Звична для нас усіх липа (лат. Tília) має чимало різновидів. Від часів шведського біолога Карла Ліннея, який створив всесвітньо відому систему класифікації рослин, було описано понад 350 різних видів, гібридів і сортів цього дерева.
Характеристика рослини
Липа є листопадним деревом з потужною кореневою системою, що глибоко проникає в ґрунт. Тривалість життя цих дерев складає до 600 і більше років. Вони зростають заввишки до понад 40 метрів і можуть мати окружність стовбура більш ніж 5 метрів. Розмножується рослина як насінням, так і вегетативно.
За своєю формою листок липи нагадує сердечко із загостреним вершечком, облямоване дрібненькими трикутними зубчиками.
Квіти цієї рослини зазвичай забарвлені в жовтий або кремовий колір. Вони зібрані в щиткоподібні суцвіття, що приваблюють безліч бджіл своїм духмяним, приємним ароматом. Плоди – дрібні горішки з однією чи двома насінинами всередині.
Найкраще липа росте й розвивається в регіонах з вологим і теплим кліматом. Оскільки дерево має красиву, розлогу крону, невибагливе до умов зростання та відоме багатьма корисними властивостями, його повсюдно використовують в озелененні й декоруванні міських і сільських вулиць, парків і скверів, для створення зелених зон відпочинку тощо.
Згідно зі стародавньою європейською традицією липа, на відміну від дуба, уособлює жіноче начало. На весіллях та на Зелені свята саме гілками липи традиційно прикрашають оселі. Липа вважається деревом-оберегом, здатним відвертати прокляття. У давнину її м’яка й легка деревина слугувала чудовим матеріалом для різьбярів, тому дерев’яні статуї святих здебільшого виготовляли саме з цієї породи. Можливо, це пояснює, чому липа у слав’ян вважалась священним деревом.
Нині липу широко використовують у меблевому виробництві, виготовленні деяких будівельних матеріалів, канцтоварів (дошок для малювання, олівців), з неї роблять музичні інструменти, іграшки, предмети інтер’єру, кухонного начиння, бочки, сірники, деревне вугілля тощо.
Липа є чудовим медоносом, а липовий мед справедливо вважається одним з кращих і цінується досить високо, оскільки має надзвичайно цілющу та оздоровчу дію.
Згідно із застарілими системами класифікації рослин, розробленими Артуром Джоном Кронквістом, Робертом Фольгером Торном та іншими вченими-ботаніками ХХ століття, види лип розглядались раніше як представники окремої родини липових (лат. Tiliaceae). Проте згодом вчені довели, що ці дерева є частиною родини мальвових (лат. Malvaceae). Тому на сьогодні усі види лип належать згідно з сучасними системами класифікації APG, APG II, APG ІІІ саме до вказаної родини й формують у ній рід Липа.
Також чимало уточнень було зроблено щодо видової належності рослин. Зараз в роду липових виділяють 45 видів лип, а решта численних різновидів є їхніми формами, сортами та гібридами.
Цікаві факти
Одним з найстаріших липових дерев в Україні є липа, посаджена, за переказами, засновником Києво-Могилянської академії, митрополитом Петром Могилою в 1635 році. Сталася ця подія на ознаменування зведення нової Десятинної церкви.
Висота цього дерева сягає 15 м, а окружність стовбура перевищує 5 м.
Існує легенда, що ця липа має особливу силу та допомагає людям здійснювати їхні бажання. Слід лишень подумки звернутися до дерева з проханням про допомогу (в щасливому шлюбі, успішному бізнесі, подорожі, народженні дитини й таке інше), і бажане обов’язково здійсниться. Для надійності рекомендується обійти липу сім разів проти годинникової стрілки.
Ще одне визначне дерево росте в Києві на території Києво-Печерської лаври. Відоме воно як липа Феодосія Печерського. У 2009 році рослина отримала статус ботанічної пам’ятки природи. Висота дерева – близько 18 м, обхват стовбура становить замалим не 6 м. Приблизний вік липи складає 450 років. За переказами посадив дерево на могилі своєї матері один із засновників монастиря, ігумен Феодосій.
Обидва липових дерева є одними з найвідоміших в Україні та знаходяться під охороною.
Найбільш розповсюджені види липи
· Липа європейська (лат. Tilia europaea)
Перший опис липи європейської зробив всесвітньовідомий шведський ботанік і систематик Карл Лінней. Згодом вчені дійшли висновку, що ця рослина є природним гібридом двох видів: липи дрібнолистої або звичайної (лат. Tilia cordata) та липи широколистої (лат. Tilia platyphyllos). Уперше гібридизація могла відбутися понад тисячу років тому. У всякому разі, зараз відомі окремі 800-річні екземпляри липи європейської, а раніше, за деякими відомостями, зустрічалися навіть дерева віком більше 1200 років.
Рослина широко розповсюджена в країнах Європи, хоча досить часто зустрічається практично на всій території Євразії, за винятком хіба що Крайньої Півночі.
Своїми характеристиками липа європейська дуже нагадує липу дрібнолисту, але окремі ознаки успадкувала від іншого виду, липи широколистої. Зацвітає вона на два тижні раніше, зростає значно швидше і має більше за розміром листя. Крім того, вона більш стійка до несприятливих погодних і кліматичних умов, добре переносить морози. З цієї причини липу європейську часто використовують для озеленення міст.
Крона в дерева густа й розлога, правильної кулястої форми. Виростає липа європейська до сорока метрів заввишки. Окружність стовбура може досягати п’яти метрів. Використовується як декоративна, медодайна рослина.
Верхня частина листків блискуча, забарвлена в темно-зелений колір, а нижня –світлішого відтінку. За формою листя нагадує сердечко завдовжки до 9 см.
Зацвітає липа європейська у червні, цвітіння триває два тижні. Суцвіття складається з 3–8 квіток. Плоди-горішки мають кулясту форму.
Рослина надає перевагу нейтральним ґрунтам і добре освітленим ділянкам.
Серед декоративних різновидів липи європейської розрізняють виноградолисту та розсіченолисту.
· Липа широколиста (лат. Тilia platyphyllos Scop)
Дерева цього виду, який ще називають літньою липою, повсюдно зустрічаються на території Західної України, країн Європи, у Молдові, на Кавказі.
Липа широколиста належить до довгожителів. Виростає заввишки до 40 м, стовбур в обхваті може становити 6 м. Крона за формою – пірамідальна, розлога. На родючих землях росте швидко.
Листя темно-зеленого кольору, яйцеподібної форми, чимале за розміром (до 14 см завдовжки), зверху вкрите дрібними ворсинками.
Цвітіння липи широколистої розпочинається в червні, на два тижні раніше за липу дрібнолисту. Похилені суцвіття складаються з жовтавих квіточок, зібраних по 2–5 штук. Плід – горішок овальної форми, з п’ятьма реберцями і міцною шкаралупою. Дерево має високу виживаність у несприятливих кліматичних умовах, зокрема відзначається значною посухостійкістю, тому використовується як рослина для озеленення міської та приміської зони.
Липа широколиста має також кілька декоративних форм: золотолисту, виноградолисту та пірамідальну.
· Липа дрібнолиста, звичайна, серцелиста або зимова (лат. Тilia cordata Mill)
Поширена в Європі, зокрема й у Фінляндії, в регіонах Криму та Кавказу, в Західному Сибіру, на Уралі.
Ця рослина також є довгожителем. Відомі екземпляри, вік яких становить понад 800 років. Зростає досить повільно, досягаючи 30-метрової висоти. Має кулясту, розлогу крону: верхні пагони спрямовані вертикально вгору, середні ростуть горизонтально, а нижні – до землі. Кора жовто-сірого відтінку. Дрібнолиста липа надає перевагу родючим ґрунтам.
Листя дрібне, з довгими черешками (від 3-х до 6-ти см), гладеньке, має добре виражену серцеподібну форму. Верхня сторона забарвлена у насичений зелений колір, нижня – світліша, з сизуватим відтінком.
Зацвітає дерево наприкінці червня або на початку липня, вкриваючись спрямованими вгору суцвіттями. Кожне з них складається з 5–11 дрібних, світло-жовтих квіточок. Плоди у вигляді маленьких горішків визрівають у серпні.
Рослина невибаглива і дуже витривала, оскільки не боїться морозів і посухи. Надає перевагу легким і родючим ґрунтам. Широко використосовується для озеленення парків, алей, скверів.
· Липа сибірська (лат. Tilia sibirica)
Науковий статус цієї липи не визначений ще й досі, оскільки ця рослина очевидно є однією з форм липи дрібнолистої, що пристосувалась до надзвичайно вологих умов існування. Місцеві ботаніки називають її красноярською липою. Дерево широко розповсюджене на території Західного Сибіру, живе понад 200 років, заввишки досягає тридцяти метрів з обхватом стовбура до п’яти метрів. Кора темного кольору з буруватим відтінком. Листя невелике (близько 5 см завдовжки), з дрібними ворсинками, має заокруглену клиноподібну форму. Цвіте липа сибірська наприкінці липня або на початку серпня.
Квіти мають жовтаве забарвлення, зібрані у суцвіття по 5–8 штук. Плід – злегка видовжений горішок, всередині якого знаходяться одна чи дві насінини, котрі визрівають зазвичай у вересні. На заболочених ділянках липа сибірська зростати не може, але цілком здатна рости у затінку.
· Липа американська (лат. Tilia americana)
Липа американська росте на сході Північної Америки. Кора сіра, здебільшого має насичений темний відтінок.
Дерево виростає до 40 м заввишки, хоча темпи росту невеликі. Крона дуже розлога, діаметром до 20 м. Листя велике, овальне за формою, ширина його досягає близько 13 см, а довжина може становити до 20 см.
Зацвітає в середині липня. Суцвіття формуються багатоквіткові, мають у гронах від 8 до 15 квітів. Липа американська надзвичайно стійка до несприятливих погодних умов, вона витримує низькі температури до –40°C. Використовують рослину в зелених насадженнях парків, вулиць, зон відпочинку тощо.
Створені також декоративні різновиди липи американської: виноградолиста, широколиста та пірамідальна.
· Липа амурська (лат. Tilia amurensis)
Як випливає з назви, ця рослина загалом зустрічається на Далекому Сході, в Китаї і Кореї, де заселяє гірські схили та річкові долини. Як і липа сибірська, вона має багато схожих ознак з липою дрібнолистою, тому багато вчених вважають цей різновид (липу амурську) її далекосхідною формою.
Дерево виростає заввишки до 30 м, а його діаметр сягає 1 м. Живе рослина в середньому до 300 років. Форма крони – овальна. Забарвлення кори – сіро-коричневе.
Листя велике, сердцеподібної форми, завдовжки до 7 см.
Цвітіння липи амурської розпочинається в червні, а її суцвіття складаються з 5–15 чималих за розміром квіток. Чудовий медонос (продуктивність меду – до 1000 кг/га).
Добре витримує дію сильних морозів і несприятливих погодних умов. Останнім часом промислова вирубка цих дерев знаходиться під забороною.
Древина легко обробляється і є чудовим матеріалом для різьбярства та виготовлення різноманітних виробів.
Листя липи амурської можна заготовлювати на зиму і використовувати на корм худобі.
· Липа срібляста або пухнаста (лат. Tilia tomentosa)
Цей вид липи має значну декоративну цінність, тому широко розповсюджений в культурі ще з ХІХ століття. У нього є кілька декоративних сортів, серед яких: петіоларіс (Petiolaris), варсавієнсіс (Varsaviensis), брабант (Brabant).
Природні території існування липи сріблястої – Балкани, південно-східна та центральна частини Європи, Румунія, Західна Україна, помірні висоти заходу Туреччини, а також південно-західні регіони Азії. Проте вирощують ці дерева далеко за межами їх природного ареалу – в країнах Західної Європи, на Кавказі, у Прибалтиці та на інших територіях.
Крона в липи сріблястої має правильну пірамідальну форму, стовбур прямий, виростає заввишки до 25–30 м, хоча й росте досить повільно. У молодих дерев кора гладка, без тріщин і нерівностей, забарвлена у темно-сірий колір. Рослина живе до 200 років.
Листя у липи сріблястої велике, овальної форми, із загостреною верхівкою, завдовжки виростає до 8 см.
Сріблястою називають липу цього виду через пухнастий білий шар на зворотній стороні листя. Коли краї листочків загинаються вгору під яскравим сонячним промінням, їх нижня частина, що на дотик нагадує повсть, відбиває світло і створює ефект сріблення.
Зацвітає рослина у другій половині липня й цвіте впродовж 10 днів. Квіти кремового забарвлення зібрані в суцвіття-напівзонтики.
· Липа кавказька (лат. Tilia dasystyla subsp. caucasica)
Липу кавказьку зазвичай вважають підвидом липи пухнастостовпчикової (лат. Tilia dasystyla), хоча деякі дослідники виділяють її в самостійний вид або описують як підвид липи широколистої. Зустрічається в країнах Малої Азії, в Криму та на Кавказі.
Досягає заввишки 35 м, а штамб виростає приблизно двометрової окружності, хоча відоме унікальне дерево, що росте в Криму, має обхват стовбура понад 6 м. Крона молодих рослин має конічну форму, але в міру зростання стає округлішою та густішою. Кора забарвлена у темний бурий або сірий колір. Дерева цього виду ростуть швидко і живуть до 300 років. Належать до групи цінних декоративних рослин.
У молодих пагонів кора має червонуватий відтінок. Листя великого розміру (до 15 см завдовжки), насиченого зеленого кольору. Нижня сторона світліша й білувата.
Цвітіння в липи кавказької розпочинається наприкінці червня або на початку липня. Суцвіття складаються з 3–7 жовтих, надзвичайно духмяних квіточок.
Рослина невибаглива, добре переносить посуху й затінення, проте більш теплолюбна за решту видів.
· Липа маньчжурська (лат. Tilia mandshurica)
Рослина поширена в теплих районах Далекого Сходу. Порівняно з іншими видами це дерево досить невисоке (до 20 м), здебільшого багатостовбурне. Крона широка, овальна.
Листя дуже велике, може досягати завдовжки до 30 (!) см. Цвітіння рослини розпочинається в липні й триває впродовж трьох тижнів. Суцвіття, що складаються з 8–12 квіток, дуже великі, похилені. Така їх особливість запобігає вимиванню нектару й пилку опадами та дозволяє бджолам брати взяток навіть у дощову погоду. Плоди-горішки, що досягають відносно великого розміру (діаметром до 1 см), достигають у серпні.
Дерево добре відоме як декоративна культура, має високу стійкість до несприятливих погодних умов.
· Липа японська (лат. Tilia japonica)
Раніше липа японська вважалась підвидом липи звичайної (дрібнолистої). Однак дослідження генотипу рослини визначили її як самостійний вид.
Найбільш розповсюджена липа японська в країнах Східної Азії, де вона здобула неабияку популярність. Ця рослина навіть є офіційним деревом-символом японського міста Нагано. Відомо понад 40 форм і сортів липи японської, які також широко використовуються для озеленення населених пунктів.
Дерево росте повільно, у висоту досягає 20 м. Крона має акуратну овальну форму.
Листя за розміром відносно невелике, до 7 см завдовжки. Його верхня частина має насичений зелений колір, а зісподу воно значно світліше.
Цвітіння в японської липи розпочинається пізно (наприкінці липня – початку серпня), і продовжується воно близько двох тижнів. квіти невеликі, діаметром до 1 см, зібрані в пониклі суцвіття. Як і решта видів липи, ця рослина – чудовий медонос.
Липа японська доволі невибаглива та стійка до дії морозів.
Лікувальні властивості липи
Чай з квітів липи вважається дієвим лікувальним напоєм, оскільки йому властива виняткова оздоровча дія. Його застосовують як протизапальний, жарознижувальний, потогінний, сечогінний і відхаркувальний засіб.
Липовий настій застосовується також при неврозах, ангінах, простудах, спазмах кишківника й шлунка, циститі та ниркових кольках. Крім того, квіти рослини використовують у відварах для миття волосся, як компонент ароматичних ванн і для зовнішніх примочок (від геморою, болів у суглобах, опіків, виразок тощо).
Поділитись в соцмережах:
