Листовійки в саду

Листовійки (лат. Tortricidae) – родина метеликів ряду Лускокрилі (лат. Lepidoptera). Основний ареал поширення листовійок – помірні широти і тропіки.

На цей час у всьому світі їх відомо близько 5000 видів. Близько 1000 видів і підвидів зустрічаються в Європі, 587 видів з яких – саме в Центральній Європі. Лише на території України ентомологи налічують близько 500 видів різних листовійок, значну частину яких складають шкідники сільськогосподарських культур та лісового господарства.

Гусінь листовійки оселяється в листі рослин, якими живиться, попередньо згорнувши його трубочкою та закріпивши тоненькою павутинкою (звідси й назва родини). Личинки шкідника живляться квітковими бруньками, листям і плодами плодових, ягідних та польових культур, а також уражають рослини лісових і паркових насаджень.

У роки масового розмноження листовійки здатні знищити левову частину врожаю, пошкоджуючи квіти, листя, зав’язі на садових деревах і чагарниках. До того ж, вони часто оселяються в плодах і роблять їх непридатними для споживання.

Особливу небезпеку листовійки становлять для саджанців, оскільки пошкоджують верхівки зелених пагонів у період активного формування крони. В ушкоджених рослин порушується процес фотосинтезу, внаслідок чого слабшає імунна система, і в умовах морозної зими вони навіть можуть загинути.

Імаго листовійок – зазвичай невеликі метелики, розмах крилець в яких не перевищує 3 см. У більшості видів крильця мають тьмяне забарвлення з плямистими і мармуровими коричневими плямами, але деякі денні види яскраво забарвлені та імітують інших метеликів з родини п’ядунів (лат. Geometridae) та вогнівкових (лат. Pyralidae).

Розглянемо найбільш небезпечних представників родини листовійок.

Листовійка брунькова (Tmetocera zellerana)

Ареал брунькової листовійки доволі значний і охоплює територію Західної (від Скандинавії до Балкан) та Східної Європи, а також країни Центральної Азії, зокрема Казахстан, Узбекистан і Таджикистан. Комаха поширена на території Північної Африки, в північно-східних регіонах Китаю, на Корейському півострові, в Японії та в Північній Америці.

В Україні листовійка брунькова зустрічається повсюдно, окрім високогір’їв Карпат.

Найбільшої шкоди ці комахи завдають плодовим деревам. Їхніми кормовими об’єктами є такі види рослин, як яблуня, груша, слива, вишня, черешня, абрикос, айва, терен, обліпиха та мигдаль. Проте листовійки пошкоджують не тільки садові рослини, а й лісові породи, насамперед дуб, граб, березу, горобину, клен та інші.

Економічна межа шкодочинності – пошкодження личинками 25% листя на одній рослині.

• Опис шкідника

Розмах крил у метелика брунькової листовійки сягає 12–17 мм. Передні крила жовтувато-білуваті, іноді частково забарвлені в сірий колір. Приблизно третя їх частина вкрита сірувато-коричневими лусочками з незначим блакитним відтінком. Ближче до зовнішнього краю крила є пляма у вигляді великого дзеркальця, облямованого сірими смужками. Зовнішній край крила темніший, з чорною торочкою. Задні крила темно-сірі або сіро-коричневі.

Яйце брунькової листовійки дещо сплюснуте, глянцеве, має вигляд прозорої, забарвленої у бруднувато-сірий колір крапельки діаметром 0,7 мм.

Цикл розвитку личинки (гусені) брунькової листовійки складається з п’яти етапів. Личинка І віку забарвлена в жовтуватий колір, але з подальшим розвитком вона набуває рожевувато-бурого забарвлення. Голова в гусені чорна. Довжина личинки на її останньому етапі розвитку сягає 13 мм.

Лялечка світло-бура, завдовжки до 1 см.

• Життєвий цикл 

У зиму йдуть личинки (гусінь) ІІ–V віку. З настанням весни, як тільки температура повітря досягне +10°C (що зазвичай відбувається одночасно з настанням фази зеленого конуса у яблуні), гусінь залишає свої схованки і знаходить для себе джерела живлення.

Насамперед личинки брунькової листовійки вигризають бруньки, поки не знищують їх, а потім переходять на листя, квітконіжки і квіти, де пошкоджують тичинки й маточки. Виявити присутність перезимувалих личинок можна за характерною ознакою: бутони, квіти та листя перетворюються на темні грудки, обплетені тонким павутинням.

Заляльковується гусінь у розгалуженнях пагонів або в тріщинках кори. Стадія лялечки, залежно від температури повітря, триває у листовійки брунькової від 9 до 15 днів.

Вихід з лялечок і літ молодих метеликів починається з кінця травня. Імаго першого покоління можна спостерігати впродовж приблизно 60 днів, але життєвий цикл окремої дорослої комахи не перевищує одного місяця.

Запліднені самки брунькової листовійки відкладають яйця по одному або невеликими групами (від 3 до 5 штук). Вони розміщують їх на верхньому або нижньому боці листків, а інколи й на плодах. Плодючість жіночої особини становить від 87 до 400 яєць (у середньому 230). Ембріональний розвиток триває від одного до двох тижнів, залежно від погодних умов у регіоні.

Літні личинки розвиваються і живляться на своїх кормових рослинах, заховані у скручених листках, обплетених тонкою павутиною. Частина гусениць пошкоджує плоди, перебуваючи під захистом прикріпленого до поверхні листочка.

Літ метеликів другого покоління і відкладання ними яєць починається приблизно в середині липня і триває аж до середини вересня. Плодючість самок літнього покоління зазвичай не перевищує 90 яєць.

Приблизно з другої половини серпня підросла гусінь залишає огрубіле листя і перебирається в місця майбутнього зимування. Личинки ховаються в складках чи ушкодженнях кори, розгалуженнях молодих пагонів і навколобрунькових лусочках, де формують щільні білі шовковисті кокони, всередині яких впадають у діапаузу.

У південних регіонах України, зокрема й у Криму, листовійка брунькова продукує за сезон два повних покоління шкідників. У регіонах з помірним кліматом зазвичай спостерігається лише одна генерація цих комах.

• Як позбутися шкідника

Серед агротехнічних засобів захисту рослин найефективнішими є обрізка старих і заражених шкідником гілок та пагонів, а також використання ловильних пасків.

Обробляти рослини отрутохімікатами бажано навесні (у фазі висування суцвіть), щоб знищити якнайбільше успішно перезимувалих личинок. З інсектицидів використовують такі засоби: «Ампліго», «Проклейм», «Турбо Престо», «Віарес», «Балазо» тощо.

Перед використанням засобів необхідно заздалегідь ознайомитися з інструкцією, суворо дотримуватися наведених у ній рекомендацій і в жодному разі не перевищувати норми витрати препаратів.

Листовійка кривовуса смородиннова (Pandemis cerasana)

Ареал виду досить широкий, він охоплює територію Західної та Східної Європи, Кавказ, Корейський півострів, Китай і Японію. В Україні шкідник зустрічається повсюдно.

Листовійка кривовуса смородинова є поліфагом, тому перелік її кормових рослин не обмежується виключно смородиною. Личинки цього виду пошкоджують кісточкові та зерняткові плодові дерева, а також ягідні кущі. Окрім садових рослин, комахи здатні оселятись і живитися деякими лісовими породами дерев, зокрема дубом, липою, березою, кленом, тополею, горобиною, ліщиною, глодом, шипшиною тощо.

Економічна межа шкодочинності – ушкодження 25% листя на одій рослині.

• Опис 

Розмах крил метеликів сягає від 16 до 22 мм у самців і від 17 до 24 мм у самок. Забарвлення їх варіюється від жовтуватого до коричневого. Іноді крила і спина вкриті чорним напиленням. Передні крила біля основи, як і серединна смуга-перев’язь, і верхівкова пляма, мають темніший колір. Зовнішній край у передніх крил хвилястий і трохи похилий. Задні крила – рівномірного бурувато-сірого кольору, облямовані по краю світлою торочкою. На вусиках самців біля основи є виїмка.

Яйця шкідник відкладає на поверхні листка черепицеподібно, кладка має форму овалу розміром приблизно 1 см. Одна жіноча особина за сезон здатна продукувати від двох до чотирьох яйцекладок. Загальна кількість відкладених нею яєць не перевищує 200 штук.

Личинки (гусениці) тонкі й пласкі, завдовжки сягають від 16 до 20 мм. Їхнє забарвлення залежить від віку. Світло-зелений (жовтувато-зелений) колір спостерігається в гусениць на стадії І, ІІ, ІІІ віку, тоді як дорослі личинки бувають і коричневими, і зеленими з темнішими смугами, або зі світлішими виростами на тілі. Забарвлення голови в них жовто-коричневе, іноді з темними плямами чи повністю чорне. 

Лялечка кривовусої смородинової листовійки має забарвлення від світло-коричневого до чорно-коричневого кольору. Довжина її в самця становить від 8 до 10 мм, а в самки – до 15 мм.

• Життєвий цикл

На зимування йдуть личинки у стадії ІІІ віку. Вони ховаються у щільних коконах, сплетених з павутиння і прикріплених до сухих листків, розгалужень пагонів, стебел, до основи бруньок, або у тріщинах кори.

Навесні, щойно середньодобова температура повітря досягає позначки +12°C (зазвичай в Україні це відбувається наприкінці квітня або на початку травня), гусінь залишає місця зимування і виходить назовні. Зазвичай цей вихід збігається з розпусканням бруньок на садових деревах і чагарниках.

Перезимувалі личинки спочатку живляться зеленими бруньками, згодом перебираються на  молоде листя, яке обгризають аж до прожилок. Не оминають вони і квіткові бутони.

Під час живлення тканиною листка личинка кривовусої смородинової листовійки обплутує його павутиною і скручує вздовж центральної осі, внаслідок чого утворюється «хатка-трубочка», де гусениця й оселяється.

З появою зав’язі личинки перебираються у плоди, попередньо прогризши в них шкірку. Свою шкодочинну діяльність гусениця намагається приховати від очей, для чого використовує невеличкий листок, який вона прикріплює до поверхні плода і таким чином замасковує ним вигризений у шкірці вхід. Уражені шкідником плоди стають непридатними для вживання, оскільки втрачають і товарний вигляд, і смакові якості.

Життєвий цикл весняних личинок триває від 3 до 6 тижнів. В останньому віці вони заляльковуються там же, де й живуть (всередині стягнутого павутиною листка). Стадія лялечки триває від 11 днів до двох тижнів. Оскільки гусениці заляльковуються неодночасно, поява дорослих метеликів теж відбувається протягом певного періоду. 

Літ імаго нового покоління розпочинається вже через 2 тижні після закінчення цвітіння яблуні. Він триває близько 3–4 тижнів, під час якого запліднені самки відкладають на поверхні листків яйця (до 200 шт.). Ембріональний розвиток кривовусої смородинової листовійки продовжується від 10 до 12 днів.

Через кілька тижнів деякі з личинок вилуплюються з яєць і певний час живляться перед зимівлею. Решта яєць перезимовують, і гусінь з’являється тільки наступної весни. Частина літніх личинок також не претворюється на імаго, а приблизно наприкінці вересня перебираються у свої сховки для зимування.

Отже, в Україні протягом одного сезону розвиваються два покоління кривовусої смородинової листовійки. Через розтягнутість життєвого циклу комах, літ дорослих метеликів можна спостерігати впродовж усього літа.

• Як захиститись від шкідника

Щоб зберегти садові рослини від перезимувалих гусениць кривовусої смородинової листовійки, рекомендується ранньовесняна (за температури довкілля +12ºС) обробка плодових дерев і ягідних чагарників інсектицидами. Використовують такі препарати, як: «Ампліго», «Синерид», «Енжіо», «Проклейм», «Бітоксибацилін», «Мостарт» тощо.

Листовійка гронова (Lobesia botrana)

Гронова листовійка – один з найнебезпечніших шкідників винограду (другий за шкодочинністю після філоксери виноградної). 

Листовійка гронова зустрічається в усіх виноробних регіонах Південної та Центральної Європи. Поширена також у Північній Африці, Малій Азії та на Кавказі. Надає перевагу теплим і сухим кліматичним зонам, тому на півночі не завдає відчутної шкоди. На європейських виноградниках (у Швейцарії) цей вид помічений приблизно з 1910 року. В Україні шкідник поширений  на територіях з розвиненим виноградарством (південне узбережжя Криму, південь Миколаївської, Херсонської, Одеської, Запорізької областей, Закарпаття).

Личинки листовійки гронової пошкоджують насамперед виноградну лозу, проте також можуть уражати глід, терен, калину, малину, смородину та інші рослини, на яких знищують листя, квіти, зав’язь та плоди.

У сухий і теплий період ушкоджені шкідником плоди втрачають товарний вигляд і смакові якості та всихають. Якщо ж літо дощове, то вони часто уражаються сірою гниллю. Грибні спори поширюються також і на сусідні плоди, що завдає додаткових збитків господарству.

• Опис

Листовійка гронова (імаго) досягає довжини 6–8 мм, а розмах крил становить 12–13 мм. Самки трохи більші за самців. Зовнішня поверхня передніх крил у цих метеликів поцяткована коричнево-коричневими, сірими і темно-коричневими плямами. Задні крила сірі з торочкуватою облямівкою. Довжина личинок сягає 8–9 мм, у старшому віці – 10–12 мм. Вони забарвлені в жовтувато-зелений або світло-коричневий колір, голова в гусениць світло-жовта. Яйце – жовтувате, сплющене, розміром до 0,6 мм. Лялечка жовто-коричнева, завдовжки до 5–6 мм.

Вид багатоїдний, веде нічний спосіб життя, рухливий, легко мігрує. Лялечки листовійки гронової зимують під корою виноградної лози. На цей час шкідник виявлений більш ніж на 20 рослинах-господарях таких родів: Виноград (Vitis), Ломиніс (Clematis), Дерен (Cornus), Жимолость або Деревник (Lonicera), Калина (Viburnum), Бирючина (Ligustrum), Порічки (Ribes), Плющ (Hedera), Вовче лико (Daphne), Розмарин (Rosmarinus), Барбарис (Berberis).

• Життєвий цикл

Зимує шкідник у формі лялечки всередині шовковистого кокона, захованого у тріщинках кори, у висохлих виноградних гронах, серед сухого листя тощо. Навесні, з прогріванням довкілля до +12…14ºС, з коконів з’являються метелики. В Україні, на півдні Степової зони, їх літ спостерігається у травні, а на території Криму – від середини квітня.

Приблизно на 3–5-й день після виходу з кокона запліднені самки починають відкладати яйця. Імаго першого покоління відкладають від 60 до 160 яєць (в середньому близько 80 штук), розміщаючи їх по одному або невеличкими групами (від 2-х до 5-ти штук) на квіткових бруньках. Метелики другого і третього покоління відкладають яйця безпосередньо на плоди.

Ембріональний розвиток у яйцях личинок першого покоління триває до 9–10 днів (за температури повітря в межах +17…20ºС), другого й третього – близько тижня (за температури повітря від +24 до +26ºС).

Личинка листовійки гронової живиться квітковими бутонами, внаслідок чого ушкоджує значну частину оболонки і повністю знищує маточку і тичинки. Знищивши один бутон, гусениця за допомогою павутинки притягує до себе наступний (сусідній), а з’ївши і його, береться за третій.

Пошкодивши два-три квіткові бутони, личинка сплітає з павутини шовковисту трубочку, усередині якої й оселяється, поступово приплітаючи до вже пошкоджених бутонів все нові квітки, а згодм і зав’язь майбутніх плодів. Зрештою за вегетаційний період гусінь формує досить щільне павутинне гніздо зі знищених квіткових бутонів (від 40 до 60 шт.), квітів і зав’язей.

Наприкінці останньої фази свого розвитку гусінь заляльковується під загорнутими краями листя, скріплених шовковистою павутиною. Тривалість стадії лялечки не перевищує 12 днів. Друге покоління метеликів починає активний літ одразу після виходу з кокону. Самки відкладають яйця на ще зелені грона винограду (на цей час плоди винограду сягають розміру великої горошини).

Відроджені з яєць личинки спершу виїдають невеликі заглиблення на поверхні ягід, але після першої линьки проникають всередину плодів, де живляться їх соковитою м’якоттю. Як наслідок, всередині виноградин утворюються порожнини, засмічені екскрементами гусені.

Після кожного чергового линяння личинки переходять на найближчу сусідню ягоду та обплутують її павутиною.

Досягши старшого віку, гусениці заляльковуються або в напівзгнилих плодах, або в листі. Стадія лялечки триває близько тижня, після чого з неї виходить дорослий метелик.

Після активного лету самки починають відкладати яйця, які розміщують по одному на поверхні плодів. Восени, безпосередньо перед збиранням урожаю, личинки заляльковуються в місцях зимування.

• Як позбутися шкідника

Основний метод захисту ягідних культур від листовійки гронової – використання інсектицидів. Обробляють ними рослини двічі: перший раз – приблизно через 2 тижні після початку льоту метеликів першого покоління, і повторно – через 2 тижні після початку льоту метеликів другого покоління. Додатково обробляють виноград безпосередньо перед початком цвітіння лози.

Хороший ефект забезпечують інноваційні інсектициди, зокрема «Ламдекс», «Енжіо» тощо.

Листокрутка виноградна (Spargonothis pilleriana)

Цього шкідника вперше виявили австрійські лепідоптерологи Йоганн Непомук Космас Міхаель Деніс та Йоганн Ігнац Шиффермюллер у 1775 році.

Ареал листокрутки виноградної досить значний. Він охоплює Центральну і Південну Європу, Кавказ, Центральну Азію, Китай, Корею, а також Північну Африку і Центральну Америку.

В Україні найбільшої шкоди завдає виноградникам, розташованим в Одеській, Дніпропетровській і Донецькій областях, а також у Криму.

Окрім винограду, шкідник уражає вишню, грушу, сливу, горобину, ожину, дуб, граб, осику, березу, вербу, липу, ялівець тощо – загалом понад 100 видів різноманітних рослин.

Залежно від кліматичної зони свого місцезнаходження, листокрутка виноградна обирає для живлення найрізноманітніші рослини, включно з деякими субтропічними культурами. Наприклад, на Кавказі вона пошкоджує мандарини, інжир, хурму, чай, а в Голландії і в Швейцарії – садову суницю.

Шкоди рослинам завдають личинки виноградної листокрутки, які об’їдають листя, скрутивши його в трубочку та обплутавши павутиною. Доросла гусінь здатна перегризати черешки листя і навіть тонкі молоді пагони.

За умов масового заселення винограду шкідники знищують не тільки листя, а й суцвіття, і молоді грона, обплітаючи весь доступний простір павутинням.

• Опис 

Листокрутка виноградна (імаго) має тіло розміром від 11 до 15 мм з розмахом крил від 20 до 25 мм. Крильця буро-жовті, з двома коричнево-червоними поперечними смугами і плямою біля основи крила. Є варіанти забарвлення, коли малюнок може бути як дуже невиразним (розмитим), так і зовсім відсутнім. Задні крила однотонні, сірувато-бурі.

Характерна ознака цього виду, яка відсутня в решти листовійок – це нижньогубні щупики, довжина яких вдвічі більша за діаметр голови метелика.

Яйце овальне, трохи сплюснуте. Відпочатку воно забарвлене в жовтувато-зелений колір, але в процесі розвитку стає лимонно-жовтим, а згодом набуває жовто-оранжевого забарвлення. Загалом кладка виноградної листокрутки налічує від 50 до 80 яєць. Зверху вони вкриті пінистими виділеннями самки, які тверднуть після висихання і таким чином забезпечують захист потомству.

За час свого існування личинка линяє 4 рази. Її розмір у старшому віці досягає 18–25 мм. Лялечка зеленкувата, але з віком поступово темнішає і набуває бурого кольору. Її довжина становить 9–12 мм. Через 12–18 днів з лялечки з’являється дорослий метелик.

• Життєвий цикл

Зимують личинки першого віку. Вони мають червонувато-буре забарвлення, а їх довжина становить не більше 3 мм. Личинки виноградної листокрутки демонструють чудову витривалість до дії низьких температур, оскільки здатні витримувати зниження температури повітря до –20…–25°С. З настанням осені гусінь впадає у діапаузу, спорудивши навколо себе сірий щільний кокон з павутини. Кокони розміщуються як на рослинах, у тріщинках кори, так і в ґрунті, на глибині 4–5 см (іноді навіть до 10 см).

Навесні, щойно середньодобова температура повітря досягне позначки +10ºС, перезимувалі личинки залишають свої сховки і переповзають у бруньки і в квіткові бутони, де починають ними живитися. Згодом шкідники перебираються на листя, в якому вигризають великі наскрізні отвори, а також пошкоджують зав’язь.

Для своєї подальшої життєдіяльності личинка облаштовує собі житло – скріплює павутинням два листочки, внаслідок чого утворюється укриття, до якого шкідник поступово приплітає все нові й нові сусідні листки. Згодом гусениця створює подобу пухкої, оповитої павутиною червонувато-коричневої грудки, добре помітної серед зеленого листя. Якщо розкрити таке гніздо, то всередині можна побачити рухливу сіро-зелену гусеницю, яка тут же спробує втекти, спускаючись до землі на тонкій павутинці.

Тривалість личинкової фази охоплює від 30 до 35 днів, після чого гусениці заляльковуються. Стадія лялечки продовжується від 10 днів до двох тижнів.

На території України літ метеликів триває близько місяця (з останньої декади червня до кінця липня). Запліднені самки починають відкладати яйця вже на 2–3-й день після парування. Вони розміщують їх на лицьовому боці листка, біля центральної жилки.

Ембріональний розвиток триває від 9 до 12 днів за температури повітря в межах +20…23ºС, але в холодніщих умовах він може затягуватися до 20 днів.

Відроджені личинки спускаються на павутинках на землю, де й облаштовуються на зимівлю.

Протягом літнього сезону листокрутка виноградна продукує лише одне покоління потомства.

• Заходи для знешкодження 

В областях з розвиненим виноградарством листовійка надає перевагу, як кормовій рослині, саме винограду. Щоб захистити врожай, виноградники обробляють інсектицидами.

Перше обприскування здійснюють безпосередньо перед початком розпускання бруньок, а повторну обробку лози можна провести за два тижні. Використовують як згадані вище препарати, так і інші інсектициди – «Проклейм», «Прованто Максі» тощо.

Дієвим профілактичним заходом є ретельне прибирання рослинних решток і падалиці. Окрім того, для зменшення популяції листовійок корисно залучати на ділянку птахів. Для цього потрібно восени повісити на деревах годівниці, насипати в них зерно, насіння соняшника, подрібнені горіхи, а для синичок слід прикріпити до них несолоні шматочки сала.