоди завдає в Поліссі та в Лісостеповій зоні.
Картопляний комарик вражає насамперед бульби картоплі (як у польових умовах, так і в місцях зберігання врожаю). Не оминає шкідник і коренеплоди моркви, іноді ушкоджує томати, огірки та печериці.
Збитків городам і плантаціям завдають личинки шкідника. Вони не лише псують рослини, а й переносять небезпечні патогенні мікроорганізми, зокрема, збудників парші картоплі та бактеріозу або мокрої гнилі моркви. Такий зв’язок картопляного комарика з інфекціями існує через те, що шкідник живиться саме на тих рослинах, які вже вражені хворобою.
Ротові органи дорослих комах не розвинені, тому функція живлення у них відсутня. Через цю особливість їх ідентифікують як звичайних комашок або дрібних комариків.
-
Опис
Чоловічі особини картопляного комарика мають мініатюрний розмір (довжина імаго не перевищує 1,4 мм). Тіло у них довгасте, світло-бурого кольору. Крила довгі, прозорі, зі слабко вираженими прожилками. Голова округла, очі великі, фасеточні.
Попри наявність крил, самці не здатні літати, зате доволі жваво переміщуються поверхнею ґрунту на своїх довгих ногах.
Самка безкрила, сягає завдовжки 2,1 мм. Порівняно з самцем вона має світліше тіло з блідими боками.
Яйце трохи видовжене. На початковій стадії розвитку воно має лимонне забарвлення, але поступово набуває темного кремового кольору.
Довжина личинок старшого віку сягає 5–6 мм. Одразу після відродження вони мають прозоре тіло, але в міру дорослішання набувають кремового забарвлення. Голова у личинок чорна або темно-коричнева. Поверхня тіла вкрита клейкою речовиною.
Пупарій або псевдококон – світло-коричневого кольору, його розмір у самок становить 1,7 мм, у самців – 1,1 мм.
-
Спосіб існування
Зимує комарик картопляний у фазі личинки, іноді пупарії.
Комахи, які потрапили до овочесховища, продовжують успішно розмножуватися за температури повітря вище +12ºС. У разі зниження температури до +8ºС розвиток популяції припиняється.
Навесні, щойно температура повітря досягне позначки +17…20ºС, імаго нового покоління виходять на поверхню.
Після спарювання чоловічі особини гинуть, а самки починають відкладати яйця невеликими групками. Плодючість жіночої особини становить в середньому близько 65 яєць.
Відроджені личинки живляться бульбами картоплі та коренеплодами моркви, не оминають вони і прикореневу частину стебел, а також можуть споживати гнилі рослинні рештки.
Перше покоління шкідників зазвичай нечисленне.
Життєвий цикл личинок охоплює від 9 днів до двох тижнів, а повний цикл розвитку одного покоління триває від 3 до 4 тижнів. Закінчивши розвиток, личинки заляльковуються в місцях оселення.
Усередині овочесховища картопляний комарик здатний протягом року давати до 9 поколінь потомства.
Із місць зберігання перезимувалі личинки потрапляють на плантації картоплі та моркви найчастіше разом із посадковим матеріалом.
-
Заходи протидії шкіднику
Щоб убезпечити бульби картоплі та коренеплоди моркви від ушкодження личинками картопляного комарика, слід ретельно просушити весь урожай перед відправкою його на зберігання.
Одним з найважливіших чинників у протидії шкодочинності картопляного комарика є підтримання правильного температурного режиму всередині овочесховищ. Температура має бути нижчою за позначку +8ºС.
Оптимальні умови для збереження врожаю: температура +2…3ºС за вологості 70–80%.
Знижувати температуру повітря в сховищі нижче вказаної позначки недоцільно. Крохмаль, що міститься в картопляних бульбах, за нульової температури перетворюється на цукор, що негативно впливає на смакові та технічні характеристики продукту. За мінусової температури картопля просто вимерзне і пропаде.
З інсектицидів для боротьби з картопляним комариком рекомендується використовувати препарати на основі малатіону, ацетаміприду, диметоату, піриміфос-метилу і лямбда-цигалотрину.
Під час вирощування картоплі важливо дотримуватися правил сівозміни, а після збирання врожаю проводити глибоку зяблеву оранку.
Поділитись в соцмережах:
