Протягом кількох десятиліть в Україні зникло 16 вітчизняних порід та порідних груп п’яти видів свійських тварин. Про це повідомили в Національній академії аграрних наук.
Про збереження та відновлення генетичних ресурсів вітчизняних порід сільськогосподарських тварин у контексті продовольчої безпеки йшлося на засіданні Президії НААН, яке відбулося цими днями.
Про ситуацію в українському тваринництві доповів в.о. директора Інституту розведення і генетики тварин імені М.В. Зубця НААН Остап Жукорський. За його словами, на галузь щорічно припадає від 30 до 50 відсотків валового сільськогосподарського виробництва країни. Отже, вона є дуже важливою для продовольчої безпеки держави, а також має гарний експортний потенціал.
Однак, експерт зазначив, що, попри надзвичайну важливість галузі тваринництва для вітчизняної економіки, фактичний її стан впродовж останніх 30 років не відповідає потенційним можливостям і характеризується стійкою тенденцією до скорочення чисельності майже всіх видів сільськогосподарських тварин.
Наведені Остапом Жукорським цифри не можуть не викликати тривоги щодо стану і перспектив галузі. Так, поголів’я великої рогатої худоби зараз становить лише 11% від тієї кількості, яка була в Україні в 1990 році, зокрема корів – 15%, а також свиней – 35%, овець і кіз – 14%.
Станом на 1 травня поточного року, за інформацією Держстату, в країні налічувалося 2549,8 тис. голів великої рогатої худоби, серед яких 1355,2 тис. – корів, а крім того – 965,2 тис. овець та кіз, 5028,4 тис. – свиней. Такої кількості тварин замало для повного забезпечення потреб населення України в продуктах харчування тваринного походження та широкомасштабного експорту.
На жаль, поголів’я не просто скорочується: галузь втрачає не лише звичайних продуктивних тварин, а й цінні племінні ресурси. Насамперед це стосується вітчизняних порід, яким важко конкурувати з сучасними високопродуктивними тваринами, пристосованими до умов великотоварного виробництва. Проте, саме місцеві й локальні породи мають ряд характеристик, необхідних для селекційної роботи зараз і в майбутньому. Їх втрата є непоправною, і її можна прирівняти до знищення того чи іншого виду дикої фауни.
До речі, у США фермери ще кілька років тому почали завозити до себе ВРХ європейських порід, щоб схрещувати її зі своїми знаменитими голштинами. Адже, попри неперевершену молочну продуктивність, американські корови мають і ряд недоліків та проблем: нижчу жирність молока, схильність до маститів та захворювань кінцівок, низьку плодючість тощо. А місцева європейська худоба здатна «поділитися» своїми генами, які сприятимуть виправленню ситуації.
Очевидно, що й селекційні надбання українських тваринників минулого могли стати затребуваними як у нашій країні, так і за кордоном. Але Україна вже залишилась без частини такого генофонду. Остап Жукорський повідомив, що зникло 16 вітчизняних порід і порідних груп (14,3% світового списку) п’яти видів сільськогосподарських тварин. Серед них – чотири породи коней, чотири породні групи свиней, три породи великої рогатої худоби, три породи овець, дві породи кіз.
Експерт зазначив, що лише 20% племінних породних популяцій перебувають поза зоною ризику істотного зменшення поголів’я. Водночас, він нагадав, що значне зменшення чисельності або повне зникнення аборигенних і локальних вітчизняних порід є порушенням Україною взятих нею зобов’язань у рамках міжнародної Конвенції щодо збереження біологічного різноманіття.
Звісно, науковці і влада в нашій країні знають про проблему, про що говорить, зокрема, прийняття низки документів. Так, ще в 2001 році було прийнято Програму збереження та раціонального використання генетичних ресурсів сільськогосподарських тварин на 2001-2005 роки. Пізніше НААН підготувала стратегію розвитку тваринницької галузі до 2025 року. А в Стратегії національної безпеки України «Безпека людини – безпека країни», затвердженої Указом Президента України від 14 вересня 2020 року №392/2020, є й положення про розроблення і затвердження Стратегії продовольчої безпеки України до 2030 року, до основних напрямів якої віднесено розвиток племінної справи та селекції у тваринництві.
Утім, поки що ситуація залишається складною. Зрозуміло, що зараз великої шкоди тваринництву завдає війна. Але є й інші фактори. Наприклад, кілька років тому через африканську чуму свиней було знищено поголів’я деяких племінних свиноферм. Через це, зокрема, було майже повністю втрачено миргородську породу свиней – залишилася тільки невелика кількість особин, переважно в приватних господарствах селян.
Остап Жукорський навів і факти, що стосуються безпосередньо селекційної й племінної роботи. Так, за його словами, система селекції, що існує зараз у тваринництві, за основними параметрами (система збору інформації, система випробування і методологія оцінки племінної цінності тварин, ведення обліку продуктивності тварин тощо) є недостатньо ефективною. Така ситуація зумовила зниження конкурентоспроможності вітчизняних племінних ресурсів порівняно із зарубіжними. Як наслідок, збільшився імпорт таких ресурсів з інших країн.
Науковець вважає, що завезення в Україну плідників, молодняку, сперми тощо подекуди набуває надто великого масштабу, загрожуючи навіть національній безпеці. Адже залежність тваринництва від імпорту племінного матеріалу може за певних умов призвести до порушення стабільності виробництва продукції тваринництва.
Водночас, вітчизняні племінні підприємства фактично повністю припинили відігравати належну роль в промисловому м’ясному та яєчному птахівництві, свинарстві, спортивному конярстві. Якщо так триватиме й надалі, українське племінне тваринництво буде зруйноване остаточно.
На думку експерта, зростання залежності від імпорту генетичних ресурсів у тваринництві повинно стати поштовхом до повернення використання у виробничому процесі переважно вітчизняних генетичних ресурсів порід тварин як стратегічно важливого елемента національної безпеки.
Додамо, що іноді втрачені породи можна відновити. Наприклад, науковці НААН збиралися провести експеримент з відтворення миргородської породи свиней, використовуючи генетичний матеріал, що зберігається в кріобанку Інституту розведення і генетики тварин. Однак це не надто простий і дешевий проєкт. До того ж, в нинішніх умовах воєнної агресії з боку рф, він пов’язаний з певними ризиками. Але ті породи, генетичного матеріалу яких не збереглося, зникли назавжди і вже ніколи не з’являться знову. Тому потрібно просто зараз рятувати генофонд тих вітчизняних порід, які ще існують, щоб потім не шкодувати за втраченими можливостями.
Поділитись в соцмережах:
