Найбільша різниця між даними Держстату та спільного проекту супутникового моніторингу компанії EOS, Inc. (США) з Інститутом космічних досліджень НАНУ та Державного космічного агентства України щодо територій посівів та зібраних площ стосується кукурудзи (латиною: Zea mays L., Zea mays L. ssp. everta Sturt, Zea mays L. ssp. saccharata Sturt, Zea mays var. ceratina L.). Проект супутникового моніторингу оцінив територію посівів кукурудзи у 2019-му році у 6 667,8 тисяч гектарів, а Держстат України прозвітував, що станом на 1 листопада 2019 року кукурудза була зібрана на території 4 092,8 тисяч гектарів. Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні на 2019-й рік, містить 1271 сорті кукурудзи звичайної.
Найбільший валовий збір кукурудзи зареєстровано у Полтавській області (4 562 тис. тонн). Далі зі значним відривом йдуть Вінницька (3 675,2 тис. тонн), Черкаська (3 271 тис. тонн) та Сумська (3 151,1 тис. тонн) області. Найменшим урожай кукурудзи був у Запорізькій (168,7 тис. тонн) та Донецькій (209,1 тис. тонн) областях.
У цілому обсяг виробництва кукурудзи у порівнянні з 2018-м роком зріс на +35,8%. Найбільше валовий збір зріс у Київській (+114,5%), Рівненській (+108,9%) та Львівській (+48,8%) областях. Падіння урожаю у порівнянні з цією базою спостерігалось лише в Одеській (-17,0%), Миколаївській (-5,9%) та Закарпатській (-4,6%) областях.
Що стосується урожайності, то досить важко пояснити міжрегіональний диспаритет між посівними площами під кукурудзою та середньою врожайністю у центнерах з гектару. Так, найбільша врожайність кукурудзи у 2019-му році була зареєстрована у Хмельницькій (98 центнерів / га) та у Волинській областях (92,2 центнерів / га). Проте у той час як у Хмельницькій області намолочено 1 918 тис. тонн кукурудзи (8-ме місце за валовим збором), у Волинській області зібрано лише 281,2 тис. тонн кукурудзи на зерно (20-те місце за валовим збором). Водночас, сільгоспвиробники у Полтавській області при відносно невеликий середній урожайності (69,1 центнерів / га – 14-те місце) збирають кукурудзу на неймовірно великих площах земель сільськогосподарського призначення. Наприклад, дані супутникового моніторингу EOS/НАНУ та ДКАУ вказують на те, що у Полтавській області, з її посередніми показниками врожайності, 2019-го року кукурудзою могло бути засіяно близько 968,2 тисяч гектарів (53,79% усіх засіяних зерном площ), тобто на 270,9 тисяч гектарів більше ніж у Чернігівській області, яка на другому місці за посівами кукурудзи.
Так чи інакше, у порівнянні з 2018-м роком найбільше урожайність кукурудзи зросла у Запорізькій (+50,44%) та Луганській (+27,35%) областях, а зменшилась у Чернігівській (-21,22%) та Одеській (-19,49%) областях.
Крім лідерства по Україні за валовим збором, вже декілька років поспіль кукурудза посідає другу позицію у зовнішньоторговельному балансі України. Так, у 2018-му році резиденти України експортували кукурудзи на 3 506 105 тис. доларів США, найбільше до Нідерландів, Іспанії та КНР. А вже лише за перше півріччя 2019-го року експорт кукурудзи з України становив 3 363 075 тис. доларів США.
Вчені вважають, що кукурудза (також відома як маїс) з’явилась 5200 р. до н.е. на території сучасної Мексики. Христофор Колумб був одним з перших людей Старого Світу, які її побачили. Серед злакових рослин кукурудза одночасно є як зерновою, так і олійною культурою, яка є вологолюбивою та теплолюбивою, тому врожай кукурудзи збирається пізно. Кукурудза потребує багато добрив. Крім зерна кукурудзи цінність має і зелена маса кукурудзи.
Дані супутникового мониторингу EOS/НАНУ и ГКАУ за 2019-й год оцінили площі посівів кукурудзи в Україні приблизно у 6,67 млн. га. (близько 21,19% посівних площ України, які становили 31,47 млн. га). Звичайно ж, якщо на загальнодержавному рівні валовий збір кукурудзи становить 34,6 млн. тонн, споживання на внутрішньому ринку – 7,5 млн. тонн для продовольчих, кормових (фуражних) та технічних потреб всередині України з урахуванням регіональних запасів зерна, що розраховуються у складі зернового балансу, з розбивкою на місцеві потреби, відповідно до п. 2.8 Закону України 24 червня 2004 року N 1877-IV “Про державну підтримку сільського господарства України”, то в масштабах усієї країни утворюється значний експортний потенціал, також як і перехідні запаси.
Проте:
1) внаслідок рішень агрономів щодо сівозміни, погодних умов, дії специфічних шкідників (наприклад, кукурудзяних жуків, які з’явились на Закарпатті),
2) внаслідок змін у балансі попиту та пропозиції на міжнародних ринках, кожен з яких має специфічні кліматичні умови, умови праці, технології, ефекти економії масштабу,
3) внаслідок поєднання внутрішніх та зовнішніх обставин, у тому числі цінових факторів, за яких на спиртових заводах можуть перероблятись інші сільськогосподарські культури технічного призначення, зокрема, пшениця, можуть виникати ситуації зменшення пропозиції кукурудзи.
Таблиця 1 до ДСТУ 4525:2006 (Кукурудза. Технічні умови), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28 лютого 2006 р. № 54, розподілила зерно кукурудзи на 9 типів:
Отже, чи зможе економіка України розкрити потенціал для культури, який би давав грошові надходження значно більші, ніж просто експорт непереробленої сировини? Одним з напрямів є законодавство про альтернативні види палива, а саме біодизель для дизельних двигунів внутрішнього згоряння та біоетанол для бензинових двигунів внутрішнього згоряння, яке б визначало мінімальний вміст високооктанових кисневих добавок (ВКД), тобто біоетанолу або ЕТБЕ, у нафтопродуктах, що реалізуються трейдерами на АЗС.
У США близько половини врожаю кукурудзи споживається спиртзаводами у процесі виробництва біоетанолу – денатурованого етилового спирту (C2H5OH), що споживається мережами АЗС для заправки бензинових двигунів внутрішнього згоряння, електронні блоки керування яких коригують постачання палива у камери внутрішнього згорання в режимі “гнучкий вибір палива” (Flex Fuel Vehicle).
Причини виникнення біопаливного ринку у Бразилії та США – ринку збуту для цукрової тростини та кукурудзи:
1) це волатильність цін на нафту та газовий конденсат в 70-ті роки, що дали поштовх пошуку альтернативних видів палива.
2) низькі ціни на сільськогосподарську продукцію (технічні культури кукурудзи та цукрової тростини), що утворились внаслідок надлишку пропозиції.
З попередньої таблиці можна побачити, що в якості біологічної сировини для переробки на біоетанол найвигідніше використовувати надлишок зерна кукурудзи, що складається з:
1) крохмалю (-C6H10O5-)n – 65-70% (використовується для виробництва етанолу), –біополімеру – ланцюгу з шести цукрів, структурною ланкою якого є залишок глюкози (молекулярна формула C6H12O6). Крохмаль є білим хрустким порошком без запаху й смаку, який не розчиняється в холодній воді, а у гарячій набрякає, утворюючи клейстер. Під дією ферментів або внаслідок кип’ятіння з кислотою зазнає гідролізу й перетворюється на глюкозу: (C6H10O5)n + nH2O → n C6H12O6.
2) патоки – 6-7%,
3) води – 14-16%,
4) волокна – 10-12%.
Звичайна реакція води, цукру (глюкози) та дріжджів виглядає так: C12H22O11+H2O → 4C2H5OH+4CO2.
У процесі ферментації на спиртових заводах з зерна кукурудзи на виході отримується 12% алкоголю, 12% твердих речовин та 70% води. З кожної тонни переробки кукурудзи отримується 300 кг. протеїнової зернової барди – супутнього продукту, який може використовуватись у кормових (фуражних) цілях. Деякі країни налагодили експорт зернової барди. Проте для економіста, а не для товарознавця зернових культур, може бути зрозумілим рішення використовувати для переробки на біоетанол надлишок будь-якої іншої зернової культури технічного призначення.
Із таблиць, що були наведені у постановці проблеми, в розрахунку з тонни зернових культур як сировини, найбільше літрів етилового спирту (C2H5OH) виходить з кукурудзи (ДСТУ 4525-2006, УКТ ЗЕД 1005) технічного призначення: 410. У процесі переробки кукурудзи на спирт також отримується супутній продукт – багата протеїном зернова барда (300 кг з тонни) для кормління худоби та побічний продукт – діоксид вуглецю CO2 (використовується як сухий лід, у мінеральній воді, протипожежних балончиках, тощо) та масло (400 кг з тонни).
Проте розрахунки віддачі на гектар залежать від планової урожайністі (ц/га). Деякі дослідники стверджують, що при плановій урожайності кукурудзи 70 ц/га на один гектар видобувається 2 912 л. етанолу/га, а при плановій врожайності цукрового буряка на рівні 900 ц/га вихід етанолу становить 4 498 л./га. Оскільки вихід біоетанолу з тонни цукрового буряку становить лише 50 літрів етилового спирту, то залишається лише довіряти досягненню цільових показників планової врожайності. До того ж, цифра щодо планової врожайності є середньою і не відомо, якою є волатильність щорічної врожайності.
На відміну від багатьох іноземних країн, в Україні існує інфраструктура для переробки надлишку зерна сільськогосподарських культур технічного призначення у вигляді 72-х заводів спиртової галузі:
1) 41 відокремлених підрозділів – місць проведення діяльності – заводів, приєднаних до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості “Укрспирт”, що є правонаступником Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості “Укрспирт” (ЄДРПОУ: 03081223), які можна перепрофілювати на паливно-енергетичний комплекс, прибравши спиртовий акциз.
2) 31-не окреме підприємство у сфері управління Міністерства аграрної політики та продовольства.
Ще два спиртові підприємства підпорядковані Міністерству охорони здоров’я України і одне підпорядковане Державному управлінню справами. ДП “Укрспирт” стало результатом експерименту у вигляді Постанови Кабінету Міністрів України від 28 липня 2010 року № 672 “Про утворення Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості”, яка з точки зору соціально-економічного розвитку досить невдало перетворила концерн, до якого входили юридичні особи, що сплачували податки до місцевих бюджетів, у місця підприємницької діяльності ДП “Укрспирт”. В результаті експерименту місцеві бюджети позбулись податків, які сплачувались юридичними особами. При сучасному стані (на 2009 рік) більшості спиртових заводів України в собівартості біоетанолу із зерна на сировину припадає 2,5-2,7 грн/л, на енергоносії — 0,6-0,8 грн/л, а загальна вартість залежить від умов його виробництва і в цілому сягатиме орієнтовно 4 грн/л. Спиртзаводи України, які також виробляють етиловий спирт з бурякової меляси, станом на 2009 рік мали змогу виробляти 7,5 млн. декалітрів біоетанолу щорічно.
Відповідно до ст. 14.1.14. Податкового кодексу України, біоетанол – спирт етиловий зневоджений, який виготовлений з біомаси для використання як біопаливо та належить до товарної позиції 2207 згідно з УКТ ЗЕД ( 2371а-14 );…”. А згідно зі ст. 8 ЗУ від 14 січня 2000 року № 1391-XIV “Про альтернативні види палива”, “виробництво біоетанолу здійснюється суб’єктами господарювання за наявності відповідної ліцензії. Забороняються виробництво та зберігання спирту етилового на підприємствах з виробництва біоетанолу”.
У 2000-2011-му роках в Україні діяла державна програма “Етанол”, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 4 липня 2000 р. N 1044, яка передбачала:
1. Виробництво високооктанової кисневмісної добавки до бензинів (ВКД),
2. Виробництво етилтретбутилового ефіру (ЕТБЕ).
Насьогодні Енергетична стратегія України до 2030-го року, затверджена Розпорядженням Кабінету Міністрів України, передбачає істотне збільшення використання альтернативних видів палива (біоетанолу та біодизелю), з метою подолання енергозалежності.
Проте більшість спирту ДП “Укрспирт” та виділені з концерну “Укрспирт” заводи не денатурують, а використовують для потреб горілчаної галузі, що регулюється Законом України від 19.12.2005 р. № 481/95 “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”.
Зрештою, статистика 2017-го року стверджує, що досить значна частина кукурудзи вирощується підприємствами населення. 
За господарствами населення обліковувалась понад половина виробництва кукурудзи у Дніпропетровській, Донецькій, Закарпатській та Миколаївській областях.
Любич Андрій, голова ГО “Інститут фінансів та права”.
Поділитись в соцмережах:
