Інжир – одна з найдревніших одомашнених культур, яка, на думку вчених, дарує людству свої чудові плоди вже понад п’ять тисяч років. Ця рослина неодноразово згадується в Старому і Новому Завіті, й згідно з переказами росла в Едемському саду. Протягом багатьох століть інжир вважався символом достатку, миру та вічного життя.
Інжир був поширений у Стародавній Греції. Технологію його вирощування описали Аристотель і Теофраст. Плоди інжира слугували древнім римлянам звичайною їжею. Поміж іншого їх використовували для відгодівлі гусей, щоб отримати продукт, який згодом стане відомим як фуа-гра. Інжир вирощували на території від Афганістану до Португалії, а також в Індії. Вже з ХV століття він поширюється в Північній Європі. У ХVІ столітті фігові дерева висаджують у Лондоні, а 1769 року разом з іспанськими місіонерами інжир уперше потрапляє до Каліфорнії. Сьогодні його вирощують по всьому світу, в країнах з помірним кліматом з м’якими зимами та спекотним літом.
Інжир (лат. Ficus carica) належить до роду Фікус з родини Шовковицеві. Ще він відомий як фіга або смоква, плоди його інколи називають винною ягодою. Це субтропічна культура, батьківщиною якої є Середземноморський регіон. На сьогодні існує понад 1000 (!) різних сортів інжиру, що розрізняються між собою забарвленням і розмірами плодів, врожайністю, смаковими характеристиками, тривалістю періоду вегетації та, відповідно, різними термінами дозрівання. Селекціонери також вивели різновиди рослин, які практично не вживають свіжими, а повністю використовують для приготування сухофруктів.
Існують також сорти інжиру, що не потребують запилення комахами, але при цьому здатні давати кілька врожаїв протягом року, а також рослини з підвищеними морозо- та посухостійкими показниками. Тому перш ніж купувати саджанець, бажано попередньо ознайомитися з його характеристиками, щоб впевнитись, чи підходять обраному сорту як кліматичні умови, так і місцеві особливості, в яких йому доведеться зростати.
Можна виростити інжир і самостійно (з насіння). Дерево, вирощене з насінини, зазвичай починає плодоносити на сьомий чи восьмий рік. Проте такі рослини мають слабку кореневу систему і досить тонкий штамб. Щеплені ж дерева починають приносити плоди набагато раніше, тому поласувати інжиром можна вже на четвертий рік. До того ж штамбова основа й коренева система у них міцніші, а гілки біля основи кріпші та товстіші.
Найпоширеніші сорти інжиру
«Кримський чорний»
Цей сорт інжиру створений вченими-біологами Нікітського ботанічного саду. Він належить до ранніх, може давати до двох врожаїв на рік, до того ж не потребує комах-запилювачів.
Плоди сорту кримський чорний чималі за розмірами (до 80 г), округлої, грушеподібної форми, з ребрами по периметру, мають темне, фіолетове (майже чорне) забарвлення. Всередині плід дуже соковитий, темного малиново-червоного кольору. Шкірочка тонка, а м’якоть солодка, з легкою, приємною, десертною кислинкою.
Використовують цей сорт як для домашніх заготовок, так і для сушіння. Плоди достигають неодночасно, приблизно з середини серпня й до завершення першої декади вересня.
Під час догляду за рослинами цього сорту потрібно враховувати, що він вельми чутливий до обрізки, тому правильне і своєчасне формування крони сприяє отриманню стабільних високих врожаїв.
«Сірий ранній»
Ранній сорт. Дає два врожаї. Плоди мають округлу форму і середній розмір, вага складає близько 40 г. Колір шкірки зазвичай світло-коричневий або фіолетовий, а м’якоть всередині дуже соковита та надзвичайно смачна.
«Далматський» або «Турецький білий»
Крупноплодний інжир, який по праву вважається одним з кращих ранніх столових сортів. Самозапилюється. Дає два врожаї на рік, вага плодів першого врожаю може досягати 180 г.
Важливо, що даний різновид здатен витримувати зниження температури до –15°С.
Плоди грушоподібної форми, із зеленою шкіркою. Усередині м’якоть має червонуватий відтінок. Дуже соковита та солодка на смак.
«Рандіно»
Цей сорт інжиру дає два щедрих врожаї на рік. Плоди кулястої, злегка овальної форми, ребристі та мають немалий розмір, вага їх сягає до 100 г). Колір шкірки оливковий. М’якоть соковита й солодка. Вживають свіжими, або переробляють для домашніх заготовок і компоту.
«Абхазький фіолетовий»
За строком дозрівания це средньо-пізній сорт. Дає два врожаї. Плоди трохи витягнутої форми, реберисті, масою до 80 г і з високими смаковими показниками.
«Кадота»
Морозостійкий сорт. Витримує зниження температури до –10°С (!).
Виведений у Сполучених Штатах, де досить популярний. Середньо-пізній за строком дозрівання плодів. Самозапильний. Вирощувати слід на сонячній стороні ділянки, а на період холодів вкривати захисними матеріалами.
Плоди не дуже великі, важать до 70 г, округлої, грушеподібної форми, поверхнева шкірка досить щільна, светло-зеленого кольору. Рожева м’якоть надзвичайно соковита й солодка.
Інжир цього сорту добре зберігається й витримує тривалі транспортні перевезення. Плоди мають властивість в’ялитись прямо на дереві, їх залюбки використовують для домашніх заготовок і компотів.
«Брунсвік» (Brunswick)
Морозостійкий сорт, який можна вирощувати хоч у якості плодової садової культури, хоч як декоративну рослину. Витримує зниження температури до –27°С (!).
Сорт ранній. Має дуже великі, вагою до 200 г плоди. Самозапилюється. Плодоносить двічі протягом одного сезону.
Форма плодів грушоподібна, забарвлення світле, зеленуватого відтінку, з фіолетовим бочком. Солодка і соковита, малинового кольору м’якоть має високі смакові характеристики, тому плоди вживають як свіжими, так і сушеними. Добре підходить для домашніх заготовок.
Корисні властивості інжиру
За вмістом клітковини саме плоди інжиру займають перше місце серед усіх видів сухофруктів. Окрім того в плодах знаходиться значна кількість вітамінів, макро- й мікроелементів. Є в них і чимало природних цукрів.
Високий вміст калію чинить позитивний вплив не тільки на роботу серцевого м’яза, а й на всю серцево-судинну систему. Також інжир нормалізує діяльність печінки, нирок, шлунково-кишкового тракту.
Як виявилося, плоди інжиру зупиняють розвиток ракових клітин і сприяють швидкій регенерації сітківки, тому рекомендуються людям, що страждають на діабет, а також хворим з порушенням обмінних процесів і тим, хто потерпає від ожиріння.
Вирощування в умовах України
У північніших регіонах з холодними кліматичними умовами інжир бажано вирощувати в теплицях, або ретельно вкривати рослини на період можливих морозів, щоб вберегти від згубної дії низьких температур. У помірному та південному кліматі це дерево можна висаджувати у відкритий ґрунт (на сонячній стороні), але бажано влаштувати захист від впливу вітрів.
Корисні властивості інжиру, як і його високі смакові якості, заслуговують на те, щоб приділити цій культурі особливу увагу.
Поділитись в соцмережах: