Українські науковці пропонують проводити рекультивацію ґрунтів, пошкоджених внаслідок воєнних дій, за допомогою міскантуса гігантського. Про це повідомили в Національній академії аграрних наук.
Внаслідок повномасштабної війни, яку проти України веде російська федерація, страждають не тільки люди, а й земля. Ґрунтовий покрив нині пошкоджений на значних площах сільськогосподарського призначення. Одним з найпоширеніших видів таких пошкоджень є утворення вирв внаслідок потрапляння на поля бомб, ракет, мін, артилерійських снарядів.
Часто вони є досить глибокими, через що порушені як поверхневі шари ґрунту, так і глибші горизонти. Чимало таких пошкоджень займають значні площі. Провівши вимірювання у Харківській області, науковці виявили вирви розміром від 3,5 м², що залишилися після артилерійських снарядів та снарядів реактивних систем залпового вогню, до 346 м², які утворилися внаслідок потрапляння авіабомб.
Після припинення бойових дій і деокупації тих чи інших регіонів, постає питання повернення порушених земель в аграрне виробництво. Спочатку проводять їх обстеження й розмінування, а потім починають ліквідацію вирв. На жаль, наразі немає можливості робити це з урахуванням внутрішньої будови ґрунту та генетичних горизонтів. Землю просто згортають у ями бульдозерами або грейдерами. Тобто, проводять грубу рекультивацію.
– Відтворення родючості ґрунту після грубої рекультивації в місцях руйнації прогнозовано буде відбуватися десятки років, залежно від площі руйнації, та потребуватиме значних фінансових вкладень, без яких вирощування сталих та якісних врожаїв сільськогосподарських культур буде проблематичним, – зазначають в НААН.
Тому науковці почали пошуки методів, за допомогою яких можна пришвидшити процес відновлення ґрунтів та водночас отримати продукцію навіть на пошкоджених площах. Одна з перспективних пропозицій – використання енергетичних рослин. Так, в Інституті ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського НААН розробили шляхи фітомеліорації та ремедіації деградованих ґрунтів способом вирощування міскантусу гігантського.
Міскантус гігантський (Miscanthus giganteus) – багаторічна трав’яниста гібридна рослина родини Злакові або Тонконогові, яка досягає трьох і більше метрів у висоту. З кожним роком площі її посівів у світі збільшуються через чудові властивості як енергетичної культури. З одного гектару рослина може вже на третій рік вирощування дати 17–25 тонн сухої маси, а деякі сорти – й до 35 тонн. Зроблені з міскантусу паливні палети перевершують за своєю енергетичною цінністю чимало інших видів рослин, зокрема дерев. За різними оцінками врожай з одного гектара в разі використання його в якості палива еквівалентний 10–20 тисячам кубометрам газу або 20–25 тоннам вугілля.
Використання рослинної біомаси міскантусу для отримання енергії цікаве ще й тим, що таке паливо не має негативного впливу на баланс вуглекислого газу в атмосфері. Навіть навпаки: в процесі фотосинтезу культура поглинає більше СО2, ніж її біомаса виділяє в процесі згорання у твердопаливних котлах. Також у продуктах згорання подрібненої сухої маси та пелетів міскантусу, порівняно з вугіллям, у 20–30 разів менший вміст оксиду сірки та у 3–4 рази – золи.
Усі згадані характеристики важливі у мирні часи, але тим більше важко їх переоцінити у воєнний та післявоєнний період, коли гостріше відчувається дефіцит енергоресурсів.
Та, як виявилося, є в міскантусу й інші корисні властивості. І особливо цінною зараз стає його здатність покращувати склад і структуру ґрунту. Місканутус не потребує родючих земель – він добре почувається там, де неможливо отримати високі врожаї більш традиційних культур. Натомість він накопичує значну кількість вуглецю у своїй потужній кореневій системі, частини якої поступово перетворюються на гумус. До того ж у заростях гігантської трави не ростуть бур’яни, вона стійка до ураження хворобами й шкідниками. Загалом ця рослина покращує характеристики й родючість ґрунту, сприяє розвитку та різноманіттю ґрунтової біоти, а також оздоровлює площі, на яких зростає.
Треба додати, що міскантус має неабияку посухостійкість, він значно випереджає чимало інших культур за своєю здатністю ощадливо використовувати вологу і може зростати на одному місці 25–28 років без потреби застосування будь-яких засобів захисту рослин, добрив і щорічного обробітку ґрунту.
Зважаючи на всі корисні характеристики міскантусу, науковці НААН рекомендують висаджувати його на грубо рекультивованих ґрунтах для відтворення їх родючості. Завдяки цьому земля, не придатна для вирощування інших культур, не залишатиметься порожньою і поступово відновлюватиметься, а її власники щороку отримуватимуть дешеву енергетичну біосировину. Приємним бонусом стане ще й створення додаткових робочих місць для переробки біомаси культури, зменшення розораності ґрунтів, збереження біорізноманіття, підвищення рівня екологічної безпеки землеробства, сприяння енергетичній незалежності нашої держави та внесок до протидії змінам клімату.
Поділитись в соцмережах:
