Державна екологічна інспекція спільно з Асоціацією рибалок України провели антибраконьєрський рейд в природно-заповідному фонді.
Верхів’я Київського водосховища діляться на дві частини прямо по фарватеру. У Київській області дозволений промисловий вилов риби, а ліва частина верхів’їв знаходиться в Чернігівській області, і там створено з 2002 року Регіональний ландшафтний парк «Міжрічинський», в якому господарська діяльність рибалок можлива тільки після отримання необхідного дозволу в обласній чи районній раді.
Але з часів створення Парку жоден суб’єкт підприємницької діяльності не звернувся за отриманням такого дозволу.
У той же час промисловий вилов риби в заповідному фонді процвітає. Причин таких грубих порушень чинного законодавства декілька. Корупція в рибоохоронному відомстві змушує рибалок йти на порушення, щоб компенсувати ті суми поборів, що вони змушені платити рибоохороні. І друга причина – це повне незнання існуючого законодавства. З рибалками не проводиться ніякої роз’яснювальної роботи. Ось вони і діють за принципом «Я тут живу – я тут ловлю …».
– М’яке покарання і мізерні штрафи за браконьєрство явно не сприяють зменшенню його фактів – кажуть в Асоціації рибалок України – Вітчизняні водойми знаходяться сьогодні через багаторічну нераціональну господарську діяльність та незадовільну їх охорону в критичному стані. Чисельність риб’ячих зграй скоротилася багаторазово. Тому за вбивство водних природних ресурсів необхідно застосовувати однозначну кримінальну відповідальність. Тільки компенсації за завдані збитки повинні бути матеріальними, до того ж вони повинні направлятися в спеціальний фонд, який буде займатися відновленням рибного ресурсу … Практика показала, що штрафи не знижують фактів браконьєрства. А корупція в рибоохороні, яка придбала небачених розмірів, навпаки, через пособництва чиновників порушникам в рази збільшила їх чисельність. У 1991 році було затримано 18 тисяч рибних браконьєрів, у 2018 році кількість затриманих становила 114 тисяч. За статистикою виявляють лише 10 – 15% від усіх здійснених порушень …
Сьогодні всі водойми країни вздовж і поперек перетягнуті сітками. Вчені стверджують, що як і надалі продовжиться таке споживче, практично злочинне ставлення до водойм, то до 2050 року в вітчизняних річках риби не залишиться.
– Браконьєрство в природно-заповідному фонді, а тим більш здійснене професійно підготовленими людьми, яким держава дала право на цивілізоване використання рибного ресурсу, повинно каратися більш суворо, ніж побутові факти порушень – вважають у Державній екологічній інспекції.
Під час рейду затримали дві промислові бригади, що виловлювали рибу без відповідних дозвільних документів в заповідній акваторії. Одній, з причини того, що вона не встигла виловити рибу, чим було б завдано шкоди, виписали тільки штраф в розмірі 340 гривень за перебування на заповідній території із забороненими знаряддями лову. Збиток, нанесений другою риболовецькою бригадою, склав 38 964 грн. Документи будуть передані в суд для подальшого вирішення про відкриття кримінальної справи за даним фактом.
Вразив кілометраж виставлених рибалками сітей. Один рибальський човен ставив 42 сіті, кожна з яких по 75 метрів, їх загальна довжина склала 3 км 150 метрів. Виникає питання: «А хто дозволяє на наших, які перебувають в глибокій депресії річках використовувати таку кількість сітей?». На Київському морі працює 37 рибопромислових підприємств. В середньому на кожному з них приблизно два сейнера і 4 – 6 баркасів. Тобто щодня на Київському водосховищі рибалки використовують близько тисячі кілометрів сітей …
Сьогодні промисловий вилов риби у внутрішніх водоймах потрібен тільки контролюючим державним структурам, які “присмокталися” до вітчизняного рибного ресурсу. Статистика стверджує, що в річках виловлюється 20,7 тис. т. риби. Споживання риби в Україні в 2018 році становило 410 тис. тонн. Так невже через 5% від загального споживання потрібно остаточно вбити всю рибу в наших водоймах?
Прес-служба Асоціації рибалок України
Поділитись в соцмережах:
