Більшість городників і квітникарів чули, що не можна допускати потрапляння крапель води на листя рослин в сонячну погоду через небезпеку виникнення на них опіків. Але багато агрономів і вчених стверджують, що такі побоювання – не більше ніж міф.
Напевно, багатьом доводилося бачити, як працюють дощувальні установки. Полив за їх допомогою проводять в будь-який час дня. Так само може налетіти хмара, пролити на поле дощ, а після нього знову настане ясна погода. Проте, рослини після поливу або дощу зовсім не покриваються плямами опіків від сонячних променів, які пройшли через краплі. А саме форма крапель у вигляді маленьких лінз і викликає побоювання. Вважається, що, сконцентроване за допомогою такої лінзи сонячне світло може викликати на листках опіки, подібно до того, як, пройшовши через звичайну скляну лупу, здатне пропалити папір. Але чи так це насправді?
Доктор фізики з Інституту фізики твердого тіла Латвійського університету А. Крістіньш популяризує наукові знання, розвінчуючи різні побутові міфи. В одній зі своїх статей, спираючись на закони оптики, він стверджує, що сонячні опіки не можуть виникнути на листках через проходження сонячних променів через краплі води. Адже кожна лінза має таку характеристику, як фокусна відстань. І сконцентровані нею промені сходяться в одній точці, яка знаходиться на цій відстані від оптичного центру лінзи. А розташовується ця точка за її межами. Простіше кажучи, коли кожен з нас в дитинстві намагався за допомогою лупи пропалити аркуш паперу, для цього треба було відсунути його від лінзи на певну відстань, щоб пляма світла перетворилося на точку, в якій температура досить висока для виникнення вогню. Лупа, яка просто лежить на папері, підпалити його не здатна.
Той самий принцип діє і у випадку з краплею води і листком рослини. Сконцентровані краплею, яка лежить не поверхні листка, промені сходяться за його межами – зі зворотного боку. Тому викликати опік на ньому не можуть.
Щоправда, тут виникає питання: можливо, зійшовшись у точку за межами цього листа, сконцентроване сонячне світло може обпалити сусідній лист? Вчений дає відповідь і на це питання. Лист пропускає крізь себе лише невелику частину світла, що на нього потрапляє, – близько 10%. І навіть така кількість не може зібратися в одній точці, тому що розсіюється, пройшовши через тканини рослини. Тому промені, що пройшли через краплю, не можуть завдати ніякої шкоди сусідньому листю.
Втім, все вищевикладене не означає, що у рослин не буває сонячних опіків. Навпаки, це досить поширене явище. Але з’являються вони з інших причин.
Від сонячних опіків часто страждає розсада відразу після висаджування на грядки. Це відбувається через різку зміну освітленості. Адже, якщо навіть розсаду вирощували під фітолампами, освітлення все одно було не настільки сильним, як під відкритим сонцем. Тому рекомендується загартовувати рослини перед висадкою, щоб привчити їх до змін цілого ряду параметрів навколишнього середовища, в тому числі – і інтенсивності освітлення. Існує навіть термін «світлове загартовування». Для цього розсаду щодня виносять з приміщення, поступово збільшуючи час перебування під відкритим небом. При цьому не слід відразу виставляти її на сонце: починати загартовування треба у півтіні. Час перебування поза приміщенням поступово збільшують.
Рослини можуть страждати не тільки від прямих сонячних променів, але і від високої температури повітря. Причому, таке трапляється як у відкритому ґрунті, так і в парниках або навіть на підвіконнях. Висока температура викликає посилене випаровування вологи листям. Якщо при цьому ґрунт також недостатньо зволожений, листя швидко в’яне і буквально обгорає на сонці. Можуть страждати і інші частини рослин, в тому числі – плоди.
Найгірше в таких умовах доводиться щойно висадженій розсаді або саджанцям плодових дерев і кущів. Адже їх коріння, особливо якщо воно було пошкоджене при транспортуванні або пересадці, ще не в змозі в достатній мірі забезпечити надземну частину рослини вологою.
Щоб попередити такий розвиток подій, необхідно забезпечити рослини достатнім поливом, а по можливості ще й притінити.
Чутливість до сонячних опіків залежить і від виду рослин. Наприклад, недосвідчені квітникарі часом висаджують тіньолюбні культури на сонячних ділянках. Звичайно, в цьому випадку рослини будуть страждати від надлишку світла, прямих сонячних променів, високої температури повітря, легко отримуватимуть опіки і можуть навіть загинути. Тому, перш ніж оформляти квітник, необхідно переконатися, що умови на ділянці відповідають потребам обраних видів.
Отримати сонячні опіки рослини можуть не тільки влітку, а і взимку. Це досить поширене явище при вирощуванні хвойних і плодових дерев. Спостерігається воно наприкінці зими – на початку весни, коли сніг ще лежить, а похмурі дні змінилися сонячними. Опіки викликає ультрафіолетове випромінювання безпосередньо від сонця, посилене ще і яскравим світлом, відбитим від снігу. При цьому у дерев страждає кора, а у хвойних рослин – також і хвоя.
Крім того, сонце в цей період вже гріє, трапляються відлиги. Під впливом тепла рослини починають «оживати», а у хвої ще й запускається процес фотосинтезу. Але коріння, що знаходиться в мерзлому ґрунті, ще не здатне забезпечити крону вологою. Тому відбувається зневоднення рослин і, як наслідок, – їх обгорання під сонячними променями. При цьому хвоя набуває бурого кольору і висихає.
Щоб уникнути опіків у декоративних хвойних рослин в зимово-весняний період, рекомендується з осені добре пролити землю навколо них. Дерева і кущі невеликого розміру слід вкривати на зиму. Це вбереже їх не тільки від обмерзання, а й від палючого сонця.
Також деякі садівники ефективною вважають побілку або фарбування стовбурів плодових культур в білий колір, який відбиває сонячні промені. І, звісно ж, необхідно підбирати види і сорти, які найбільше підходять до кліматичних умов конкретної місцевості.
До речі, самі рослини теж не завжди настільки безпорадні, як ми думаємо. Так, нещодавно вчені з Ексетерського і Есекського університетів Великобританії опублікували результати досліджень, що стосуються здатності рослин протистояти згубному впливу прямих сонячних променів. Виявилося, для цього вони використовують пероксид водню (Н2О2) – хімічну речовину, в побуті більше відому під назвою «перекис водню». Ця сполука є побічним продуктом фотосинтезу.
Пероксид водню переміщується з хлоропластів, де він утворився, до ядер клітин, сигналізуючи про рівень освітленості. При цьому відбувається активація генів, що запускають процеси, необхідні для адаптації листя до яскравого сонячного світла. І це – лише один із механізмів, що дозволяють рослинам пристосовуватися і виживати в несприятливих умовах.
Але, звісно ж, наявність у рослин таких дивовижних властивостей не скасовує необхідності для садівників і городників поповнювати свої знання, відділяти міфи від фактів і діяти відповідно до рекомендацій агрономічної науки.
Поділитись в соцмережах:
