Пурпурний церкоспороз сої

Збудником пурпурного церкоспорозу сої, що вважається одним з найбільш шкодочинних грибкових захворювань культури, є недосконалий гриб виду Cercospora kikuchii роду Церкоспора (Cercospora) з родини Мікосферелові (Mycosphaerellaceae). 

Фітопатоген Cercospora kikuchii вражає всі надземні органи сої, зокрема насіння, боби, листя та стебла. Особливо часто прояви хвороби спостерігаються на листочках сходів. Осередки ураження мають вигляд дрібних пурпурових або червоних плям, розмір та забарвлення яких може змінюватися. За ясної, сонячної погоди вони стають особливо яскравими та добре помітними, оскільки продукований грибком токсин церкоспорин активізується під впливом сонячного світла.

До цього часу пурпурний церкоспороз сої поширився у багатьох країнах з вологим і теплим кліматом. В Європі – насамперед у Франції, Словенії та Чехії, в Азії – в Японії, Китаї, Кореї, Пакистані та Ірані, в Африці – в Уганді, Родезії та Новій Гвинеї, в Америці – у Бразилії та США. Останніми роками, через суттєві кліматичні зміни на планеті, Cercospora kikuchii активно інфікує соєві плантації і в Україні.

Захворювання призводить до значних втрат урожаю і погіршує якість зерна.

Головним джерелом поширення інфекції є заражені грибним міцелієм і конідіями насіння та рослинні рештки сої.

• Шкодочинність

Пурпурний церкоспороз сої здатен утричі зменшити її врожайність. До того ж, патоген значно погіршує якісні характеристики зерна. Наприклад, вміст жирів у інфікованому насінні знижується від 2 до 7%, а протеїну – до 5%.

Рівень польової схожості соєвих зерен, уражених пурпурним церкоспорозом, може зменшуватися на 19–36%.

• Ознаки інфікування сої пурпурним церкоспорозом

Пурпурний церкоспороз сої здатен вражати рослини на будь-якому етапі їх вегетації, але симптоми інфікування найчастіше з’являються одразу після початку цвітіння у вигляді пурпурових плям на поверхні листків, спрямованих до сонця. Згодом уражене листя жовтіє та опадає.

Ознаки хвороби на стеблах сої мають вигляд некротичних ділянок, які поступово повністю охоплюють пагони довкола, внаслідок чого рослина гине.

У разі незначного інфікування патогеном рослини поступово слабнуть, втрачають імунітет і відстають у розвитку. З часом на них з’являються червоно-коричневі плями з темною облямівкою. Стебла, інфіковані грибком, зрештою згинаються, або переламуються.

В інфікованому насінні патоген зазвичай концентрується у насіннєвій оболонці. Осередки зараження мають вигляд темно-пурпурових плям. Поступово ці ділянки вкриваються дрібними поздовжніми тріщинами і стають шорсткими на дотик.

Заражене насіння сої погано проростає і дає розріджені сходи зі зморщеними, вкритими пурпуровими плямами сім’ядольними листочками, які невдовзі засихають і опадають.

На бобах симптоми хвороби виглядають як округлі й ніби трохи вдавлені в поверхню рослинної тканини темні, червонувато-фіолетові плями. Розмір їх може сягати в діаметрі до 1 см і більше. 

Найінтенсивніше пурпурний церкоспороз сої розвивається за температури від +20 до +30ºС і в умовах підвищеного рівня вологості (від 80%).

Зимує гриб у формі конідій, що зберігаються в інфікованому насінні та рослинних залишках. За сприятливих погодних умов вони легко розносяться вітром і дощем, а потрапивши на рослину, починають активно розвиватися.

Серед сучасних сортів сої, стійких до ураження пурпурним церкоспорозом, варто згадати такі, як «Аполло», «Канзас», «Кентуккі» та «Венус». Однак навіть з ними важливо чітко дотримуватись агротехнічних правил, щоб мінімізувати ризик розвитку захворювання.

• Карантинні заходи та методи протидії фітопатогену

В Україні створено спеціальні служби, що здійснюють контроль за імпортованою рослинною продукцією, зокрема й за насінням сої. Помітивши ознаки інфікування, вони відбирають зразки для лабораторної експертизи.

У разі виявлення зараженої пурпурним церкоспорозом сої, вся партія продукції негайно повертається постачальнику, або ж спрямовується на обовязкову технічну переробку.

Щоб обмежити подальший розвиток пурпурного церкоспорозу сої та запобігти його поширенню, слід виконувати наведені нажче рекомендації:

• дотримуватися правил сівозміни (впродовж декількох років уникати вирощування тієї ж культуры на одному місці);

• використовувати посівний матеріал з виключно здорового насіння, без ознак ураження будь-якими захворюваннями;

• розпочинати посівну кампанію у пізніші строки;

• зібравши врожай, ретельно видалити з поля усі рослинні рештки;

• раціонально користуватись мінеральними добривами (поживні речовини, що містять калій, фосфор та мікроелементи, сприяють підвищенню стійкості рослин до впливу стресових чинників і допомагають чинити спротив грибковим захворюванням);

• використовувати технології, що передбачають проведення заходів з контролю за вологістю ґрунту, аби максимально запобігти розвитку захворювання.

За необхідності використання фунгіцидів, варто надавати перевагу у їх виборі зазначеним нижче препаратам.

• «Ультрафіт» (містить два штами бактерій, малотоксичний, поєднується з усіма ЗЗР, добривами, протруйниками, є екологічно безпечним засобом). Норма витрати – 2 л/га.

• «Грінфорт АС» (системний фунгіцид широкої дії). Норма витрати – 1,0–1,5 л/га.

• «Міравіс Дуо» (спеціалізований фунгіцид широкої дії). Норма витрати – 0,5–0,75 л/га.