Блакитне небо та золоті поля пшениці, зображені на жовто-блакитному прапорі нашої країни, яке є одною із найважливіших житниць у світі. До російського вторгнення, на Україну припадало 12% світового експорту пшениці, 16% світового експорту кукурудзи й 46% світового виробництва соняшникової олії. Але цей прапор зараз є не тільки символом непокори та сміливості, а й застереженням про надмірну залежність світу від одного джерела життєво важливих продуктів, особливо коли йдеться про міжнародну гуманітарну продовольчу допомогу.
Війна підірвала спроможність України висаджувати, збирати та експортувати основні зернові культури, спричиняючи зростання витрат та розпалюючи страх перед глобальною нестачею продовольства. Як попередив виконавчий директор Всесвітньої продовольчої програми (World Food Program) Девід Бізлі 29 березня Раду Безпеки ООН: підвищення цін на харчові продукти зруйнує здатність гуманітарної організації прогодувати близько 125 мільйонів людей, які перебувають на межі голодної смерті, оскільки Україна зараз не спроможна виконувати функцію житниці й сама потребує великої кількості гуманітарної допомоги.
Вплив війни в Україні на глобальні рахунки за продукти, однак, є не більше ніж дещицею у порівнянні з тим, що має статися, оскільки зміни клімату руйнують сільськогосподарські райони світу. З підвищенням температури через збільшення викидів парникових газів зростуть і ціни на харчові продукти. Імовірно, в першу чергу постраждає гуманітарна допомога, оскільки кошти донорів втратять свою купівельну спроможність, коли зростуть ціни на основні товари, такі як пшениця та олія.
«У порівнянні з усіма наслідками зміни клімату, вплив війни в Україні на ціни харчових продуктів виглядатиме не серйозно», — каже Енок Чикава, тимчасовий директор з розвитку сільського господарства Фонду Білла і Мелінди Гейтс, — «Ми вже живемо у світі, який тепліший на 1°C, і ми вже бачимо більше шкідників, більші посухи, сильнішу спеку. Якщо ми продовжимо рухатися по цій траєкторії, до 1,5°C або навіть 2°C, наша планета перетвориться на пекло».
Але за словами експертів, прості рішення у вигляді локальної адаптації сільського господарства можуть зіграти роль у подоланні найгірших наслідків глобальної нестачі продовольства, якщо їх запровадити завчасно.
Продовольча і сільськогосподарська організація ООН (далі ПСО ООН) нещодавно підрахувала, що криза в Україні змусить голодувати до 12 мільйонів людей у всьому світі. Частково це пов’язано з тим, що, за оцінками цієї організації, цього року може не бути зібрано або оброблено третину врожаю та сільськогосподарських угідь в Україні, що призведе до втрати однієї п’ятої запасів пшениці в країні. Майбутній урожай також під загрозою, оскільки навряд чи вдасться засівати поля наступного сезону в умовах війни. Разом з тим економічні санкції проти росії, найбільшого у світі виробника пшениці, ще більше знизили глобальні поставки.
Водночас росія та білорусь є провідними виробниками добрив, які використовують фермери по всьому світу. Санкції та обмеження на перевезення обмежили їх доступність на світових ринках, а вищі ціни, змусять фермерів приймати важкі рішення: зменшувати їх використання та ризикувати зниженням врожайності або платити більше, якщо вони можуть, за свої поля. У будь-якому випадку, речі першої потреби, ймовірно, дорожчатимуть. Деякі уряди можуть субсидувати добрива або пшеницю, або і те й інше, щоб забезпечити своє населення, але інші можуть не мати такої змоги і людям загрожуватиме голод.
Вплив на вартість їжі швидко проявив себе. Наприкінці березня щомісячне відстеження цін на базовий кошик товарів, проведене ПСО ООН піднялося до найвищого рівня — на 60% більше, ніж у березневому кошику минулого року — з моменту вперше опублікованого в 1990 році індексу продовольчих цін ПСО ООН. Ціни на харчові продукти можуть зрости ще на 20% у частинах світу, які залежать від українського та російського експорту, за даними ООН. Це, своєю чергою, призводить до підвищення цін на міжнародну продовольчу допомогу, створюючи непосильні втрати для населення, яке вже балансує на межі голоду.
Додайте до цього вплив підвищення глобальної температури, і наслідки можуть бути руйнівними для економічно неблагополучних країн. Згідно зі звітом Intergovernmental Panel on Climate Change (Міжурядової групи зі зміни клімату), опублікованим у лютому, підвищення температури, ймовірно, призведе до посухи, повеней і пожеж у колись надійних сільськогосподарських районах, таких як Каліфорнія та Південна Європа, що може призвести до зниження виробництва.
Подекуди це вже відбувається. Рекордна спека в Індії знизила цьогорічний урожай пшениці, якраз тоді, коли країна планувала збільшити експорт, щоб компенсувати втрати росії та України. І, як повідомляє Associated Press, міністр сільського господарства Китаю Тан Реньцзянь минулого місяця попередив, що врожай озимої пшениці в країні буде поганим після того, як регіони вирощування пшениці постраждали від великої повені.
Крім сільськогосподарських проблем від потепління, катастрофічні погодні явища в ключових портах від Балтімора до Чорного моря можуть раптово зупинити експорт. Ціни на харчові продукти зростуть, а разом з ними і ймовірність неспокою в країні, як, наприклад, ми вже спостерігаємо на Шрі-Ланці та Пакистані. Регіони з хронічною продовольчою незабезпеченістю, такі як Африканський ріг і Сахель, постраждають від подвійного удару посухи та високих цін, що знизить можливості як урядових, так і міжнародних допоміжних організацій забезпечувати голодне населення.
Протягом багатьох років країни, які вже мають справу з наслідками зміни клімату на сільськогосподарські системи, намагалися мінімізувати ці ризики, забезпечуючи життєво важливі постачання з-за кордону. Наприклад, Сомалі, схильне до посухи, імпортує 90% пшениці з України та росії, за словами Рейна Паулсена, директора з питань надзвичайних ситуацій та стійкості в The United Nations Food and Agricultural Organization. За його словами, ця стратегія більше не є життєздатною — не лише через конфлікт, а й через те, як зміна клімату може зруйнувати давні мережі постачання продовольства. «Одна з речей, якої ми навчаємось з трагедії війни в Україні, полягає в тому, наскільки взаємопов’язаними та крихкими є деякі наші агропродовольчі системи».
Скачки цін, пов’язані з Україною, є лише нещодавнім доказом того, що глобальна аграрна система зламана, каже Чікава з Gates Foundation. «До України глобальне сільське господарство вже стикалося зі все швидшими та серйозними змінами клімату, поширеними конфліктами та масовою міграцією, нашестю сарани на Близькому Сході та в країнах Африки на південь від Сахари, та пандемією». Результатом, зазначає він, стали одні з найвищих цін на харчові продукти в історії, поки війна в Україні не підвищила їх.
Але якщо місцеві методи сільського господарства будуть зміцнені, «світова продовольча система стане більш стійкою — не тільки за умови чергової кризи в Чорноморському регіоні, але й перед обличчям, здавалося б, нескінченної низки каральних зовнішніх наслідків».
Зміцнення цієї системи означає переосмислення гуманітарної допомоги з нуля. Буквально.
Імпорт харчових продуктів завжди відіграватиме роль у реагуванні на голод, але він не повинен бути основою харчової безпеки, каже Паулсен з ПСО ООН. У кліматично нестабільному світі країни повинні почати розвивати стійкість на місцевому рівні, впроваджуючи передові сільськогосподарські методи. У деяких місцях це може означати посів локально адаптованих сортів культур, стійких до посухи або повеней. В інших областях можуть знадобитися точні зрошувальні системи, які мінімізують використання води, або навчання щодо стратегічного застосування добрив і пестицидів (а не використання за потребою, яке може завдати довгострокової шкоди або непотрібних витрат). Тим часом вченим-аграріям доведеться зосередити увагу на розробці нових сільськогосподарських культур і порід худоби, які можуть переносити більшу спеку або будуть більш стійкі до шкідників.
Ці види змін недешеві, але дорогою є і продовольча допомога. Як приклад, Паулсен підрахував, що допомога одній афганській сім’ї перейти на більш стійкі до зміни клімату насіння та методи землеробства коштувала б 157 доларів на рік. Якби ця сім’я купувала свої основні харчові продукти на ринку — за умови, що у них було б достатньо готівки та запаси — це коштувало б у чотири рази дорожче. А в разі масової міжнародної реакції на голод, що насувається, як ми бачимо зараз, це коштувало б у сім-дев’ять разів більше.
Продовольча допомога у світових масштабах неймовірно важлива, каже Паулсен, особливо в неврожайні сезони або під час катастрофічних подій, таких як урагани чи конфлікти. «Але дивовижно, як навіть за складних обставин сільське господарство все ще можливе на рівні домашнього господарства», — каже він. «Отже, зосередження на місцевому виробництві має бути частиною рішення для світового прогресу».
Про вплив війни в Україні на фермерство можна ознайомитись у звіті ГО «Відкриті клітки Україна».
Джерело
Переклад та адаптація: Ніна Новосельська та Артем Караянов, активісти ГО «Відкриті клітки Україна»
Поділитись в соцмережах:
