11 січня – Всесвітній день заповідників
Відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» до нього відносяться: біосферні заповідники, природні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, заповідні урочища, пам’ятки природи, а так само штучно створені об’єкти: ботанічні сади, дендрологічні й зоологічні парки, пам’ятки садово-паркового мистецтва. Вони мають унікальну екологічну цінність, допомагають зберегти різноманітність ландшафтів, рідкісні та ендемічні види рослин і тварин у незмінному вигляді. Заповідний фонд України зберігається та охороняється як національне надбання.
На території країни діють 4 біосферних та 19 природних заповідників. Також для туристів відкриті більше 40 національних і 45 ландшафтних парків, 3000 пам’яток природи, 616 ботанічних садів, дендропарків та подібних об’єктів. Понад 8000 територій охороняються фондом. Їх загальна площа становить 6% від усієї території України.
Зараз у підпорядкуванні Мінекології знаходиться велика частина природно-заповідного фонду. Але у зв’язку з об’єднанням Мінекології з Мінпаливенерго, яке є нонсенсом, насилу можна собі уявити, як Міненергетики буде управляти заповідними територіями, піклуватися про збереження унікальних видів, ландшафтів, водно-болотних угідь, біорізноманіття …
Україна, починаючи з 1992 року підписала багато серйозних документів світового значення. У тому числі чотири Світові Конвенції. А також Цілі сталого розвитку 2030. Плюс до цього більше ніж 250 Директив, угод, конвенцій, протоколів, Регламентів, за які відповідає Мінекології, яке зобов’язане їх проводити. Та дивлячись на дії по зменшенню значимості цього міністерства, з’являються великі сумніви, що це можливо …
«Від ефективного захисту і охорони навколишнього середовища залежить майбутнє нації. Дивлячись на ті загрози, які нас сьогодні оточують, щоб зберегти свіже повітря, чисту воду, наші ліси і ландшафти, а також не дати по варварському використовувати природні багатства, Міністерство охорони навколишнього природного середовища має бути міністерством №1. – говорить глава Національної Екологічної Ради України Олександр Чистяков, – Наступаючий на нас прогрес зобов’язаний узгоджувати всі свої дії з екологічною політикою країни. Без всього цього нас може очікувати досить похмура перспектива. Шматок хліба з маслом не піде в рот, якщо він буде закритий протигазом!»
Ми стоїмо на порозі загроз від глобального потепління, яке викличе незворотні процеси у природі і призведе до масового вимирання багатьох видів тварин, птахів, риб, комах, рослин… Процес потепління загрожує маловоддям, корозією і вивітрюванням родючого шару грунту. Все це вимагає нових підходів до охорони навколишнього природного середовища та до природокористування.
Тільки в найближчі три роки в Україні може зникнути більше 15 видів птахів і тварин, а так само 4 види риби.
За розрахунками біологів, до 2070 року на Землі зникнуть до 40% видів хребетних. Усе в цьому світі взаємопов’язане. І зруйнований ланцюжок руйнує всю екосистему. А оскільки у кожного виду свої завдання і функції, то це може привести до серйозних наслідків.
Збереження природи полягає не тільки у тому, щоб захистити від вимирання тварин і всю біорізноманітність. Все значно складніше. Майбутнє людей неможливе в умовах нестабільного клімату, виснажених океанів і річок, деградованих земель та спорожнілих лісів. Вчені говорять, що ми одне з останніх поколінь, яке дійсно може щось змінити. Саме від нас залежить, чи зможемо ми врятувати наш спільний дім і своє середовище проживання, або навпаки – знищимо їх …
Україна давно вже потребує розробки НОВОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ!!!!
Так само необхідно пам’ятати, що наша країна пережила Чорнобильську катастрофу. І тому нам потрібно дуже трепетно поводитись з екологічним станом країни. Якщо все-таки для уряду економічний шлях більш пріорітетний, то варто нагадати знамениті слова: «Якщо вам економіка і гроші важливіші, то спробуйте порахувати ваші гроші, зупинивши дихання».
Ну, а якщо більш приземленіше, то нехай наші чиновники на самокатах, велосипедах, електроавтомобілях зроблять свої ролики біля Інституту раку, Інституту ендокринології. Вони побачать, які черги онкохворих людей, починаючи від маленьких дітей, до людей похилого віку, без будь-якої надії на одужання стоять біля цих медичних установ. І однією з перших причин такого зростання числа захворювань лікарі називають незадовільний екологічний стан оточуючого середовища, неякісну воду та забруднене повітря.
Тому переоцінити вплив існування природно-заповідного фонду на здоров’я нації неможливо. А він на сьогодні розкиданий між цілим рядом установ. Заповідники є в Міносвіти, Міненерго, а так само в Національній Академії Наук України. У заповідного фонду немає єдиного господаря, немає єдиної державної політики та центру її виконання.
Хоч 87% вітчизняного природоохоронного законодавства адаптовано під європейські стандарти, і наша країна взяла на себе зобов’язання щодо виконання ряду Директив і Конвенцій, але це все перекреслює помилкова кадрова політика самого Міністерства енергетики та охорони навколишнього середовища. Замість того, щоб звернутися до професіоналів заповідної справи, все більшу затребуваність у нової влади отримують ті, хто може запропонувати схеми збагачення за рахунок природного ресурсу.
Нескінченною кузнею корупційних кадрів на сьогодні є Держрибагентство. Ось і ще один представник рибної «галузі» отримав нове призначення. Як говорить приказка: «кинули рибу у воду». Колишній «рибний» чиновник, який займався виключно тим, що змушував платити рибалок данину, призначений директором Департаменту заповідної справи при Міністерстві енергетики та охорони навколишнього середовища. Видно, нова влада зацікавлена у таких «фахівцях» з уже готовими схемами і тому діє за принципом: «все й одразу»… Навіщо наводити порядок і займатися рутинною роботою по збереженню природної спадщини, якщо можна на цьому збагатитися?
Тим страшніше стає за природно-заповідний фонд… Якщо на звичайних акваторіях діють десятки перевіряючих структур, і це стримує від розграбування ресурсу, то за «заповідними парканами» їх немає. І ці «фахівці» отримують безмежну можливість паразитувати, грабуючи найдорожче – заповідні території.
З такими підходами майбутнє наших заповідників і Національних парків досить сумне…
Пресслужба Національної Екологічної Ради України
Поділитись в соцмережах:
