Закон №1115 несе ризики розширення «сірої зони» та виникнення нових податкових схем при переробці молока та м’яса, вважають експерти Інституту аграрної економіки.
– Попри заявлену розробниками Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставки ПДВ з операцій з постачання окремих видів сільгосппродукції» від 17.12.2020 № 1115 спрямованість положень документу на боротьбу з податковими зловживаннями на аграрному ринку, окремі його норми, навпаки, провокують появу нових оптимізаційних податкових схем, – зауважив завідувач відділу фінансово-кредитної та податкової політики Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», кандидат економічних наук Леонід Тулуш, коментуючи наслідки практичного застосування положень даного нормативно-правового акту протягом першого місяця із дати набуття ними чинності.
За його словами, йдеться про включення тваринницької продукції до переліку видів сільгосппродукції, при здійсненні операцій з постачання яких застосовується знижена ставка ПДВ у розмірі 14%, зокрема, за кодами:
-
0102 – велика рогата худоба жива;
-
0103 – свині живі;
-
0104 10 – вівці живі;
-
0401 – в частині молока незбираного.
– Адже, – пояснив науковець, – ринок м’ясо- та молокопереробки представлений як платниками ПДВ, так і суб’єктами господарювання, які здійснюють постачання відповідної продукції без нарахування ПДВ. Це відбувається за рахунок формування оптимізаційних схем із застосуванням суб’єктів спрощеної системи оподаткування, які законодавчо звільнені від необхідності донарахування ПДВ у ціні продукції, що ними постачається.
Відповідні схеми набули в Україні досить широкого поширення. За експертними оцінками операторів ринку м’яса та м’ясопродуктів та даними офіційної статистики, частка обсягів постачання м’яса (обробленого та фасованого – клас 10.11 групи 10.1 КВЕД) та м’ясопродуктів (без врахування обсягів постачання м’яса свійської птиці відповідно до класу 10.11 групи 10.1 КВЕД) без нарахування ПДВ становить не менше 35% загального його обсягу. Відповідна частка обсягів постачання без нарахування ПДВ на ринку молокопродукції перевищує 15%.
За розрахунками науковців Інституту аграрної економіки, у разі закупівлі м’ясо-молочної сировини з ПДВ за ставкою 20%, її переробки та подальшої реалізації вже в режимі без нарахування ПДВ, відповідні суб’єкти отримують перевагу у розмірі 2–4% від вартості кінцевого продукту – в залежності від частки вартості м’ясо-молочної сировини у кінцевій ціні. Тобто, суб’єкти господарювання, які зможуть організувати свою діяльність без необхідності нарахування ПДВ на вартість кінцевої продукції, мають можливість продавати свою продукцію дешевше на відповідний відсоток – маючи ту ж рентабельність діяльності, що й підприємство-платник ПДВ, формуючи в такий спосіб свої конкурентні переваги.
– Після реалізації положень Закону України № 1115 – в частині зниження ставки ПДВ на операції з постачання м’ясо-молочної сировини до 14% – вигода суб’єктів господарювання, які придбають її з ПДВ, а реалізують вироблену продукцію в режимі без ПДВ, зросла до 6–7 %, – наголосив Леонід Тулуш.
Експерт зазначив, що за таких умов великі виробники м’ясо-молочної продукції, які не мають інших варіантів функціонування, ніж як із нарахуванням ПДВ, зазнають податкової дискримінації, оскільки змушені донараховувати різницю у ставках вхідного (14%) та вихідного (20%) ПДВ фактично за рахунок прибутку, зменшуючи таким чином рентабельність своєї діяльності.
– Така ситуація може спонукати окремих операторів ринку м’ясо- та молокопереробки до подрібнення свого бізнесу для уникнення необхідності нараховувати «на виході» ПДВ за ставкою 20%, – застеріг науковець.
Крім того, з метою оптимізації податкового навантаження, варто очікувати появу на ринку посередників, які забезпечуватимуть формування, зокрема для молокопереробних підприємств, вхідного ПДВ за бажаною для них ставкою ПДВ у 20 % – за рахунок нових податкових оборудок, що призведуть до зменшення надходжень до бюджету та формування додаткових «заробітків» для посередників з числа податкових оптимізаторів, спрогнозував Леонід Тулуш.
На його думку, практична реалізація положень Закону України № 1115 в частині застосування зниженої ставки ПДВ на операції з постачання окремих видів тваринницької сільгосппродукції вже протягом першого місяця його застосування дозволила виявити цілу низку ризиків, які протирічать самій ідеї законодавчої ініціативи щодо детінізації аграрного бізнесу, а саме:
-
стимулювання появи нових оптимізаційних податкових схем внаслідок формування відповідної мотивації у господарюючих суб’єктів;
-
зниження надходжень ПДВ до держбюджету;
-
запровадження податкової дискримінації сумлінних платників податків з числа великих та середніх переробних підприємств, які не вдаються до застосування оптимізаційних схем. Це є прямим порушенням пп. 4.1.2 п. 4.1 статті 4 ПКУ щодо недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації при формування механізму справляння податків.
– Оскільки подальше застосування відповідних законодавчих положень може негативно позначитись на економічних інтересах суб’єктів господарювання з числа сумлінних платників податків та держави, слід якнайшвидше вилучити тваринницьку продукцію з переліку окремих видів сільгосппродукції, при постачанні яких застосовується знижена ставка ПДВ, – підсумував Леонід Тулуш.
Інститут аграрної економіки
Поділитись в соцмережах:
