Асоціація рибалок України дуже стурбована критичним станом вітчизняної рибної галузі
Ще зовсім недавно Україна входила до п’ятірки країн-лідерів з риболовецького промислу. В нас було 368 рибодобувних сейнерів океанічного промислу, з 70% з яких становили судна-заводи – вони виловлювали рибу та й самі ж її переробляли на продукцію. (На сьогодні в нас лишилося лише чотири сейнери, та й то вони орендовані і виловлюють рибу під чужими прапорами…). Українські рибалки вели промисел по всьому світу. Україна в 1991 році добувала понад 1 млн. 100 тис. тонн водних біоресурсів. Кожен українець споживав більш ніж 24 кг рибного продукту на рік.
У 2018 році вилов склав 73,6 тис. тонн (плюс 15 тис. тонн криля, що виловило наше українське судно «Море Співдружності» в Антарктиці), а споживання риби скоротилося до 9,4 кг/люд. на рік. Натомість Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) рекомендує для повноцінного розвитку людського організму та насищення його амінокислотами й мінералами споживати не менш як 19,6 кг рибного продукту на рік.
85% рибного ринку України – це імпорт, причому не завжди належної якості, а іноді це відвертий рибний сурогат, небезпечний для людини. Причина в тому, що в нас не запроваджений сертифікат походження риби – Державний документ, який відповідає за легальність продукту. Такий стан справ загрожує продовольчій безпеці країни в цьому сегменті. Україна імпортує рибу і морепродукти з 60 країн світу. За даними Державної фіскальної служби, за 2018 рік Україна імпортувала риби і морепродуктів на $ 562 317 000. З року в рік імпорт зростає. Він витісняє вітчизняну продукцію з прилавку, чим вбиває цілу галузь. Натомість чиновники нічого не роблять задля підтримки вітчизняного виробника та розвитку рибної галузі в країні.
Занепад вітчизняної рибної галузі стався завдяки непрофесійному керівництву та небаченій за своїм розмахом корупції, поборів з рибодобувних підприємств, фермерів, що вирощують рибу, спроб привласнення державних підприємств.
Сьогодні через масштабну корупцію в рибному відомстві і непомірні побори рибних чиновників, промисловики і рибоводи змушені піти в тінь. Так само в країні багаторазово зросли випадки браконьєрства. Незаконно виловлена риба переробляється нелегально і реалізується «в тіні». За таких обставин ні про який фітосанітарний контроль та контроль якості на виробництві рибного продукту мови бути не може.
У зв’язку з цим почастішали факти отруєнь населення неякісною рибною продукцією. За останні два роки було зафіксовано 5118 випадків отруєнь, у тому числі 356 фактів захворювання на ботулізм, 23 людини померло. Фактично всі випадки захворювання на ботулізм сталися через споживання неякісної рибної продукції: консерви, в’яленої, копченої риби.
Асоціація рибалок України оцінює розмір «тіні», приблизно в 50% для промислового вилову (близько 35 тисяч тонн) і в 60% (12 тисяч тонн) для аквакультури. За неофіційними даними тіньовий рибний ринок оцінюється приблизно в 6 млрд. гривень. Він включає в себе незаконно виловлену рибу, обсяг неврахованої риби, реалізованої за «чорний нал» рибоводними господарствами, а також імпортну продукцію, ввезену в нашу країну за «сірими» та «чорними» схемами.
В результаті недолугої реформи, рибна галузь України повністю рухнула, а набір прискореними методами до рибоохоронних патрулів на довгі роки знищив природоохорону на наших водоймах. Сьогодні 80% начальників обласних управлінь рибоохорони – це колишні міліціонери, прокурори, податківці, які не пройшли переатестацію на попередньому місці роботи. З якою метою ці люди прийшли в рибну галузь? Багато з них не відрізняють щуку від карася… Відповідь очевидна – грабувати рибний ресурс, який ще залишився.
Тільки сліпий не бачить, що всі водойми країни перетягнуті браконьєрськими сітками. Ріки проціджують сітками з мікро-вічком, рибу вбивають електричним струмом, вибуховими та отруйними речовинами. Факти браконьєрства виросли в рази. Якщо в 1991 році було затримано 19 000 рибних браконьєрів, то в 2018 їх кількість становила більш ніж 114 000 (згідно з статистикою затримують лише 10% від всіх правопорушників). А непрофесіоналізм «нових» рибоохоронних патрулів призвів до того, що лиш мізерний відсоток від виписаних штрафів (30 – 35%) та сум компенсацій за нанесений збиток (4 – 6%) повертається у бюджет. Непідготовлена ні законодавчо, ні нормативно «реформа» завдала величезних збитків державі – на сотні мільйонів гривень.
Рибна галузь припинила виконувати свої обов’язки по наповненню рибного ринку вітчизняною продукцією. Сьогодні промисловий вилов риби у внутрішніх водоймах потрібен тільки контролюючим державним структурам, які “присмокталися” до вітчизняного рибного ресурсу. Корупція, що набула нечуваних розмірів, знищує рибні ресурси країни і вітчизняну рибну галузь в цілому.
Відверта підтримка рибоохоронною службою порушень законодавства поставила на межу виживання рибні ресурси країни. За твердженням вчених, якщо терміново не припинити нераціональне ведення рибного господарства і неналежну охорону водних живих ресурсів, то до 2050 року в українських водоймах може зникнути риба.
Статистика стверджує, що у річках виловлюється 20,7 тис. тонн риби, а споживання риби в Україні в 2018 році становило 410 тис. тонн. Так невже через 5% від загального споживання потрібно остаточно вбити всю рибу в наших водоймах?
Фахівці переконані, що настільки критичній ситуації ще не було. Водойми знищила безвідповідальність і жадібність. Жоден вид риби не пропав просто так. До останньої редакції Червоної книги України увійшли більш ніж 70 аборигенних видів риби як зникаючі. Ми що, пережили екологічну катастрофу? Ці види досить впевнено почувають себе в водоймах наших закордонних сусідів.
Ще недавно рибні запаси здавалися практично невичерпними, проте сьогодні загибель внутрішніх водойм здається неминучою через безперервне варварське знищення риби. Враховуючи, що у екосистеми до певного етапу руйнування зберігається властивість до самовідновлення, необхідно терміново вжити жорстких заходів в галузі охорони і відтворення рибних запасів. Для відновлення рибного ресурсу треба повністю переформатувати підхід до промислу у внутрішніх водоймах країни та переглянути режими промислового вилову риби в Чорному і Азовському морях, щоб відновити рибний ресурс, хоча б до рівня 1991 року.
Держрибагентство за останні роки нічого не робить для виведення галузі з кризи, тому вітчизняна рибна галузь живе відокремлено від свого керівництва та тримається ще тільки завдяки професійним кадрам й за рахунок створеного в минулому міцного фундаменту. Рипить, тріщіть, розгойдується, але поки ще тримається…
У галузі працює приблизно 40 тисяч осіб. Офіційні зарплати тут найнижчі в Україні, а залежність рибалок від чиновників просто зашкалює. Рибалка став кріпаком інспектора рибоохорони…
Ще не пізно, точку неповернення не пройдено і, завдяки кропіткій роботі, можливо вдасться відновити колишню рибацьку славу нашої Держави! Україна має все необхідне – професійний потенціал та й безкрайні водні простори, щоб при цивілізованому використанні водного ресурсу за короткий проміжок часу наповнити в достатній кількості якісним рибним продуктом власного виробництва внутрішній ринок та стати Європейською Рибницею!
Прес-служба Асоціації рибалок України
Поділитись в соцмережах:
