Опоміза пшенична

Опоміза пшенична (Opomyza florum Fabricius) – вид комах родини Опомізиди (Opomyzidae) підряду Коротковусі двокрилі (Brachycera) ряду Двокрилі (Diptera). Належить до групи внутрішньостеблових мух, личинки яких оселяються у стеблах злаків.

Комаха поширена на більшій частині території Європи, у передгір’ях Кавказу та в Сибіру. В Україні зустрічається практично на всій території, але найбільшої шкоди завдає у західній частині Лісостепу, де ушкоджує посіви пшениці, жита та ячменю.

Пошкодження, які личинка опмізи пшеничної завдає зерновим культурам, дуже нагадують ті, які завдають представники решти видів внутрішньостеблових мух. У заселеному шкідником злаку насамперед спостерігається пожовтіння центрального листка, після чого поступово в’яне все стебло, що й призводить до загибелі рослини.

Але є й особливості, властиві тому чи іншому шкідникові. На відміну, наприклад, від озимої мухи, личинки опомізи ніколи не ушкоджують вузол кущіння. А на противагу шведській мусі, опоміза буває активною лише на початку весни, хоча це й не зменшує ступінь її шкідливості.

У роки масового розмноження популяції опоміза пшенична здатна знищити до 50% врожаю зернових, а в окремих випадках збитки, завдані шкідниками, можуть досягати і 80%.  

Економічний поріг шкодочинності комах – 10% пошкоджених стебел.  

• Опис опомізи

Доросла муха має невеликі розміри, її довжина становить 3,5–4 мм. Тіло в імаго довгасте, іржаво-жовтого кольору. Черевце округле. Очі мають червоне забарвлення, а на голові і спинці можна помітити тонкі й довгі щетинки. Крила в дорослої комахи овальної форми, прозорі, з поперечними жилками та жовтувато-димчастими цятками.

Яйце в опомізи пшеничної світло-жовте, трохи видовжене, з загостреним вершечком, на якому можна помітити невеликий горбочок.

Личинка непоказна, білого кольору, циліндричної форми. Її тіло вкрите неглибокими поздовжніми борозенками, а на загостреному задньому кінці є два м’ясисті відростки. У своєму розвитку личинка проходить три віки, і довжина її наприкінці сягає 7–8 мм.

Пупарій коричневий, яйцеподібний, до 5 мм завдовжки.

• Спосіб існування

Зимує шкідник у стадії яйця, знаходячись у верхньому шарі ґрунту (на глибині до 3 см) у полях з озимими посівами.

Напровесні відбувається відродження личинок. Вони вибираються на поверхню і проникають усередину стебел озимих злаків. Потрапивши у рослину, шкідники прогризають хід до конуса наростання, потім піднімаються вгору листковою піхвою, що має форму трубки, після чого переходять у стебла сусідніх рослин. Вузол кущіння личинка опомізи не пошкоджує.

Центральні листки в рослин, заселених личинками опомізи, жовтіє і починає в’янути, а слідом за ними всихають і пошкоджені стебла.

Завершивши свій цикл розвитку, що триває близько місяця, личинки заляльковуються або всередині стебла, або в піхві листка. Оптимальні умови для нормального развитку пупарію забезпечуються вологістю повітря у межах 70–100%. У цьому разі тривалість стадії лялечки не перевищує 20 днів.

Вихід дорослих комах з лялечок спостерігається наприкінці травня – початку червня, проте активний літ і спарювання імаго відбуваються восени. Опомізі пшеничній властиве таке явище, як імагінальна діапауза, коли самки не можуть запліднюватись через недорозвинені яєчники. Щоб розвиток статевих органів завершився, вони повинні отримати додаткову кількість поживних речовин, для чого протягом усього літа живляться на квітучих рослинах родин Айстрові, Окружкові та Бобові.

Відкладати яйця самки опомізи починають лише у вересні-жовтні, коли з’являються перші сходи озимини. Перелетівши на посіви озимої пшениці, ячменю чи жита, вони закопують яйця у ґрунт на глибину до 3 см, поряд із кореневою системою сходів. Шкідник продовжує відкладати яйця аж до настання листопада.

За сезон опоміза пшенична забезпечує лише одне покоління потомства.

• Заходи протидії шкіднику

Чинники, що обмежують поширення шкідника – це висока температура повітря (понад +22°С) у поєднанні з незначною кількістю опадів. За стійкої спекотної та сухої погоди значна кількість яєць опомізи висихає і гине. 

Убезпечують посіви злакових культур від ураження цією комахою і деякі агротехнічні заходи, наведені нижче:

    •  ретельний механічний обробіток ґрунту перед початком посівної кампанії;

• дотримання оптимальних термінів сівби, а також урахування погодних і кліматичних особливостей регіону під час посіву злакових культур;

• дотримання правил сівозміни (з метою запобігання поширенню опомізи, потрібно сіяти зернові культури після найкращих для них попередників: бобових, просапних культур, або на чистому парі);

• своєчасне внесення добрив, що сприяє прискоренню процесів розвитку посівів;

• лущення стерні і рання зяблева оранка на глибину не менше 20–22 см (це дозволить знищити пупарії, які залишилися в стерні).

Перед посівом посівний матеріал обробляють препаратами-протруювачами насіння, до складу яких входять неонікотиноїди (тіаметоксам, імідаклопріод, клотіанідин).

Для обробки злаків під час їхньої вегетації використовують інсектициди: «Борей», «Ейфорія», «Актара», «Карате Зеон», «Моспілан» тощо.