Внутрішньому ринку винопродукції загрожує експансія іноземних виробників, вважає заступник директора Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», член-кореспондент НААН Ольга Ходаківська.
За її словами, частка продажу через роздрібну мережу виробленого в Україні вина скоротилась торік до 52%, проти 62% у 2017 році та 85% у 2005 році; коньячних виробів – до 65% проти 80% у 2017 р.; ігристих і шампанських вин – до 60 % порівняно з 75% у 2017 році.
Причинами такого становища є зменшення обсягів збору й переробки винограду на виноматеріали, обмежена купівельна спроможність населення, експансія товарів іноземного виробництва на ринку України. Зокрема, у 2019 році на виноматеріали було перероблено лише 124 тис. т сировини, що удвічі менше показників попередніх років – 271 тис. т у 2017 році і 274 тис. т у 2018 році.
– У результаті суттєво скоротився обсяг вироблених виноматеріалів, який, за оцінками 2019 року, становив лише 9,9 тис. декалітрів, – поінформувала Ольга Ходаківська. – При тому, що у 2018 році обсяг виробництва виноматеріалів був удвічі більшим – 19,7 тис. декалітрів.
Як наслідок, внутрішній ринок заповнюється імпортною виноробною продукцією. Так, за результатами проведеного науковцями Інституту аграрної економіки дослідження, обсяг імпорту виноградного вина у 2019 році зріс до 55,7 тис. т, тоді як експорт цього виду вітчизняної агропродукції впав торік майже у 6 разів (!) – до 8,8 тис. т проти 51,4 тис. т у 2018 році. У результаті Україна має від’ємне зовнішньоторговельне сальдо по цій продукції – 135 млн дол. США.
– Закуповуючи значну кількість вин, коньячних спиртів і інших виноматеріалів за кордоном, ми сприяємо розвитку зарубіжного виноградарства і виноробства, руйнуючи при цьому свою економіку, – зауважила Ольга Ходаківська. – Для того, щоб вирішити наявну проблему та не втратити існуючий вітчизняний потенціал, доцільно наразі переглянути вектор державної політики щодо розвитку виноградарства та виноробства в Україні.
На думку експерта, слід реалізувати комплекс заходів, який включатиме:
-
стимулювання закладки молодих виноградників шляхом надання пільг в оподаткуванні та компенсації вартості саджанців у розмірі 80–90%;
-
підтримку вітчизняної селекції, сорти якої мають високу біоадаптивність та стійкість до хвороб, а за такими ознаками, як зимостійкість, посухостійкість та смакові якості здебільшого переважають зарубіжні аналоги;
-
компенсацію витрат, понесених на створення систем краплинного зрошення;
-
усебічну підтримку брендів «Вина України», «Коньяки України» тощо;
-
прийняття й реалізація державної програми підтримки експорту винопродукції, просування її на зовнішні ринки та пошуку нових ринків збуту;
-
стимулювання розвитку гастрономічного й винного туризму, що сприятиме відновленню галузі та розвитку сільських територій;
-
формування виноградарських та виноробних кластерів;
-
захист внутрішнього ринку від низькоякісних контрафактних товарів.
Виноградарство й виноробство – це не лише смачний виноград та хороші й якісні вина. Це одна із соціально значущих галузей агропродовольчого сегменту, яка забезпечує створення робочих місць, генерування доданої вартості, наповнення бюджетів виноградарських регіонів України.
Не слід забувати і про наші конкурентні переваги. Так, виноградники і виноробні Південної Бессарабії знаходяться на одній широті з Бордо (Франція) та П’ємонтом (Італія). Це найкращі кліматичні умови для виноградарства. Свої переваги мають і решта виноробних регіонів України.
– Щоб врятувати виноробну галузь України, варто докласти усіх можливих зусиль, аби наявний вітчизняний потенціал був реалізований повною мірою, – підсумувала Ольга Ходаківська.
Інститут аграрної економіки
Поділитись в соцмережах:
