Ячмінний мінер

Ячмінний мінер (Hydrellia griseola) – вид комах родини Бережницеві мушки (Ephydridae), підряду Коротковусі двокрилі (Brachycera), ряду Двокрилі (Diptera). Відомий як небезпечний шкідник озимих та ярих зернових культур.

Ареал виду – Західна Європа, Кавказ, Уссурійський край, країни Центральної Азії.

В Україні ячмінний мінер поширений повсюдно, але найбільш масові популяції шкідника спостерігаються в регіонах, де вирощуються зернові культури і ростуть бур’яни, адаптовані до підвищеного рівня вологості.

Насамперед комаха ушкоджує озимий та ярий ячмінь, пшеницю й рис, але також може завдавати шкоди кукурудзі, люцерні та цибулі. Найвищий ступінь шкодочинності спостерігається у регіонах, де активно вирощують зернові культури.

Шкоди завдають личинки ячмінного мінера. Вони живляться паренхімою листя, внаслідок чого у рослин знижується інтенсивність фотосинтезу, що своєю чергою має негативні наслідки для їхньої врожайності. Наприклад, у разі пошкодження на сходах рису 14–16% листя врожайність культури знижується на 6–9%.

Економічний поріг шкодочинності ячмінного мінера – одна личинка на одну рослину.

• Опис комахи

Довжина дорослої комахи не перевищує 2,5–3 мм. Тіло в імаго попелясто-сіре, з коричневим нальотом. На голові розташовані великі червоні очі.

Крила довгі, прозорі, без темних плям. Ноги темно-сірі, із жовтуватими лапками.

Яйце біле, ребристе, трохи видовженої форми.

Тіло у відроджених личинок напівпрозоре, циліндричне, з віком воно набуває жовтуватого забарвлення. Передня частина в личинки загострена, з добре помітним ротовим апаратом, а задній кінець злегка загнутий убік. На кожному сегменті черевця є дрібні горбочки.

У  своєму розвитку личинка проходить три фази і зрештою виростає (у старшому віці) до 3,6–4 мм завдовжки.

Лялечка ячмінного мінера знаходиться всередині довгастого (до 3,7 мм) світло-коричневого псевдококона.

Одразу після відродження вона проникає у листок і живиться всередині нього рослинною тканиною. Личинка прогризає в паренхімі довгий прохід (міну), що розташовується паралельно до центральної жилки листка. Іноді міна має вигляд петлі, і тоді на поверхні листка формується схожий на пухир наріст.

• Спосіб існування

Зимує ячмінний мінер у фазі пупарію або імаго, захованим у рослинних рештках.

У травні, як тільки температура довкілля досягне +17°С, на поверхню виходять імаго першого покоління. Ця подія зазвичай збігається в часі з розвитком на злаках 2–3 справжніх листочків.

Запліднені самки відкладають яйця по одному на поверхні листків кормового об’єкта. Якщо на одному листку відкладено одразу кілька яєць (від різних самок), то внаслідок пошкоджень, нанесених личинками, він неминуче відмирає. Найбільша кількість яєць шкідника зафіксована на плаваючому листі рису (від 3 до 26 штук). Якщо ж яйце лише одне, то листок зберігається живим навіть за наявності міни.

Процес яйцекладки у жіночих особин досить розтягнутий у часі і може охоплювати від 2 до 3 тижнів. Внаслідок цього на одній рослині можна одночасно спостерігати всі стадії розвитку ячмінного мінера.

Ембріональний розвиток шкідника триває 5–6 днів.

Відроджені личинки заглиблюються всередину листя, поглинаючи паренхіму, та утворюють міни. У разі значної кількості личинок на одній листковій пластинці (від 10 до 15 особин), шкідники можуть перебиратися у сусідні листки, або переходити у стебла, внаслідок чого відбувається затримка розвитку рослин. Нерідко внаслідок цього відбувається загибель сходів.

Завершивши свій розвиток, личинки заляльковуються всередині міни.

Стадія лялечки триває близько двох тижнів. Частина лялечок впадає в діапаузу до наступної весни, а частина перетворюється на імаго.

На території України за сезон встигають розвинутися два повні покоління ячмінного мінера.

• Засоби захисту від шкідника

Для захисту зернових культур від ураження ячмінним мінером вдаються до наступних агротехнічних заходів:

• дотримання правил сівозміни;

• здійснення посівної кампанії в оптимальні строки;

• обов’язкове післяжнивне лущіння стерні та глибока (до 25–27 см завглибшки) зяблева оранка;

• системне знищення злакових бур’янів, зокрема осоту, пирію повзучого, берізки польової, егілопсу циліндричного, мишію, будяку, стоколосу, вівсюгу;

• використання виключно якісного посівного матеріалу сортів, стійких до ураження шкідником, а саме ячмінним мінером;

• доцільне і вчасне застосування добрив і підживлень.

Обробляти посіви зернових культур інсектицидами слід під час появи сходів, у фазі 1–3 справжніх листочків), коли спостерігається масовий переліт дорослих мінерів на поля та починається процес відродження личинок. Для знищення шкідника найкраще використовувати неонікотиноїди системної дії, перитроїди контактно-кишкової дії та фосфорорганічні засоби захисту рослин.

Серед інсектицидів дієвими є такі препарати як «Моспілан», «Карате Зеон», «Ейфорія», «Борей», «Конфідор», «Актара».

Значно обмежують чисельність популяції ячмінного мінера ентомофаги виду Bracon hebetor (синонім Habrobracon hebetor), личинки яких знищують від 5 до 10% псевдококонів шкідника.