Ерозія, як водна, так і вітрова (дефляція) – це процес руйнування верхнього родючого шару землі під впливом природних або антропогенних чинників. Процес ерозії негативно впливає на орний горизонт і зрештою робить його непридатним для вирощування аграрної продукції.
Родючий шар ґрунту містить усі необхідні речовини для нормального розвитку рослин і перебігу процесів фотосинтезу. Що вищий у ньому відсотковий вміст гумусу, то кращий водний, повітряний і тепловий режими в ґрунті, і тим сприятливішим є середовище для корисних мікроорганізмів і бактерій, що живуть у ньому і продукують необхідні культурам макро- і мікроелементи. З цієї причини збереження і збільшення запасів гумусу є одним з пріоритетних завдань землеробів.
Види ерозії
Існує два основні види ерозії ґрунту: водна та вітрова. Найчастіше водна ерозія виникає на рельєфній місцевості зі схилами, де верхній родючий шар ґрунту може змиватися талими або зливовими водами. Це призводить до того, що на поверхні землі поступово утворюються вимивини та яри.
Серед усіх типів водної ерозії вирізняють два основні:
· площинна або поверхнева, коли ґрунт, який містить шар природного гумусу, рівномірно змивається по всій площі дощовими струмками чи талими водами ;
· лінійна або глибинна – коли, окрім поверхневого, відбувається розмивання углиб концентрованими потоками води, і в цьому разі відновлювати родючість на таких землях доволі складно й дорого.
Водна ерозія виникає як внаслідок природного впливу, так може мати й суто антропогенний характер, пов’язаний зазвичай з активною діяльністю людини (наприклад, за нераціонального ведення сільського господарства). Як це не прикро, але саме завдяки людському фактору наша земля поступово позбавляється цінного родючого горизонту, і ця ситуація з кожним роком тільки погіршується.
Вітрова ерозія переважно трапляється у степових регіонах. На незахищених рослинністю територіях значної площі під впливом стійких інтенсивних вітрів відбувається поступове вивітрювання родючого ґрунту, і спостерігається явище вітрової ерозії. Проте немало цьому сприяє і активна господарська діяльність людей.
Чинники, що впливають на виникнення ерозії
Виникнення водної ерозії пов’язане насамперед з кліматичними та погодними умовами. Зазвичай у зоні ризику знаходяться регіони, де весна традиційно супроводжується рясними снігопадами і затяжними зливовими дощами. Значна кількість талої води здатна не лише суттєво розмити ґрунт, а й пошкодити його верхній родючий шар.
Вітрова ерозія частіше виникає в рівнинних районах із сухим кліматом і незначною кількістю опадів. Там створюються умови для швидкого пересихання ґрунту і втрати ним дорогоцінної вологи.
Важливим чинником, що зумовлює можливий розвиток ерозії, є й особливість місцевості (рельєф, а також наявність або відсутність на місцевості зелених насаджень). Насамперед до ерозії схильні ділянки землі з досить крутими та протяжними схилами, а також рівнинні зони з мінімальним рослинним покривом.
Саме коріння рослинності надійно захищає ґрунт від впливу води та вітру. Високорослі рослини також перешкоджають пересиханню землі під час значної спеки та забезпечують швидке вбирання зайвої вологи в разі інтенсивних опадів і паводків.
Неабияке значення має також здатність різних типів ґрунтів протистояти впливу ерозії. Найкраще з цим завданням справляється чорнозем, він практично не розмивається і не вивітрюється. Трохи поступаються йому сірозем і глинисті ґрунти. А найсильніше потерпають від впливу вітру й води піщані та супіщані ґрунти.
Проте найбільш руйнівні та небезпечні наслідки, що сприяють виникненню ерозії, спричинюються безвідповідальною і непоміркованою господарською діяльністю людини. Це й розорювання угідь з порушенням правил обробітку, і відсутність належного контролю за випасанням худоби, і розробка нафтових та газових родовищ на родючих землях, безконтрольне вирубування лісів, зелених насаджень тощо.
Не меншої шкоди родючим землям завдає і щорічна глибока оранка, і традиційне вирощування монокультур, а також застосування важкої сільськогосподарської техніки, що руйнує цілісну структуру ґрунту.
Як захистити землі від впливу водної ерозії
Щоб захистити родючий шар, необхідно забезпечити дві важливих умови: запобігти вивітрюванню та зупинити розмивання верхнього горизонту. Задля досягнення потрібних результатів у багатьох господарствах успішно застосовується цілий комплекс агромеліоративних і гідромеліоративних заходів, що складаються з наведених нижче видів робіт.
1. Постійний моніторинг території задля контролю стану полів щодо розвитку ерозії.
2. Дотримання сівозміни та виконання необхідних заходів щодо захисту ґрунту, які передбачають перелічені нижче дії.
· Вирощування на схилах багаторічних культурних рослин (наприклад, родини бобових). Висівати їх слід обов’язково впоперек пагорбів. Також неприпустимо вирощувати на крутих схилах просапні культури.
· Сидерація або метод заорювання в ґрунт свіжої зеленої маси. Внаслідок таких дій кореневмісний шар не лише підвищує свою стійкість до розмивання і вивітрювання, а й ще збагачується корисною органікою. Задля цієї мети найчастіше використовують люпин та інші бобові культури (сераделу, конюшину, буркун, білу гірчицю і гречку).
· Облаштування ефективних систем снігозатримання, які перешкоджатимуть вимиванню родючого шару талими водами.
· Своєчасне внесення добрив, що сприятиме збагаченню ґрунту.
· Ступінчаста оранка землі на полях, розташованих під нахилом до 6º.
· Борознування та лункування сільськогосподарських угідь.
3. Використання гідромеліоративних заходів, основними з яких є:
· контурне саджання лісових масивів на схилах пагорбів і їх терасування;
· створення системи штучних водойм з плотинами;
· будівництво спеціальних каналів для відведення талої води.
Як захистити землі від впливу вітрової ерозії
Для запобігання вітровій ерозії усі польові роботи слід проводити з урахуванням рози вітрів, тобто висаджувати захисні культури поперек панівного напрямку вітру.
Також слід дотримуватися ґрунтозахисної сівозміни, яка передбачає:
· чергування смугами злакових культур та багаторічних трав;
· створення куліс з високостеблових культур, які слугуватимуть захисним бар’єром, тобто зменшуватимуть швидкість вітру та нівелюватимуть його руйнівну дію. Взимку такий природний захист зменшить промерзання ґрунту й забезпечить рівномірний розподіл снігу, а навесні утримуватиме таку необхідну вологу.
Основні заходи щодо захисту від вітрової та водної ерозії багато в чому схожі. Надзвичайно важливо своєчасно вжити кроки, спрямовані на підвищення вологи в кореневмісному шарі ґрунту, створення щільного рослинного покриву і захисних смуг із зелених насаджень, що перешкоджатимуть процесу вивітрювання ґрунту.
Буферні смуги з рослин слід висаджувати і на верхніх межах схилів, щоб захистити їх від осипання та розмивання, і на дні ярів.
Аби запобігти виникненню і подальшому розвитку вітрової ерозії, вдаються до розбудови спеціальних терас, облаштування загат і створення штучних водойм, що сприятимуть підвищенню вологості ґрунту. Не варто забувати і про своєчасне удобрення землі.
Одночасний розвиток водної та вітрової ерозій є найбільш згубним для ґрунтового покриву. Адже внаслідок впливу води та вітру відбувається знищення верхнього родючого шару, на відновлення якого можуть знадобитися десятки чи навіть сотні років.
Поділитись в соцмережах:
