Муха гессенська

Муха гессенська (лат. Mayetiola destructor) – двокрила комаха з родини Галиці (лат. Cecidomyiidae) підродини Cecidomyiinae. Є одним з найнебезпечніших шкідників зернових культур, зокрема пшениці, ячменю та жита. Також живиться рослинами тритикале, пирію повзучого та багатьох злакових трав.

Перший опис мухи гессенської, автором якого став майбутній (на той час) президент США Томас Джефферсон, з’явився у 1792 році. А наукову назву дав видові у 1817 році американський ентомолог Томас Сей.

Походить комаха з Азії, до Європи вперше потрапила з вирощеним врожаєм зернових. Звідти шкідника завезли  до Північної Америки, Нової Зеландії та Австралії. Назву «гессенська муха» йому дали в Північній Америці, оскільки вважали, що він перетнув Атлантику разом із гессенськими військовими найманцями (у солом’яній підстилці) в часи американського руху за незалежність (1775–1783).

Гессенська муха завдає суттєвої шкоди хліборобній галузі шляхом знищення зернових культур. Особливу небезпеку вона становить для ярої та озимої пшениці, жита, ячменю, рідше – для вівса. 

В Україні гесенська муха поширена повсюдно, проте найбільша її шкодочинність спостерігається у північній частині Степової зони та у південному Лісостепу. У різні роки чисельність поколінь шкідника є непостійною і значно залежить від таких факторів, як температура повітря і рівень відносної вологості.

Значний внесок у вивчення гессенської мухи та визначення запобіжних заходів щодо протидії її шкодочинності зробили українські ентомологи Мокржецький С. О., Знойко Д. В. і Оглоблін Д. О. 

• Опис комахи

Імаго гессенської мухи має мініатюрний розмір (від 2,3 до 3,5 мм). Забарвлення тіла у дорослих комах темно-буре або темно-сіре. Черевце смугасте, а в жіночих особин вкрите червоними цятками.

Голова маленька. Вусики у самців перисті, довгі, а в самок прості і дещо коротші. Ноги рудуватого кольору, довгі й тонкі. Крила сірувато-димчасті, з поздовжніми жилками.

Ротові органи недорозвинуті: дорослі комахи не живляться.

Яйця гессенської мухи блискучі, маленькі та еліптичні. У перші дні вони зберігають прозорість, а надалі набувають помітного червонувато-помаранчевого забарвлення. Личинки веретеноподібні, безногі, жовтуватого відтінку. Зовні майже не відрізняються від личинок решти представників родини Cecidomyiidae. У міру дорослішання в них на спині з’являється центральна напівпрозора зелена смуга.

У гессенської мухи є три личинкових стадії, кожна з яких різниться за розміром. Між першою і другою стадіями личинки збільшуються вдвічі. Якщо на першій стадії їх довжина  становить 0,56–1,7 мм, то на другій вона вже сягає 1,7–4 мм.

Лялечки розвиваються всередині кутикули другої стадії, відомої як пупарій. На цій стадії тверда, склеротизована, темно-коричнева кутикула (псевдококон), всередині якої розвивається личинка, дуже нагадує насіння льону.

Впродовж сезону гессенська муха встигає забезпечити до 3–5 (залежно від кліматичної зони) генерацій свого потомства.

• Спосіб існування

В умовах пізньої і теплої осені личинки гессенської мухи встигають завершити своє живлення і почати формувати всередині стебел харчової рослини псевдококони (пупарії), в яких зимують. Пупарії розміщуються у сходах озимих, в стерні або на дикорослих злаках (наприклад, на пирію). Впродовж зимового періоду такі личинки зберігають хорошу стійкість до дії низьких температур.

У разі передчасного настання осінніх холодів недогодовані личинки йдуть на зимування, не встигнувши повністю сформувати пупарій. Невдовзі вони масово гинуть, не в змозі пережити різке зниження температури.

З настанням весни (наприкінці квітня або на початку травня) личинки, що вдало пережили зиму, заляльковуються. Стадія лялечки триває від 10 до 12 днів.

Вихід імаго нового покоління відбувається за сталої температури повітря не нижче +10…12ºС. Однак якщо протягом перших двох-трьох днів після виходу температура довкілля не підвищиться, дорослі комахи можуть загинути, так і не лишивши потомства. Активний літ імаго починається, лише коли повітря прогріється до температури вище +14ºС.

Після парування запліднені самки починають відкладати яйця. За сприятливих умов життєвий цикл жіночої особини триває 5–7 днів, протягом яких вона встигає відкласти від 50 до 500 яєць. Яйцекладку, що має вигляд ланцюжка з декількох яєць, вона розміщує здебільшого на верхньому боці листків.

Залежно від кліматичних умов, ембріональний розвиток гессенської мухи триває від 2 до 12 днів. Від погодних особливостей залежить і виживання личинок.

Якщо температура довкілля становить +12…14ºС, відроджені личинки втрачають здатність до живлення і масово гинуть. За температури від +16 до +24ºС ембріональний розвиток шкідника займає трохи більше 2–3 днів, а личинки проникають у піхву листка вже через 5–6 годин після відродження. Проте за температури вище +24ºС також можна спостерігати масову загибель як відкладених яєць, так і відроджених личинок гессенської мухи, оскільки висока температура повітря теж має негативний вплив на цих комах.

Отже, несприятливий температурний режим у весняний та осінній періоди є надважливим чинником, що сприяє значному скороченню популяції гессенської мухи.

За сприятливих умов літ дорослих комах весняної генерації зазвичай збігається з виходом злаків у трубку (в Лісостеповій зоні України – у першій половині травня).

У пошуках кормового об’єкта дорослі гессенські мухи здатні мігрувати на значні відстані. Але літають вони доволі погано, їх переміщення відбувається здебільшого не за рахунок роботи крил, а завдяки руху повітряних потоків.

Після відродження личинки переміщуються у піхву прикореневого листка, присмоктуються до стебла та живляться соком рослини. На одному стеблі може одночасно розміщуватись до 50 й більше шкідників. Життєвий цикл личинки складає близько 2 тижнів.

У південних регіонах України розвиток личинок весняного покоління закінчується в середині травня, у центральних областях країни вони припиняють живлення наприкінці цього ж місяця, а на Поліссі – у першій половині червня.

В уражених шкідником рослинах припиняється зростання верхівкового листя, стебла жовтіють і поступово всихають. Пошкоджені личинками другого покоління стебла у фазі виходу в трубку або у фазі наливу зерна деформуються і підламуються, а колос формується порожнім, або з невеликою кількістю дрібних зерен.

За масового розвитку популяції гессенської мухи поле, заселене шкідником, має такий вигляд, ніби рослини витоптала худоба, або побив град. Найбільшої шкоди комахи завдають ярій пшениці, тому що імаго гессенської мухи починають літ і відкладення яєць ще до початку її кущіння, тобто личинки пошкоджують практично всі головні стебла рослини.

В Україні гессенська муха встигає забезпечити здебільшого три повні генерації за сезон. Але також нерідко вона дає від одного до трьох проміжних поколінь, що залежить від погодних умов у регіоні. Найчастіше появу проміжних генерацій можна спостерігати у південних областях країни. Останнє покоління шкідників живиться на сходах озимих культур – пшениці та ячменю.

Загалом в помірному кліматі гессенська муха продукує на більшій частині свого ареалу лише три генерації: весняну, літню та осінню. У північних регіонах вона встигає дати не більше двох поколінь потомства.

Різні зернові культури ушкоджуються шкідником неоднаково. На озимій пшениці личинки живляться впродовж усього її вегетаційного періоду. Весняне покоління гессенської мухи нападає на злаки у фазі виходу в трубку та на початку колосіння. Літня генерація личинок з’являється під час фази наливу зерна. Осіннє покоління заселяє сходи озимих і завдає неабиякої шкоди ще не зміцнілим рослинам. Іноді комаха пошкоджує значні площі посівів.

На ярих культурах (пшениці та ячмені) личинки першого покоління ушкоджують сходи, а наступна генерація нападає на рослини у фазі їх виходу в трубку.

Ступінь завданих ушкоджень і, відповідно, рівень шкідливості гессенської мухи залежить від багатьох чинників, зокрема від погодних умов, виду самої культури, фази розвитку сходів, а також періоду заселення посівів комахами.

Також цикл сезонного розвитку гессенської мухи безпосередньо залежить від того, чи є посівні площі, призначені під злакові культури, зрошуваними чи ні. Аграрії неодноразово зазначали, що на зрошуваних полях кількість весняних і літніх личинок шкідника є значно більшою, ніж на неполивних землях. Причина полягає в тому, що відсоток виживання яєць і личинок мухи в умовах  підвищеної вологості вищий, і їх чисельність може у 6–7 разів перевищувати кількість шкідників на незрошуваних ділянках.

На поливних площах активніше літають і дорослі комахи весняного покоління. У них спостерігається збільшення тривалості життя, завдяки чому чисельність популяції другої генерації може зростати у 4–6 разів. Також відзначається висока активність імаго третього покоління, вихід та літ яких зазвичай спостерігається 5–7 вересня.

Щоб обмежити чисельність гессенської мухи, бажано не висівати на зрошуваних полях яру пшеницю, яка є чудовою резервацією для масового розвитку як літнього, так і осіннього покоління комах.

• Заходи запобігання поширенню шкідника

Неабияке значення для контролю чисельності шкідників має дотримання правил сівозміни. Необхідно унеможливити посів злаків по стерньових попередниках, а ярі культури не повинні знаходитися в безпосередній близькості від озимих посівів.

Серед агротехнічних заходів важливе значення мають своєчасне лущення стерні та глибока осіння зяблева оранка.

У роки масового збільшення популяції гессенської мухи варто утриматися від посіву озимини та замінити її ярими культурами. Практикують також висівання пшениці на невеликих приманочних ділянках, щоб у такий спосіб вберегти від шкідника сходи озимини, які з’являються пізніше. Щойно на приманочному полі почнуть активно розвиватися шкідники, ділянку заорюють, унаслідок чого гинуть як личинки, так і лялечки. Важливо: щоб досягти повного їх знищення, глибина оранки має становити не менше 20 см.

Ефективним у знищенні гессенської мухи є й використання отрутохімікатів. Перед посівною кампанією насіння обробляють препаратом «Круйзер». У разі масового зростання чисельності шкідників застосовують інсектицид «Ефорія». Обробку злаків потрібно проводити у фазі кущіння, щоб обмежити чисельність осіннього покоління комах та захистити найцінніші посіви. Через 7–10 днів після першої обробки поле обробляють вдруге.

Надзвичайно дієвим і безпечним заходом біологічного методу протидії гессенській мусі є використання аграріями дрібних паразитичних комах групи їздців, а саме Pteromalus, Euryscapus, Ceraphron, Semietellus та Platygaster, які здатні знищити значну кількість личинок шкідника.