Сливова плодожерка (лат. Grapholita funebrana) є комахою-шкідником з родини Листовійки. Найбільшої шкоди завдає личинка сливової плодожерки, яка пошкоджує кісточкові культури, живлячись м’якоттю плодів сливи, абрикоси, аличі, персика, а іноді вишні й черешні.
Ареал цієї комахи охоплює значну територію, і плодожерку можна спостерігати в країнах Європи, Центральної Азії та багатьох інших регіонах. Поширений шкідник і в Україні, особливо на півдні Степової зони. Особливою увагою плодожерки користуються такі популярні серед садівників сорти слив як угорка італійська, угорка звичайна, ренклод Альтана, персикова тощо.
Опис шкідника
Імаго сливової плодожерки має вигляд невеликого метелика, розмах крил якої становить від 12 до 17 мм. Передні крила забарвлені в темно-сріблясті кольори. На кожному з них є світла плямка з нечіткими темними штрихами й цятками. Задні крила – світло-коричневого забарвлення, світліші біля основи та облямовані білою бахромою.
Активне заляльковування перезимувалих личинок сливової плодожерки розпочинається після зростання середньодобової температури повітря до +10°С й вище. На півдні України цей процес зазвичай відбувається в середині квітня і може збігатись у часі з періодом відкремлення бутонів на пізніх сортах слив.
Заляльковування личинок може тривати від двох тижнів і більше, насамперед на це впливають зовнішні природні чинники.
На півдні нашої країни шкідник за сприятливих обставин здатен забезпечити три генерації потомства. Життєвий цикл одного покоління сливової плодожерки зазвичай триває від 25 до 35 діб.
Вихід і масовий літ дорослих комах зазвичай припадає на третю декаду травня або початок червня. А виліт імаго другого покоління спостерігається наприкінці червня або на початку липня. Найбільш активними метелики стають у вечірній та нічний час. Оптимальна температура для відкладання яєць становить близько +25°С.
Самка плодожерки відкладає яйця на плоди, розташовані в середньому ярусі крони, або ж лишає їх на нижній стороні листя (найчастіше – по одному, два; здерідка – до п’яти штук). Плодючість шкідника впродовж його життєвого циклу складає приблизно від 40 до 85 ембріонів.
Яйця у сливової плодожерки мають кулясту форму, вони напівпрозорі, з зеленкуватим відтінком. Їх розвиток триває від 4 до 11 діб.
Личинки з’являються здебільшого в період формування кісточки на пізніх сортах сливи.
Під час виходу з яєць молода гусінь прогризає в плодах невеликі отвори (діаметром до 3 мм) і через них проникає всередину. Такі проникнення можуть відбуватися в будь-якому місці.
Щоб проникнути всередину плоду, личинка насамперед формує на зовнішньому боці сливи невелику сіточку з павутиння, ховаючись під якою починає вигризати отвір у шкірці. Цей процес може тривати до півтори години, після чого гусінь ретельно закриває прохід, обплітаючи його павутиною. У місці проникнення шкідника можна спостерігати наслідок захисної реакції рослини – камедь, що швидко застигає та набуває форму крапельки.
Знаходячись всередині плоду, личинка плодожерки починає активно прокладати хід у напрямку до черешка. Під час цієї своєї діяльності вона наповнює м’якоть сливи екскрементами і поступово порушує процес надходження поживних речовин. Зрештою подальший розвиток і визрівання плоду припиняється, він набуває пурпурового забарвлення й опадає раніше потрібного часу.
У тому випадку, коли личинка знаходиться в одному з двох дотичних між собою плодів, вона здатна переповзати з однієї сливи в іншу, не виходячи на поверхню.
Гусінь сливової плодожерки досягає завдовжки 15 мм. На ранніх фазах розвитку вона має брудно-біле забарвлення тіла, а з віком набуває дедалі червонішого відтінку, аж до яскравого червоного кольору. Її життєвий цикл триває від 17 до 30 днів.
Зимують личинки в щільному шовковистому коконі, заховані в заглибленнях деревної кори чи в поверхневому шарі ґрунту, серед рослинних решток. Гусінь сливової плодожерки є надзвичайно чутливою до несприятливих погодних умов, і в холодні зими їх зазвичай виживає не більше 15%.
З настанням весни личинки заляльковуються.
Лялечка досягает розміру 8 мм і має коричнево-буре забарвлення. На кінчику її заокругленого черевця знаходяться вісім гачкоподібних щетинок.
Заходи для боротьби зі шкідником
Найбільш ефективним способом боротьби зі сливовою плодожеркою є застосування інсектицидів, обробку якими здійснюють наприкінці травня і на початку червня, після закінчення періоду цвітіння. Наступна обробка дерев зазвичай проводиться на початку або в середині липня. У цей період вдається знищити значну кількість гусені другого покоління.
Найчастіше з препаратів застосовують «Інта-Вір». Препарат має 3 клас небезпеки, тобто він згубно впливає на шкідників, але для людини й домашніх тварин загроза від його дії є мінімальною.
Серед біологічних засобів, безпечних для людей і тварин, популярністю користуються препарати «Фітоверм», «Лепідоцид» та інші. Головна їхня перевага – плоди після обробки не містять шкідливих для здоров’я людини компонентів, оскільки повністю засновані на природних мікроорганічних комплексах.
Рослини обробляють біопрепаратами за умови настання теплої, сухої погоди з мінімальним впливом вітру.
Ще одним біологічним способом захисту, який набуває все більшої популярності в нашій країні є застосування трихограм. Детальніше про цих комах-ентомофагів можна дізнатися тут.
Дієвим заходом проти сливової плодожерки (та й не лише від неї) є облаштування на штамбах дерев клейких ловильних пасків. Використовувати їх слід лише після завершення цвітіння слив, оскільки в іншому разі до них можуть потрапляти і корисні запильні комахи.
Допомагають позбутися сливової плодожерки ще й інші дії:
· регулярне збирання падалиці (бажано ще й струшувати дерева, аби швидше прибрати пошкоджені плоди, що лишилися на гілках);
· очищення пошкодженої та відлущеної кори на скелетних гілках і штамбі;
· збирання врожаю в найкоротший термін;
· перекопування (оранка) міжрядь і регулярне розпушування ґрунту навколо штамбів;
· своєчасне збирання і знищення рослинних залишків;
· встановлення шпаківень та приваблення птахів у сад.
Поділитись в соцмережах:
