Більшість наявної в літературі інформації присвячено різноманіттю комах-шкідників та ефективним методам боротьби з ними. Такі знання, безумовно, дуже потрібні садівникам та городникам. Вміння вчасно усунути шкідливих мешканців зі своєї ділянки часто стає запорукою успішного вирощування багатьох сільськогосподарських культур та отримання врожаю. Але окрім шкідників у наших садах та на городах живуть і корисні комахи, які полюють на шкідливих. Про цих непомітних союзників ми дуже часто навіть не знаємо і в кращому разі їх просто не помічаємо, а іноді й знищуємо разом із шкідниками. Однією з поширених корисних комах є м’якотілка червононога (Cantharis rustica) або м’якотілка сільська. Іноді її називають жук-пожежник. В Англії та деяких англомовних державах закріпилася назва жук-солдатик (Soldier beetle) через подібність його забарвлення з мундиром військових королівської варти.
За біологічною класифікацією вид м’якотілка червононога належить до родини м’якотілок, ряду твердокрилих (жуків), класу комах, типу членистоногих.
Вид мешкає по всій Європі, в тому числі – в Україні й Білорусі, а також у Туреччині, на частині території Росії та інших держав Євразії, розташованих південніше 50 паралелі на просторах від Атлантичного до Тихого океану.
Доросла комаха має довжину близько 1,4 см. Самки зазвичай трохи крупніші за самців. Тіло жука складається з голови, грудей, черевця та трьох пар кінцівок. На голові розташовані чутливі вусики з 11 члеників. Все тіло жука червонувато-жовтогарячого кольору, лише голова, надкрила, проксимальна (та, що ближче до тіла) частина ніг і частина грудного відділу – чорні або темно-сірі.
Оскільки надкрила закривають жука майже повністю, складається враження, що він чорний. Сірувато-чорне забарвлення є захисним, тобто маскує комаху в середовищі проживання. Але зблизька стають помітними помаранчево-червоні ділянки тіла. Помаранчево-червоний колір видимих ділянок тіла є застережним. Він сигналізує хижакові про те, що обрана ним жертва отруйна. І це справді так. У тканинах тіла та в травній рідині жука є невелика кількість органічної отруйної сполуки кантаридину (C10H12O4).
Кантаридин є сильною отрутою, яка при контакті може викликати подразнення шкіри та слизових оболонок, а якщо потрапить в організм у достатній кількості, спричиняє тяжке отруєння. Токсин виробився у процесі еволюції, і жуки використовують його для захисту від хижаків та ворогів.
Кантаридин діє на організм тварини-хижака на кількох рівнях. Його вплив і тяжкість наслідків отруєння залежить від дози спожитої отруйної сполуки, тобто, від кількості з’їдених хижаком жуків.
За випадкового контакту комахоїдної тварини або птиці з м’якотілкою червононогою кантаридин викликає сильне подразнення шкіри та слизових оболонок, навіть може стати причиною появи на їх поверхні пухирців та виразок. Найчастіше на цьому етапі взаємодія і припиняється. Тварина швидко розуміє, що більше чіпати м’якотілку не потрібно, надовго запам’ятовуючи неприємний досвід.
Якщо тварина з’їдає одного або кількох жуків, отруйна речовина потрапляє на слизові оболонки внутрішніх органів (ротової порожнини, шлунка, кишечника), спричиняючи запалення і пошкодження тканин. Кантаридин викликає руйнування клітин епітелію, які вистилають шлунково-кишковий тракт, що призводить до кровотеч, виразок та запалень. Зовні дія отрути може проявлятися у вигляді болю у животі, блювання, діареї з розвитком геморагічного гастроентериту.
Якщо тварина з якоїсь причини з’їдає багато жуків-пожежників, кантаридин у великій кількості проникає у клітини різних тканин організму і порушує їхнє нормальне функціонування.
Потрапивши в кров’яне русло, кантаридин розноситься по організму і може пошкодити нирки (кантаридиновая нефропатія), а у важких випадках отруєння можуть виникнути симптоми з боку центральної нервової системи, такі як судоми м’язів, кома та смерть.
Життєвий цикл м’якотілки червононогої (Cantharis rustica) має кілька послідовних стадій розвитку, що змінюють одна одну: яйце, личинка, лялечка і доросла комаха. Кожна стадія має свої особливості та тривалість.
Запліднена самка відкладає яйця на початку або в середині літа. Яйця м’якотілки мають овальну форму та невеликі розміри. Одна самка зазвичай відкладає близько 100 яєць за один сезон. Кількість яєць може змінюватись в залежності від умов навколишнього середовища, багатства місцевої кормової бази та загального стану самої самки. Зазвичай жуки відкладають яйця в грунт або серед рослинності, яка розкладається (трухляві пеньки, старі дошки, опале листя, торішня трава і т.п.), що забезпечує оптимальні умови для їх розвитку. Залежно від умов довкілля, інкубаційний період може тривати кілька тижнів, але в середньому – близько 15–20 днів.
З яєць вилуплюються личинки, які нагадують маленьких черв’яків із трьома парами ніг. Ноги розташовані в передній частині тіла і допомагають швидко пересуватися по грунту і серед рослинності, що розкладається, у пошуках їжі. Личинки жука-пожежника активні переважно вночі. Вони постійно живуть у грунті або у вологому опалому листі, де харчуються дрібними безхребетними, такими як слимаки, багатоніжки, черв’яки, інші комахи та їх личинки.
Личинкова стадія триває близько року, протягом якого личинки кілька разів линяють, збільшуючись у розмірах. Зимують вони, зариваючись в опале листя або ґрунт.
Коли личинка досягає свого максимального розміру, вона викопує собі нірку в трухлявій деревині, листі або ґрунті, щоб перейти у наступну стадію розвитку і стати лялечкою. Лялечка зазвичай перебуває у невеликому земляному коконі. Ця стадія порівняно коротка, вона триває від кількох тижнів до місяця. Усередині кокона відбувається складний метаморфоз (біохімічна та морфологічна перебудова всього організму), внаслідок якого личинка перетворюється на дорослу особину.
Після завершення стадії лялечки з’являється доросла комаха (імаго), яка відразу ж виходить на поверхню. Дорослі жуки активні протягом весни та літа. Їх часто можна побачити на квітучих рослинах, де вони харчуються нектаром та пилком, а також дрібними комахами.
Період життя дорослої особини становить кілька місяців, за які вона встигає знайти собі пару та відкласти яйця, завершуючи свій життєвий цикл та даючи початок новому. Цикл повторюється, забезпечуючи стійкість популяції та виконання екологічних функцій у природі.
М’якотілки червононогі відіграють важливу роль у природних екосистемах, контролюючи чисельність дрібних безхребетних. Це допомагає підтримувати баланс у популяціях комах різних видів. Їхні личинки також є хижаками та активно полюють на інших комах у грунті, що так само сприяє контролю чисельності шкідників сільськогосподарських культур.
Але варто пам’ятати, що, хоча м’якотілка червононога і є хижаком, у разі відсутності потенційної здобичі голодний дорослий жук може харчуватися квітковими бутонами фруктових дерев та городних культур. Якщо чисельність голодних жуків-пожежників велика, вони можуть завдавати помітних збитків садовому господарству.
Та все ж таки частіше м’якотілки приносять сільському господарству користь. Вони є цінними союзниками садівників та городників у боротьбі з різними шкідниками.
Личинки м’якотілок – активні хижаки. Вони полюють на багатьох дрібних безхребетних, серед яких – попелиця, що є одним з найпоширеніших садових шкідників; лускокрилі (метелики), гусениці яких можуть завдати значної шкоди листям і плодам рослин; дрібні равлики й слимаки, які поїдають листя, коріння та плоди рослин. Шукаючи здобич, личинки м’якотілок здатні значно скоротити їхню чисельність.
Дорослі м’якотілки також приносять користь присадибному садовому господарству, харчуючись дрібними комахами, такими як: павутинний кліщ (шкідник, що викликає пожовтіння та опадання листя у багатьох культурних рослин), дрібні жуки-шкідники, гусениці тощо.
Полювання м’якотілки червононогої починається в польоті. Комаха помічає потенційну жертву і падає на неї, встромляючи щелепи. У цей момент у тіло жертви і на її поверхню виливається травна рідина, що містить ферменти та отруйні речовини.
Для м’якотілки характерне зовнішнє травлення. Воно дозволяє членистоногим хижакам ефективно переробляти і засвоювати поживні речовини зі своєї здобичі, не вдаючись до складного процесу травлення твердої їжі всередині власного організму. Від дії отрути жертва швидко гине, а травні речовини розріджують і частково перетравлюють тканини її тіла всередині хітинової оболонки. Після цього м’якотілка всмоктує напіврідку поживну масу.
Від життєдіяльності жука є й інша користь для аграріїв. Деякі дорослі м’якотілки, крім полювання на комах, також харчуються нектаром та пилком. У процесі добування цього виду корму вони переносять пилок з однієї квітки на іншу, сприяючи запиленню. Хоча їхній внесок у запилення не настільки значний, як від бджіл, він також має позитивне значення для плодоношення рослин.
М’якотілки допомагають підтримувати природний баланс у саду та на городі, природним шляхом контролюючи чисельність шкідливих комах, що дозволяє скоротити необхідність застосування хімічних інсектицидів. А це корисно не лише для довкілля та стану плодових культур, а й для здоров’я людини.
Личинки м’якотілок, мешкаючи в ґрунті і поміж мертвої рослинності, сприяють розкладанню органічного матеріалу. Це покращує структуру ґрунту, збільшує його родючість та сприяє кращому плодоношенню рослин.
У нашому кліматі живуть три види м’якотілок: м’якотілка квіткова, м’якотілка яскрава, м’якотілка червононога. Усі вони ведуть приблизно однаковий спосіб життя.
Таким чином, можна підсумувати, що м’якотілка червононога та її личинки допомагають контролювати популяції багатьох шкідливих комах, покращуючи стан рослин, знижуючи потребу у застосуванні хімічних засобів захисту рослин та сприяючи більш стійкому та екологічно безпечному веденню сільського господарства. Підтримка різноманітності корисних комах, таких як м’якотілка, відіграє ключову роль у створенні збалансованої та стійкої екосистеми в саду та на городі.
На присутність і збільшення чисельності м’якотілки червононогої на садовій ділянці або на городі можна вплинути. Щоб привабити м’якотілок до саду або городу, може знадобитися деякий час. Ось кілька способів, які допоможуть привабити та утримати цих корисних комах на присадибній території.
Насамперед, необхідно створити сприятливе для них довкілля та надати схованки для розмноження. Місця, де м’якотілки можуть ховатися і розмножуватися, це купи опалого листя, тирси, копиці соломи та таке інше. Вони не тільки допоможуть створити умови для розмноження жуків, але й забезпечать захист від несприятливих погодних факторів.
Не слід перекопувати землю навколо дерев і вкрай небажано прибирати опале восени листя з ділянки. У таких місцях зазвичай зимують личинки м’якотілок.
Для збереження популяції комах краще уникати застосування хімічних пестицидів. Їх використання негативно впливатиме на чисельність як самих м’якотілок, так і потенційних харчових об’єктів. Краще намагатись використовувати органічні методи боротьби зі шкідниками.
Створення сприятливого довкілля та надання джерел їжі допоможе привабити корисних комах та підтримувати їх чисельність на вашій ділянці.
Успішного та екологічного вам садівництва!
Чугуєвець Віталій.
Поділитись в соцмережах:
