Вирощування бавовника, есперименти з яким в Україні проводили ще понад сто років тому, планують розпочати в Одеській області. Про це Департамент аграрної політики, продовольства та земельних відносин Одеської обласної державної адміністрації повідомив на офіційній сторінці у Facebook.
Вітчизняні науковці звернули увагу на бавовник як на перспективну культуру для нашого краю на початку ХХ століття. Проведені в південних регіонах експерименти це довели. Тож ще за часів російської імперії його почали вирощувати в господарствах, які були розташовані на території сучасних Одеської, Миколаївської й Херсонської областей. Утім, успішному розвитку нової аграрної галузі завадила Перша світова війна, а потім – революція й громадянська війна.
Проте, бавовник не був забутий. В тридцяті – п’ятдесяті роки минулого століття в тодішньому СРСР проводили багато дослідів з вирощування найрізноманітніших культур, які могли принести користь економіці. На полях з’являлися як дикорослі рослини, які намагалися ввести в культуру, так і види, котрі вирощували в інших регіонах країни або й світу.
Звісно, не обійшли такі експерименти й українські землі. Тож тут були закладені плантації чаю, борщівника Сосновського, ваточника сирійського та багатьох інших рослин. Серед них був і бавовник.
Частина експериментів завершилася не просто фіаско: їх негативний вплив і досі відчувають аграрії та природні екосистеми. Наприклад, борщівник Сосновського й ваточник сирійський стали поширеними інвазивними видами й небезпечними бур’янами.
Але деякі рослини дійсно могли стати в пригоді і сільгоспвиробникам, і споживачам. Утім, з тих чи інших причин не склалося.
Так сталося і з бавовником. Починаючи з 1930-их років його вирощували в Херсонській, Миколаївській, Одеській, Запорізькій, Дніпропетровській і Донецькій областях та в Криму. Протягом двох десятиліть площі під культурою були доведені майже до півмільйона гектарів, а кількість колгоспів, де виробляли «біле золото» (таким епітетом тоді підкреслювали цінність бавовника), доходила до півтора тисяч.
Не підводила й врожайність, яка становила в різні роки і в різних господарствах від 8,9 ц/га до 21 ц/га й подекуди перевищувала досягнення інших країн, де бавовник є більш звичною культурою. Виявилося, що з економічної точки зору вирощувати його в умовах українського Півдня в кілька разів вигідніше, ніж зернові. Також на території України побудували ряд підприємств з переробки бавовняної сировини й виробництва тканин.
Науковий супровід цього напряму аграрного виробництва здійснював ряд спеціально створених установ, зокрема, Українська дослідна бавовникова станція, Український науково-дослідний інститут бавовництва.
Але в умовах планової економіки далеко не все вирішували розрахунки місцевих аграріїв чи науковців. Значний вплив на економіку мала й політика. Зокрема, чимало проєктів, розпочатих за життя Сталіна, були згорнуті саме з політичних мотивів. Щодо бавовника, то наступні керівники країни й галузі вирішили, що його вирощування краще зосередити на традиційних для культури територіях – в республіках Середньої Азії, а також в Казахстані. А в Україні виробництво бавовника стали скорочувати і в 1958 році припинили.
Культура пішла з товарних полів, але науковці від неї не відмовилися, хоча спеціалізовані установи й були перепрофільовані. Вже в сучасній незалежній Україні з бавовником продовжили працювати вчені Інституту зрошувального землеробства НААН (нині він об’єднаний з кількома іншими установами в Інститут кліматично орієнтованого сільського господарства НААН). Українські селекціонери створили два перших вітчизняних сорти культури: Підозерський 4, призначений для вирощування без використання зрошування, і Дніпровський 5, виведений для використання в умовах зрошення.
Також наші вчені довели, що вирощувати культуру можна набагато безпечніше для людей і довкілля, ніж це роблять в багатьох інших регіонах світу. Адже в умовах українського Півдня вона потребує значно менше пестицидів, добрив і води, ніж, скажімо, в Середній Азії.
Бавовник цікавий не лише своєю основною продукцією – волокном для виробництва ниток, тканин, вати тощо. Він дає також технічну олію з насіння, після виробництва якої ще й залишається макуха – цінний корм для сільськогосподарських тварин.
А в нинішніх умовах російського вторгнення культура може також послужити справі оборони нашої держави, адже з її волокна виробляють компонент для виготовлення пороху. Причому, для потреб військової промисловості підходить і короткий пух, який зазвичай не використовують для інших потреб, тож він фактично є відходом.
За оцінками науковців, українському ВПК потрібно 10 тисяч тонн бавовняної целюлози на рік. Щоб отримати відповідну кількість сировини, необхідно засіяти бавовником 30 тисяч гектарів, якщо вирощувати його без поливу, або близько 15 тисяч гектарів на зрошуваних землях. І в Одеській області готові відвести такі площі під культуру.
Утім, хоча є земля, технології й бажання для вирощування бавовника, існують і перепони. В Одеській ОДА нагадали, що зараз в Україні реєстрація прав на сорти цієї культури триває 2–3 роки, крім того, заборонено реєструвати генетично модифіковані сорти. Нині вже підготовлені законопроєкти, які скорочують процедуру реєстрації до місяця, а також знімають заборону на ГМО варіанти. Комітет Верховної Ради з питань аграрної та земельної політики їх вже підтримав та рекомендував до розгляду в парламенті.
Отже, якщо народні депутати оперативно проголосують за такі зміни в законодавстві, аграрії встигнуть посіяти бавовник вже під час весняної посівної кампанії, яка триває зараз. А за кілька місяців можна буде збирати й перший врожай стратегічної сировини.
Також є й плани будівництва заводу з виробництва сирцю початковою потужністю 1500 тонн продукції на рік. За кілька років потужність можна буде поступово збільшити до 6000 тонн. Інвестиції, які стане можливим залучити в завод у разі прийняття законопроєкту, становитимуть від 30 до 50 мільйонів доларів США.
Таким чином, Україна має всі передумови для того, щоб відродити галузь, яка раніше вже довела свою життєздатність і ефективність на території нашої країни. І послужить вона не лише економіці, а й зробить свій внесок у майбутню перемогу.
Поділитись в соцмережах:
