Модель детінізації агробізнесу, запропонована у зареєстрованому у Верховній Раді законопроекті №3131, призведе до згортання малих форм господарювання на селі. Таку експертну думку оприлюднив представник Інституту аграрної економіки.
– Положення проекту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо детінізації виробництва сільськогосподарської продукції» (реєстр № 3131 від 27.02.2020) не відповідають базовим принципам оподаткування, – зазначив завідувач відділу фінансово-кредитної та податкової політики Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», кандидат економічних наук Леонід Тулуш, виступаючи на присвяченому розгляду даної законодавчої ініціативи засіданні Аграрного Комітету Торгово-промислової палати України, яке відбулося 23 червня 2020 року.
За його словами, даною законодавчою ініціативою пропонується запровадити новий порядок оподаткування доходів осіб – власників та користувачів земельних ділянок сільськогосподарського призначення, який передбачає рівень сплати податків з доходу від використання таких земельних ділянок не нижче, ніж мінімальний розрахунковий податок, – так зване «поставлене податкове зобов’язання» (ППЗ).
Втім, заявлене авторами законопроекту «створення умов для ліквідації тіньових відносин при використанні земель сільськогосподарського призначення шляхом забезпечення рівнонапруженого оподаткування доходів, одержуваних від такої землі всіма її власниками та користувачами», базується на хибному трактуванні принципу «рівнонапруженості», вважає науковець.
– Адже неможливо досягти «рівнонапруженого» оподаткування, фіксуючи податкове зобов’язання в однаковій абсолютній сумі на кожен гектар земельної площі, незалежно від реально отримуваних доходів господарюючих на них суб’єктів – як це пропонується у документі, – пояснив Леонід Тулуш.
Реалізація запропонованого нормотворцями підходу до формування механізму оподаткування доходів від використання сільгоспугідь може мати цілу низку негативних наслідків для вітчизняного аграрного сектору економіки, а також для економіки в цілому, вважає експерт.
– Перш за все, запропонована законодавча ініціатива спричинить суттєве зростання необґрунтованого податкового навантаження на частину господарств населення (самогосподарюючих суб’єктів), – говорить Леонід Тулуш. – Це може підштовхнути дрібних аграріїв, які господарюють переважно на власних земельних ділянках, до відмови від використання необґрунтовано «обтяжених» земельних ділянок.
Експерт наголошує, що, натомість, для представників крупного та середнього аграрного бізнесу зростання податкового навантаження не очікується. Адже вони, на відміну від малих господарів, використовують орендовані ділянки та найману працю, а відповідно – мають належні суми сплачених у якості податкових агентів податкових зобов’язань в рахунок «поставленого податкового зобов’язання», уточнив він.
Науковець зауважив, що такий дисбаланс в оподаткуванні може призвести до майже неконтрольованого збільшення земельного банку представників крупного аграрного бізнесу, які здатні «потягти» податковий тягар ППЗ за рахунок наявних масштабів та специфіки діяльності, Це, в свою чергу, зумовить суттєве зменшення обсягів виробництва у дрібнотоварному сегменті аграрного бізнесу. Наслідком цього стане зниження рівня насиченості ринку низькомаржинальною трудомісткою продукцією, виробництво якої є нецікавим для представників великого та середнього агробізнесу, проте яка є вкрай важливою для збалансованого харчування населення.
– В перспективі це означатиме зміну існуючого аграрного устрою в Україні із суттєвим посиленням частки великого аграрного бізнесу у обсягах виробництва сільгосппродукції, – прогнозує Леонід Тулуш.
Експерт занепокоєний тим, що внаслідок зменшення частки малого аграрного бізнесу відбудеться зниження рівня зайнятості та доходів сільського населення. Додаткові ризики цього чинника полягають у тому, що зазначені процеси торкнуться на лише сільського господарства, а й поширяться на інші галузі малого підприємництва у сільській місцевості.
Існує також загроза того, що загальмується розвиток сімейних фермерських господарств – у разі дочасної відміни заходів, спрямованих на фінансове стимулювання їх реєстрації та виходу із тіні високотоварних селянських господарств.
– Всі напрацювання в даному напрямі, які були здійснені в останні роки, у разі запровадження ППЗ, втратять економічний сенс, – вважає Леонід Тулуш.
Крім того, знизиться доступність агропродукції, оскільки насичення місцевого ринку значною мірою забезпечують саме господарства населення.
У разі практичної реалізації цієї законодавчої ініціативи, Україна піде на небезпечний експеримент. Адже в жодній європейській країні не застосовується модель оподаткування доходів аграріїв, подібна тій, що нав’язується ініціаторами проекту Закону України №3131.
– Лише однією зміною порядку оподаткування земель сільгосппризначення не вдасться досягти поставленої нормотворцями мети «ліквідації тіньових відносин у використанні земель сільськогосподарського призначення», – зауважив експерт.
Без комплексного підходу, який би передбачав посилення контролю за ринком засобів виробництва, що споживаються сільгоспвиробництвом, усунення проблеми наявності ПДВ-скруток та значного готівкового обігу у галузі, забезпечити вирішення даної проблеми не вдасться, підсумував Леонід Тулуш.
Довідка
Згадана законодавча ініціатива реєструється у Верховній Раді України вже вдруге, адже у 2016 році вона вже була зареєстрована як законопроект «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення системи оподаткування у сфері земельних відносин і сільського господарства» №5225 від 04.10.2016. Цим документом пропонувалось запровадити мінімальне податкове соціальне зобов’язання – обов’язковий платіж у складі плати за землю, що повинен справлятись із власників та користувачів (у тому числі орендарів) сільськогосподарських угідь за досить лояльним рівнем ставок (1–2% на розсуд місцевої ради).
Інститут аграрної економіки
Поділитись в соцмережах:
